2.2. Практичне застосування кривої Лоренца

Для більш точного виміру й порівняння рівнів нерівності в розподілі доходів економісти використовують так звані криву Лоренца і індекс Джині.

Криві Лоренца - це криві, показують, яку частку підсумованих за рік доходів, отриманих у даній країні, одержали різні процентні частки населення, починаючи з найбідніших громадян або родин і кінчаючи самими багатими. Розглянемо методику побудови цих кривих на графіку більш докладно.

Метод Кривої Лоренца - це графічний метод розрахунку розподілу доходів у суспільстві (крива Лоренца) являє собою криву в системі координат. По осі ординат представлена частка доходу у відсотках від загальної суми, а по осі абсцис - частка родин у відсотках від загального їхнього числа. Графік являє собою замкнуту криву, що нагадує лук. Простір усередині кривій є абсолютна рівність доходів родин. Ніж сильніше натягнута тятива лука Лоренца, тим більша нерівність родин за рівнем доходів [10, c. 172].

Насамперед економісти "ранжирують" всіх громадян або всі домогосподарства відповідно до рівня отриманого ними річного доходу (інакше кажучи, розподіляють їх один по одному зростання їхніх доходів). При цьому все населення підрозділяється або на 5 груп (по 20% населення в кожній групі), або на 10 груп (по 10% населення в кожній групі). Далі підраховується сумарний річний доход кожної такої групи населення й виражається у відсотках від ВВП (див. мал. 2). Крім цього, економісти підраховують на графіку частки ВВП, які ці групи отримують "кумулятивно" (по методу "наростаючого висновку"), тобто спочатку показують частку доходів найбідніших 20% населення, потім сумарну частку доходу біднішої й наступної 20%-й групи як доход 40% населення й т.д., аж до сумарної частки всіх п'яти 20%-х груп, природно, рівної 100% і показуючи як доход 100% населення. З'єднавши всі крапки на графіку, почавши із крапки, що відповідає 0% ВВП і 0% населення, економісти отримують криву Лоренца, характерну для даної країни.

Чим сильніше вигнута крива Лоренца країни, тим менш рівномірним є розподіл доходів у цій країні. Для порівняння уявимо собі криву абсолютної рівності, тобто досконало рівномірного розподілу. У такому випадку перші 20% населення одержували б рівно 20% всіх доходів, 40% населення - 40% всіх доходів і т.д. Відповідна крива Лоренца прийняла б тоді форму прямій (див. мал. 2), що проходить із нижнього лівого кута (х=0, y=0) у правий верхній (x=100%, y=100%). На малюнку видно, що крива Лоренца Бразилії відхиляється від гіпотетичного графіка абсолютно рівномірного розподілу більшою мірою, ніж криві Лоренца Росії, Білорусі й Чехії. Це означає, що із чотирьох зазначених країн у Бразилії існує найбільш гостра нерівність у розподілі доходів[12, c. 201-202].

Номінальні і реальні доходи населення України за останні роки зростають і у 2006 р. з розрахунку на 1 особу населення склали відповідно 2248 і 2118 грн., зокрема в аграрній Кіровоградській області – 1603 і 1511 грн. У структурі доходів населення переважає частка зарплати, яка підвищилася з 48% у 2001 р. до 52% у 2006 році. В області питома вага зарплати нижча, ніж загалом по державі, відповідно по зазначених роках – 44% і 43%. Доходи селян від продажу продуктів сільського господарства зростають. Їх частка у 2006 р. склала 7%. Водночас питома вага пенсій та інших видів доходів хоча й зменшується, але залишається досить суттєвою (відповідно 31-28% і 18-17%). Позитивна динаміка має місце не лише по номінальних, а й реальних доходах населення.

На матеріалах обстежень 55 сільських домогосподарств здійснено оцінку репрезентативності методики багатоступінчастої ймовірносної вибірки, яка застосовується у світовій практиці в оцінках рівня доходів населення. Згідно цієї методики доходи населення розраховуються по витратах домогосподарств. Зроблено висновок, що у вибіркову сукупність потрапляють переважно домогосподарства з низьким рівнем доходів. Як правило, високодоходні групи населення відмовляються від участі в обстеженні, що робить вибірку не репрезентативною. У зв’язку із зазначеним у роботі запропоновано визначати рівень доходів населення, зокрема сільського, з використанням неперсоніфікованих даних про сукупний річний доход громадян, що подаються до податкової адміністрації.

Ринкова трансформація аграрної економіки обумовила розшарування сільського населення за рівнем доходів. З метою вивчення цього процесу запропоновано використовувати коефіцієнт Джині, що характеризує ступінь диференціації доходів і змінюється у межах від нуля до одиниці, чим ближче він до одиниці, тим сильніша диференціація доходів населення. Встановлено, що коефіцієнт концентрації доходів Джині по сільському і міському населенню України у 2005 р. складав відповідно 0,32 і 0,22. Це свідчить, що диференціація доходів сільського населення вища, ніж міського, майже у 1,5 раза. Ступінь диференціації доходів населення характеризує крива Лоренца (рис.3).

Відхилення точок кривої Лоренца для сільського населення вниз від теоретичного ряду розподілу у бік горизонтальної осі координат свідчить про більш значну, а порівняно з відповідною кривою для міського населення – про більш глибоку диференціацію їх доходів. На основі аналізу коефіцієнтів Джині і кривих Лоренца запропоновано виділити доходи сільського населення в окремий і пріоритетний об’єкт регулювання.

Отже, сучасний законодавчо визначений механізм регулювання доходів населення, зокрема сільського, декларативно орієнтований на забезпечення його мінімальних потреб. Хоча такі основні елементи вітчизняного механізму регулювання рівня доходів населення як встановлення мінімальної заробітної плати і споживчого бюджету відповідають міжнародній практиці, фактичний стан реалізації цих положень законодавства має суттєві недоліки. Так, у 1998 – 2006 рр. реально не було забезпечено мінімальну заробітну плату селян на рівні прожиткового мінімуму. Співвідношення між мінімальною заробітною платою і прожитковим мінімумом на початок року склало: 1998 р. – 61%, 1999 р. – 82, 2002 р. – 82, 2004 р. – 44, 2005 р. – 41 і 2006 р. – 54%. У зв’язку із зазначеним зроблено висновок щодо неефективності діючого механізму регулювання доходів сільського населення і необхідності його удосконалення.