6.Наукометрія: її сутність та призначення.

В залежності від об'єктів наукових досліджень сформувалися три групи методів, що здійснюють вивчення ДП та М: наукометрія, бібліометрія (комплексний метод вивчення кількісних закономірностей функціонування документів як об'єктів бібліотечної справи та бібліографії. Об'єктом бібліометрії є потоки документів, що надходять до бібліотечних систем, та масиви, що в них утворюються, а предметом - кількісні закономірності їх використання читачами та функціонування у бібліотечних фондах.), інформетрія (комплексний метод вивчення кількісних закономірностей функціонування наукової документної комунікації. її об'єкт документні носії наукової інформації, предмет - об'єктивні кількісні закономірності науково-інформаційної діяльності). Наукометрія – галузь наукознавства, яка займається статистичними дослідженнями структури і динаміки наукової інформації. Її теоретичну базу заклали на початку 1960-х рр. Д. Прайс (США) у праці "Малая наука, большая наука", В.В. Налімов та З.М. Мульченко (СССР) у фундаментальній монографії "Наукометрия: изучение науки как информационного процесса". Завдання наукометрії. В основному завдання наукометрії вирішуються спеціалізованими інститутами та інформаційними службами. Однак для приватних пошукових завдань реального користувача можна вибрати деякі методи, що дозволяють йому точніше орієнтуватися в інформаційному полі своєї предметної області. З безлічі вивчених і випробуваних наукометричних методів для вирішення інформаційних завдань користувача найбільш підходять такі методи: статистичний, підрахунку кількості публікацій, цитат-індекс. Крім того, є термінологічна плутанина — ідентична суть описується різними поняттями. За останні десятиліття наукознавці так і не навчилися формалізовано доводити рівні оцінок продуктивності наукової діяльності, навіть з використанням системного аналізу. Поява нових напрямів кількісного наукознавства покликана виконати цю функцію.

7.Кількісні і якісні методи дослідження.

Якісні та кількісні дослідження найчастіше розглядалися як такі, що конкурують, або як альтернативні установки пізнання суспільства. Активна дискусія з цього приводу розгорнулася у 60 ті роки . В той час вплив феноменології вже був помітним, а придатність «наукових методів», що їх практикує позитивізм для дослідження реального життєвого досвіду людей, було поставлено під сумнів. Ця дилема хоч і не така напружена, як у 60ті роки, має місце і в сучасній соціологічній думці. Сьогодні спостерігається протистояння двох фундаментальних способів пізнання, і спроби можливої конвергенції їх, взаємних посилань, уточнень і доповнень. Кількісні та якісні методи досліджень є основними способами отримання первинної інформації у сучасній соціології. Головні відмінності між "якісним" і "кількісним" підходами полягають у способі отримання інформації. У кількісних дослідженнях звичайно застосовується значний обсяг вибірки, що дозволяє провести статистично обґрунтований аналіз отримуваної інформації, в якісних - кількість учасників може бути від 1, як, наприклад, в глибинному інтерв'ю, до 8-12 чоловік, як у фокус-групі. Основна відмінність полягає у тому, що кількісне дослідження відповідає на питання "хто?" і "скільки?". Якісне дослідження відповідає на питання "як саме?" і "чому?", що допомагає вивчити мотиви поведінки різних груп, їхні очікування, надії, переживання, особливості особистого досвіду тощо. До кількісних методів дослідження відносять спостереження (пасивний метод наукового дослідження, при якому дослідник, тобто спостерігач не впливає на розвиток подій. Його примітивною формою — життєвим спостереженням — користується кожна людина у своїй повсякденній практиці), опитування (метод збору соціальної інформації про досліджуваний об'єкт під час безпосереднього (інтерв’ю) або опосередкованого (анкетування) спілкування соціолога зреспондентом), контент-аналіз (метод досліджень текстів іншої подібної інформації, систематична процедура, метою якої є об'єктивний аналіз змісту будь-якого тексту). До якісних методів дослідження відносять глибинне інтерв'ю (вид інтерв'ю, якісний метод соціологічних та маркетингових досліджень.), сфокусоване групове інтерв'ю (або просто "фокус-група") (якісний метод дослідження, групове інтерв'ю організоване у вигляді розмови кількох респондентів, зазвичай 6—12 осіб, на задану інтрев'юером-модератором тему). Очевидно, і той, і інший підходи служать вирішенню певних завдань, і дослідник повинен звертатися до них відповідно до того, яку проблему він хоче розв'язати. Кількісне дослідження відповідає на питання "хто?" і "скільки?". Якісне дослідження відповідає на питання "як саме?" і "чому?"  Перевага якісних методів соціологічного дослідження полягає у тому, що вони дозволяють не тільки констатувати наявність явища, а й виявити можливі причини та наслідки його виникнення. Основний недолік якісних методів соціологічного дослідження полягає у тому, що при малій (обмеженій, нерепрезентативній) вибірці вони не дозволяють давати коректну кількісну оцінку визначених параметрів.