3.Стан і перспективи розвитку наукової галузі «Соціальні комунікації» в Україні.

Стрімкі соціокультурні зміни, що відбуваються в сучасному суспільстві, вимагають відповідних трансформацій в науковій сфері, підвищення ефективності і якості дисертаційних досліджень. Якість докторських і кандидатських дисертацій залежить від багатьох об'єктивних і суб'єктивних чинників, одним з основних серед яких є чітке і вірне визначення наукової спеціальності, групи споріднених спеціальностей, їх місця в тій чи іншій галузі науки, а також галузі, за якою присуджується вчений ступінь. Упродовж багатьох років в Україні складалася проблемна ситуація в підготовці наукових кадрів для соціальних комунікацій, яка викликана: штучною відокремленістю існуючих споріднених спеціальностей, що суперечить інтеграційним тенденціям в розвитку соціально-комунікаційних наук і міждисциплінарному характеру соціокомунікаційного знання; множинність галузей наук, за якими присуджується вчений ступінь; відсутність значної частини сучасних досліджень за проблемами соціальних комунікацій в Переліку. Ці й інші причини зумовили гальмування подальшого розвитку перспективних галузей і напрямів наукових досліджень в Україні. З огляду на це, Харківська державна академія культури (ХДАК) ініціювала за підтримки ВАК Україні і провідних українських учених введення якісно нової наукової галузі – «соціальні комунікації». На початку 2007 року на шпальтах видання «Бюлетень ВАК України» опубліковано проекти наукових паспортів спеціальностей, за якими пропонувалося проведення захистів дисертацій на здобуття наукових ступенів кандидата й доктора наук і присвоєння вчених звань у галузі «cоціальні комунікації». Їхніми розробниками виступив науково-педагогічний колектив ХДАК – В.М. Шейко, М.В. Дяченко та ін. Групу розробників у галузі соціальних комунікацій склали Н.М. Кушнаренко, В.О. Ільганаєва, А.А. Соляник, І.О. Давидова. Бурхливе обговорення опублікованих проектів завершилося виданням ВАК України Згідно з цим документом запроваджено нову галузь науки – «cоціальні комунікації», ґрунтовану на підтримці ідей документології, а ще – «певній концептуальній спільності наук так званого документально-комунікаційного циклу». Все це свідчить про офіційне визнання нової наукової галузі «соціальні комунікації». В результаті оновлена номенклатура наукових спеціальностей доповнилася новою галуззю «27 – Соціальні комунікації», що об'єднала сім споріднених наукових спеціальностей: 27.00.01 – Теорія історія соціальних комунікацій; 27.00.02 – Документознавство, архівознавство; 27.00.03 – Книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство; 27.00.04 – Теорія і історія журналістики; 27.00.05 – Теорія і історія видавничої справи і редагування; 27.00.06 – Прикладні соціально-комунікаційні технології; 27.00.07 – Соціальна інформатика. При визначенні номенклатури спеціальностей, розробці їх паспортів, формул і напрямів досліджень в галузі «соціальні комунікації» розробники спробували досягти таких стратегічних цілей: створення переліку спеціальностей з урахуванням процесів інтеграції і диференціації в науках соціально-комунікаційного циклу; збереження в трансформованому виді існуючих в Україні наукових спеціальностей, за якими тривалий час здійснювалася підготовка вітчизняних докторів і кандидатів наук цього профілю; збільшення кількості наукових спеціальностей з урахуванням сучасного системного розвитку соціально-комунікаційних наук; оптимальний облік національних досягнень, європейських і світових тенденцій у визначенні переліків наукових спеціальностей в цій області; орієнтація усіх наукових спеціальностей на базову галузь науки, за якою присуджується вчений ступінь кандидата і доктора наук – соціальні комунікації.