Тема13. Фінансовий ринок.

У цій темі насамперед слід з'ясувати необхідність, сутність і значення регулювання економіки, яке спрямоване на зміну темпів зростання окремих структурних підрозділів відповідно до змінення потреб суспільства з метою забезпечити функціо­нування різних складових економіки. Визначивши сутність регулювання економіки, потрібно проаналізувати його основні форми, а саме:

1. ринкове самоврядування;

2. державне регулювання;

3. змішане регулювання.

Способами, за допомогою яких здійснюється державне регу­лювання економіки, є: створення системи планового керуван­ня економіки та застосування фінансово-економічних важе­лів.

Фінансові важелі — це головний стимулятор розвитку на­родного господарства в умовах ринку. До них належать: подат­ки, система податкових пільг, митні збори, система фінансо­вих санкцій, форми і методи надання бюджетних коштів.

Головними напрямами фінансового впливу на суспільний розвиток є фінансове забезпечення з метою збільшення обсягів виробництва, фінансове регулювання економічних і соціаль­них процесів та фінансове стимулювання. Фінансове забез­печення соціальних гарантій здійснюється спеціальними ці­льовими фондами соціального страхування і забезпечення, державним фондом зайнятості населення, шляхом індексації доходів і компенсації витрат населення у зв'язку з інфляцією.

Слід зазначити, що перехід до ринкових відносин неможли­вий без розвитку фінансового ринку. Фінансовий ринок — це механізм організації руху потоків фінансових активів, який охоплює сфери функціонування валютного ринку, ринку цін­них паперів, грошового ринку, ринку золота. Головна функція фінансового ринку — забезпечення руху грошових коштів від одних власників (кредиторів) до інших (позичальників). Об'єктами відносин є грошово-кредитні ресурси та цінні па­пери, суб'єктами — держава, підприємства різних форм влас­ності, окремі громадяни.

Важливою складовою фінансового ринку є ринок цінних па­перів — сукупність відносин фінансового ринку, пов'язаних із

випуском, обігом цінних паперів, а також форми і способи цьо­го обігу. Учасниками ринку цінних паперів є емітенти, інвес­тори та інвестиційні компанії.

Емітенти цінних паперів — це компанії, товариства та дер­жава в особі національного уряду й місцевих органів у обігу управління.

Особливе місце на фінансовому ринку посідають фінансові посередники. Розрізняють такі види фінансових посередників: депозитні установи, банки, ощадні установи, пенсійні фонди, страхові компанії, інвестиційні фонди, дилери і брокери. Та­кож варто з'ясувати, яку роль відіграє Національний банк України на ринку державних цінних паперів.

Вивчаючи цю тему, потрібно особливу увагу приділити фі­нансовим проблемам роздержавлення і приватизації. Ринкова економіка потребує різних власників, конкуренції між ними, що дає змогу створити гнучку, динамічну економіку. Перехід до економіки ринкового зразка не можливий доти, доки част­ка державної власності залишається незмінною. Тому для постсоціалістичних країн і республік колишнього СРСР, які стали незалежними державами, у перехідний період актуаль­ними є процеси роздержавлення та приватизації, як одна а умов змінити фінансові відносини. Роздержавлення — це пере­ведення державної власності в різні форми недержавної влас­ності. Якщо державні підприємства переходять у власність громадян або перетворюються в акціонерні товариства, то йдеться про приватизацію.

Варто з'ясувати сутність фонду державного майна; тобто його функції, завдання, обов'язки, організацію, яке значення має цей фонд у процесі роздержавлення.

В Україні прийнято і діє низка нормативних актів, які є ос­новою для функціонування ринку цінних паперів.

Для будь-якого цінного папера характерні такі три універ­сальні ознаки:

1. цінний папір — це безвідкличне свідчення емітента проте, що він узяв на себе певні зобов'язання перед інвестором;

2. інвестор не зобов'язаний підтверджувати будь-якими ін­шими документами свої права, що випливають з факту во­лодіння цінним папером;

3) для передачі права власності на цінний папір потрібно тільки внести ім'я нового власника до реєстру власників.

Сукупність майнових прав, привілеї й обмеження визнача­ються конкретним видом цінних паперів.