19.Навчання діалогічного мовлення в поч. Школі.

Діалог – це форма мовленнєвої діяльності , структурно складається з таких компонентів : мотив висловити ту чи іншу думку. Це означ. що навч. процес необх. бдувати так, щоб в учнів виникала потреба щось повідомити, зясувати. 2) мета- тобто з того що хочемо зясувати у ході розмови.

3) засоби мови – необх. чітке формув-ня запитання , відповідей, вічливе ставл. до співрозмовника, Вел. увагу приділяють засвоєнню мовл. етикету. 4) кінцевий результ. Діалог вваж-ся результ-й тоді, коли учасники спілкування досягли мети, ніхто не залишився ображеним, не вислуханим, не зрозумілим.

Метод. роботи над розвитком діалог. мовл. передбач такі етапи:

1.введення учнів у тему з якої відбув діалогуання.

2. зясування мовлен. ситуації- де, коли вдбув. подія, про що йдеться)

3. визнач. емоційного стану героїв

4. визнач. способу спілкув. героїв.(словесні, несловесні)

5. розподіл ролей.

Навч. діалогічного. мовлення здійснюється від зразка до сомост. побудови діалогу.

перше-навч. мовленнєва ситуація ( створення мотиву мовлення ( бажання звернутись до когось)

зясування мет мовл., наявність адресата мовл. , мовлен реакція – діалог.

У якості навчальної може бути використана життєва, природно-мовлен. реакція. Але такі випадки не охоплюють тих видів завдань, які ставляться перед комунікативними вправами, оскільки обмежуються життям класу. Ширші можливості мають уяви ситуацій. Вони цілеспрямов. моделюються вчителем. У метод-й літ. їх назив. навчальні або штучно створені.

Навч. діалог. мовлення може здійснюватись:

-репродукт шляхом з використ. діалогу зразка;

-продуктивним шляхом(створ діалогу учнями)

Можливі варіанти завдань:

побудова за зразком; доповнення незавершеного; створення діалогу з опорою на сит-ю, малюнок, придумув. діалогу як продовження текстуі т.д.

21. Текстові вправи: робота над різними видами переказу.

Одним із видів текстових вправ є переказ. Методика роботи над переказами базується на:

1.наслідувані готових зразків( при цьому школяр повинен використовувати мову оригіналу, зберігати стиль зразка, але водночас прочитаний, абог прослуханий текст не має бути завчений на пам'ять,в ньому маеє звучати живе мовлення самого учня, відображатись почуття дитини.

2.робота над пер-ми базується на повноті роботи суттєво. Учень має дотримуватись послідовності подій, відтвор. основних фактів викладених в авторському тексті.

3.знання різновидів переказів та методики роботи над ними.

Найчастіше у поч. школі використ. докладний(детальний) переказ, у процесі якого, учні передають текст близько до зразка і т.д. із збереженням подробиць змісту специфічних виразів і мовл. конструкцій

Методика роботи над переказом передбачає такі етапи:

попередня бесіда, щоб зясувати знання учнів про те, що йтиметься у тексті,пояснити нові і незрозумілі слова.

чит. вчителем тексту й аналіз його змісту. Важливо, щоб учні усвідомили гол.думку, ідейний зміст твору, причин.-наслідк. зв’язки.

аналіз будови тексту(визнач. зачину, осн. частини, кінцівки) тексти переказів мають бути не складними за композицією.

склад. плану(викон. логічної вправи, що дозволяє чітко зрозум. гол. думку твору,формув. вміння послід. переказу, усвідом. зв’язки між частинами твору,краще запам’ятати прочитане.

аналіз мови(робота з синонімами.багатознач. словами)

усне складання фрагментів тексту( за пунктами плану)

орфографічна робота

написання переказу

перевірка( визнач. кращі роботи)

Стислий переказ

проводять з метою навчити дітей коротко, лаконічно передавати зміст значного за обсягом тексту. Треба розуміти зміст тексту. Для цього є необхідною ретельна робота над планом,щоб під час скорочення не порушились логічні зв’язки і не втратився зміст,ідея,тема.

починають працювати над таким перк-м з 2 класу. Стисл. складніше детального. Тексти для стислого перек. мають бути наук.-пізнавальними,де легко простеж-ся ідея.(не описи, не діалоги)

негативні риси – часто перетвор-ся на констатацію фактів, що приводить до сухості мови.

Вибірковий переказ

відтворення частини тексту, яка відповід. конкретному завданню, мікротемі. Предмет відтворення як головна, так і другорядна зміст. лінія.Зміст може бути передано як детально, так і стисло. Має різновиди: за питаннями чи завданнями переказ окремого епізоду,за ілюстрацією. Навч. знач. полягає у тому, що він формує вміння добирати матеріал на задану тему, визнач. гол.думку майб. висловлювання. Пропедефт. робота: 1.вибіркове читання; 2.вибірк.списування(виписати з тексту речення); 3.визнач. теми переказу, усний вибірковий переказ.

Творчі перекази

Це такі – де не тільки відтвор. текс, а й вносяться певні зміни й доповнення. Б-я вид переказу може доповн. творчим завданння(зміна особи оповідача,пер-з від імені одного з персонажів,введення описів природи,введення дійових осіб). врезульт змін переказ відрізн. від вихідного тексту. З точки зору сприйняття роз-ть:

1)перек. прочитаного тексту, сприйн. візуально;2) перек. тексту,сприйнятого на слух.3)пер-зи тексту сприйн. на слух і візуально.Навч. хар-р переказів поляг. у тому, що відбув. засвоєння способів діяльності на основі зразка, підвищ. мовлен-ї культури,зростання самостійності учнів.

Письмові пер-зи складніші ніж усні.для них використ тексти менші за обсягом,простіші.недолік при викон. переказів – учні пишуть як вийде, не керуючись постановою на детальний або стислий переказ. У 3-4кл. рекоменд. споч. проводити усний пер-з сильнішими учнями.