55. Спроби консолідації Київської держави: правл. В.Мономаха та м.Володимировича

Після смерті Святополка Ізяславича саме Володимир Мономах стає київським князем.

Основні заходи правління В. Мономаха:

1) відновив централізовану одноосібну владу на Русі;

2) придушував князівські усобиці;

3) був переможцем в усіх походах проти половців;

4) знизив податки залежних верств населення;

5) меншив відсотки за позиками лихварів;

6) опікувався розбудовою Києва, освітою;

7) написав знамените «Повчання дітям» про любов до рідної землі , батьків, ближніх; змалював образ ідеального правителя, який

має зберігати єдність і могутність Русі, запобігати князівським чварам і захищати країну від нападників.

Значення діяльності князя В. Мономаха:

— загальмував процес розпаду держави;

— забезпечив її обороноздатність;

— відновив міжнародний авторитет Київської Русі.

Наступником Володимира Мономаха став його старший син

Мстислав Володимирович (1125-1132 рр.) Основні заходи правління Мстислава Володимировича:

1) зберігав єдність Київської Русі;

2) успішно відбивав напади половців;

3) здійснив переможний похід проти литовських племен;

4) підтримував династичні зв'язки з Норвегією, Данією, Візантією Угорщиною.

Мстислав був останнім одноосібним правителем Київської Русі. Після його смерті Київська Русь вступила в період феодальної роздрібненості.

11.Гайдамацький рух на Україні у 18 ст.

Перша згадка : 1717р.

Назва: Гайдамак — від турецького — «розбійник»

Територія : Брацлавщина, Поділля, Волинь, Уманщина, Київщина

Учасники : Селяни, козаки, наймити, міщани-ремісники, збіднілі шляхтичі. Керували загонами переважно за­порозькі козаки; Січ надавала і ма­теріальну допомогу.

Тактика: Грабували панські маєтки, знищували шляхту й католицьке духовенство, єврейських лихварів та орендарів. Награбоване добро ділили між собою та роздавали селянам. Часто проводи­ли спільні операції

Основні хвилі:

1734-1738 рр. — повстання козаць­кого полковника Верлана.

1741-1748 рр. — повстання Гната Голого.

1750 р.- повстання під проводом О. Ляха, М. Мамая, М. Сухого та інших. 1768-1769 рр.- повстання М. Залізняка Коліївщина. Приводом стала поява російських військ на Правобережжі, сприйнята як підтримка українців і православ'я. В Умані до гайдамаків приєднався козацький загін І. Ґонти, завдяки чому місто опинилося в ру­ках повстанців. Гайдамаки сподіва­лися на допомогу російського уряду, але Росія виступила на боці Польщі. Після полонення Залізняка й Ґон­ти решта гайдамацьких загонів була розгромлена, а їхні учасники піддані жорстоким катуванням. М. Залізняка засудили до каторжних робіт у Нерчинську, І. Гонта був страче­ний через четвертування.

Історичне значення:Гайдамацький рух став яскравою сторін­кою національно-визвольної боротьби українського народу. Він послабив позиції польської влади на українських землях і мав народну підтримку.

56. Теорії походження Київської Русі

Київська Русь — слов'янська держава, що існувала протягом IX-XII ст. Вона утворилася внаслідок об'єднання східнослов'янських племінних союзів навколо Полянського союзу з центром у Києві.

Походження назв «Русь», «Україна».

На думку українських істориків, Руською землею називали територію сучасних Київщини, Чернігівщини , Переяславщини (землі

полян, деревлян, сіверян). Дослідники не мають одностайної думки щодо походження назви «Русь».

Версїі походження назви «Русь»:

- русами називали племена норманів. Вони заснували слов'янську державу і дали їй свою назву. Авторів цієї теорії (німецьких учених XVIII ст. Г. Байєра, Г. Міллера і А. Шльоцера) та її послідовників називають норманістами.

- Слово «русь» має кельтське походження.

- Руси — слов'янські племена Середнього Подніпров'я, які дали свою назву річкам Рось, Росава, Роставиця.

- Рось, Росава, Роставиця мають не слов'янську, а іранську назву, тож у перекладі з іранської «рос» означає «світлий».

- Рус — давньослов'янське божество.

- Руса — в праслов'янській мові «річка», Русь — «країна річок».

Слово «український» уперше зустрічається в XI ст., а назва Україна у значенні «край, рідна земля» вперше згадана в Київському літописі 1187р. щодо Переяславської землі.