51. Зношування основного капіталу, його види. Амортизація.

Основни́й капіта́л — це капітал, авансований на засоби праці. Тобто, це поняття вужче, ніж поняття постійний капітал. В процесі виробництва засоби праці зазнають фізичного і морального зношування.

Фізичне зношування основного капіталу викликається самим використанням засобів праці в праці виробництва, а також дією сил природи — повітря, води, спеки і холоду тощо.

Моральне зношування основного капіталу відбувається в двох випадках:

• коли в результаті підвищення продуктивності праці машини з даною технічною характеристикою виробляються з меншими затратами праці, в результаті чого їх вартість зменшується;

• коли створюються машини нової конструкції, продуктивніші і більш дешеві а розрахунку на одиницю потужності.

Моральне зношування основного капіталу, викликане здешевленням виробництва машин даної конструкції, називають моральним зношуванням першого роду.

Моральне зношування основного капіталу, викликане появою машин продуктивніших і більш дешевих з розрахунку на одиницю потужності називається моральним зношуванням другого роду. Моральне зношування відбувається незалежно від фізичного. Машина може бути зовсім новою, але морально застарілою.

Основні  фонди  поступово, в міру спрацювання переносять   свою  вартість  на  вироблювану продукцію (послуги). Цей процес називають амортизацією.

Амортизації підлягають витрати, пов’язані з:

• придбанням та введенням в експлуатацію основних фондів і нематеріальних активів;

•   самостійним виготовленням основних фондів;

• проведенням усіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

•   поліпшенням земель.

Нарахування амортизації починається з кварталу, наступного за кварталом  їх  зарахування  на  баланс  підприємства.

Не підлягають амортизації та повністю відносяться на витрати виробництва (обігу) у звітному періоді витрати підприємства на:

• відгодівлю продуктивної худоби;

• вирощування багаторічних насаджень.

Не підлягають амортизації і здійснюються за рахунок відповідних джерел фінансування витрати на:

• будівництво і утримання житлових будинків, споруд загального благоустрою та об'єктів благоустрою міст і селищ міського типу;

• будівництво і утримання автомобільних доріг загального користування;

• придбання і збереження бібліотечних та архівних фондів.

51. Внутрішні та зовнішні економічні витрати підприємства.

    Витрати виробництва — це вартість факторів ви­робництва, використаних для створення певного обся­гу продукції. Якщо розсудити за аналогією, то альтернативна вартість витрачених на виробництво коштів ви­значається найбільшим можливим прибутком, що міг би бути отриманий з цих грошей, якби вони були вкладені у щось інше. Економісти розрізняють зовнішні (бухгалтерські, або явні) та внутрішні (неявні) витрати. Зовнішні витрати — грошові видатки постачальникам ресур­сів, які не належать власникам підприємства. Це су­ма всіх платежів підприємця, пов'язана з залученням необхідних економічних ресурсів (заробітна плата най­маним працівникам, відсотки за отримані кредити, орендна плата за землю чи інше майно, оплата нада­них послуг тощо). Внутрішні витрати — це грошові платежі, які могли б отримати власники підприємства при альтерна­тивному використанні ресурсів, що їм належать. Під­приємець використовує власні гроші, які міг помістити у банк на депозит, він може використовувати власні приміщення, що могли б передаватися в оренду та при­носити відповідний доход тощо. Таким чином, викорис­товуючи власні ресурси для організації виробничої діяльності, підприємець втрачає певну грошову вигоду, яку він міг би отримати при інших варіантах викорис­тання ресурсів. Зовнішні та внутрішні витрати форму­ють економічні витрати підприємця. Далі розгляда­тимемо виключно економічні витрати. До складу економічних витрат входить нормаль­ний прибуток як плата за виконання підприємцем підприємницьких функцій. Його розмір визначається рівнем доходності, що є нормальним або середнім для певної галузі, тобто тим рівнем, який утримує під­приємця у цій галузі. Доход, який відшкодовує тільки економічні витрати, достатній для створення умов за­цікавленості у виробничій діяльності, оскільки він приносить підприємцю нормальний прибуток. Над­лишок доходу над економічними витратами є еконо­мічним прибутком.