Тема 2 Фінансова система

Засвоюючи цю тему, слід визначити сутність поняття фі­нансової системи, яка є сукупністю відокремлених, але взаємопов'язаних сфер і ланок фінансових відносин, задоволь­няє різноманітні суспільні потреби як централізованим, так і децентралізованим шляхами. Сферами фінансових відносин є фінанси підприємств, установ, організацій; державні фінанси; фінанси страхування та фінанси населення. При цьому кожна сфера має певні ланки фінансових відносин, в яких, у свою чергу, використовуються особливі, специфічні форми і методи акумуляції, розподілу і використання грошових ресурсів.

Державні фінанси — складова фінансової системи, її цент­ральна підсистема, через яку держава здійснює вплив на еконо­мічний і соціальний розвиток країни. Вона має особливі прин­ципи організації та функціонування. Це зумовлено функціями і значенням держави в регулюванні та забезпеченні економіч­них і соціальних умов життя населення, створенні сприятли­вих умов для діяльності виробничих (невиробничих) структур.

Під час вивчення цієї теми варто з'ясувати зміст, завдання та основні напрями фінансової політики, яка має враховувати потреби суспільства, реальні економічні й фінансові можли­вості держави. Тому фінансова політика залежить від конкрет­но-історичних умов і завдань, що стоять перед суспільством.

Слід звернути увагу на те, що саме шляхом фінансового ме­ханізму як сукупності методів і форм, інструментів та важелів впливу на економічний і соціальний розвиток суспільства у процесі розподільних і перерозподільних фінансових відносин можна виконати завдання фінансової стратегії та фінансової тактики.

Функціонування фінансового механізму забезпечується за допомогою певних організаційних структур, а саме: фінансо­вого планування, управління фінансами, фінансового контро­лю і правової регламентації фінансової діяльності.

Фінансове планування посідає важливе місце в системі управління фінансами. У процесі планування будь-який суб'єкт господарювання оцінює фінансовий стан, виявляє можливості збільшення фінансових ресурсів, напрями їх найефективнішо­го використання. Система фінансових планів поєднує: фінан­сові плани (баланси доходів і витрат) підприємств, установ таорганізацій, що функціонують на комерційних засадах; кош­ториси господарських організацій; кошториси установ неви­робничої сфери; державний, республіканський та місцеві бюджети. Конкретні завдання фінансового планування визна­чаються фінансовою політикою.

Важливою галуззю управлінської діяльності є управління фінансами, яке здійснює спеціальний апарат за допомогою особливих засобів і методів. В управлінні фінансами виокрем­люються об'єкти й суб'єкти управління. Вирізняють стратегіч­не (загальне) та оперативне управління фінансами.

Стратегічне управління виявляється у процесі визначення фінансових ресурсів шляхом прогнозування. Його здійснюють органи державного й економічного (господарського) управлінь: Верховна Рада, апарат Президента, Міністерство фінансів України.

Оперативне управління — головна функція апарату фінан­сової системи: Міністерства фінансів України, фінансових управлінь міністерств, відомств, міських рад, дирекції поза­бюджетних фондів, страхових організацій, фінансових служб підприємств та організацій.

Фінансовий контроль — це сукупність дій та операцій з пе­ревірки фінансових і пов'язаних з ними питань діяльності суб'єктів господарювання та управління із застосуванням спе­цифічних форм і методів його організації. Залежно від суб'єктів, які його здійснюють, вирізняють такі види фінансового контро­лю: загальнодержавний, галузевий, внутрішньогосподарський, громадський та аудиторський; залежно від методів контролю, а також прийомів і способів його здійснення виокремлюють фі­нансовий контроль перевірки, обстеження, аналізу, ревізії.