38. Пожвавлення національного руху в Україні наприкінці 80-х років 20 ст.Формування багатопартійної системи

-Критика існуючого ладу, відродження української історії (п овернення із забуття творів М. Грушевського, М. Костомарова, Н. Винниченка та ін., здійснення спроби заповнити «білі плями» історії, реабілітація жертв сталінських репресій, виникнення не­формальних організацій — Товариство Лева, Український куль­турологічний клуб).

- Зростання суспільно-політичної активності населення з 1988 р. ( перші масові мітинги, пікети, страйки з вимогами докорінних змін у державі, поширення національної символіки; порушення проблем стану української мови та культури Спілкою письмен­ників України ).

- Видання перших неформальних газет та журналів («Вибір», Вільна Україна», «Український вісник», «Літературна газета» та ін.).

- Виникнення нових громадських об'єднань (Товариство укр.. мови ім. Т. Шевченка, історико-просвітницьке товариство «Меморіал», студентське об'єднання «Громада», клуб «Спадщи­ни», асоціація «Зелений світ» та ін,). - Відновлення роботи Української Гельсінської Спілки.

- Активізація руху національних меншин (виникнення націо­нально-культурних товариств, повернення депортованих татар до Криму, надання автономії Криму в результаті референдуму 1091р.).

- Відроджєння заборонених церков і релігійних конфесій.

- Розгортання робітничого руху( шахтарський страйк у липні 1989 р., робітничий страйк у Донбасі в листопаді 1989р).

Формування багатопартійної системи

1990 р. — початок формування багатопартійної системи

Квітень 1990 р. — створення першої політичної партії УРП на базі УГС. Лідер — Л, Лук'яненко.

1990-1991 рр. — виникнення понад 20 опозиційних партій (Демократична партія України (ДемІІУ), Українська християнсько-демократична партія (УХДП), Соціал-демократична партія України (СДПУ), Соціал-демократична партія України (об'єднана) (СДПУ(о)), Українська народна партія (УНП), Українська народно- демократична партія (УНДП), Партія зелених України (ПЗУ)та ін.).

Переважна більшість новостворених партій ставила за мету створення самостійної Української держави. Партії були малочисельними, не мали чітко визначеної ідеології та соціальної бази.

29. Лібералізація суспільного життя в Україні 50-60 років 20 ст. Шістдесятники.

На хвилі боротьби зі сталінізмом і тоталітаризмом В Україні з початку 60-х років формується й згуртовується нове по­коління молодих літераторів і митців — так зва­них «шістдесятників». Ця молода генерація української інтелігенції протестувала проти фальші, помпезності, заідеологізованості в зоб­раженні дійсності, задушливої атмосфери в сус­пільстві, боролася за відродження рідної мови й культури, національної самосвідомості й люд­ської гідності.

Одним з перших осередків українських «шістдесятників» став Клуб творчої молоді в Києві, що виник під егідою міського комсомолу в 1960році. Його очолював Лесь Танюк, а найак­тивнішими учасниками засідань були Іван Драч, Микола Вінграновський, Іван Світличний, Алла Горська та ін.

Робота клубу розпочалася з поступового від­родження українських народних традицій та організації різних мистецьких гуртків. Згодом члени клубу вдалися до пошуків місць масових поховань жертв сталінських репресій. Пізніше рух «шістдесятників» набуває все виразнішого національно-патріотичного забарвлення. Його учасники організовують вечори пам'яті Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Леся Курбаса. Такі неформальні культурно-освітні за­ходи бентежили владу.

У 1962 році клуб аналогічного спрямування «Пролісок» починає працювати у Львові. Навко­ло нього об'єднуються Михайло й Богдан Горині, Ірина та Ігор Калинці, Михайло Косів та ін. На відміну від киян, що віддавали перевагу куль­турницькій сфері, молоді львів'яни намагали­ся максимально політизувати свою діяльність, торкаючись небезпечних у той час національних проблем.