
- •34. Конкуренція, її суть та основні функції в ринковій економіці. Види конкуренції.
- •35.Монополізм, його суть, типи, форми та наслідки. Антимонопольна політика держави.
- •36. Місце споживача в системі ринкових відносин. Теорія поведінки споживача (споживчої поведінки).
- •§ 2. Теорія поведінки споживача. Раціональний споживний вибір. Корисність: поняття, тенденції розвитку та закономірності
- •Еластичність попиту відповідно до ціни та доходу.
- •Криві байдужості. Рівновага споживача.
- •Гранична корисність: поняття та тенденції розвитку
- •43. Підприємство (фірма) як суб'єкт та об'єкт ринкових відносин і його функції.
- •44.Статутний капітал
- •45.Кругообіг капіталу. Основний та оборотний капітал.
- •50. Ресурси підприємства: зміст і структура.
- •Зношування основного капіталу, його види. Амортизація.
- •53. Валовий дохід і його структура. Економічний прибуток: джерела, функції, види.
- •54. Беззбитковість і рентабельність підприємства. Показники рентабельності. Банкрутство.
- •55. Ціна, її суть і значення для ефективного господарювання підприємства (фірми).
44.Статутний капітал
Фінансово-господарська діяльність підприємства будь-якої організаційно-правової форми і власності розпочинається з формування статутного капіталу.
Статутний капітал (інколи вживають ще термін – статутний фонд) це виділені підприємству або залучені ним на засадах, визначеним законодавством, фінансові ресурси у вигляді грошових коштів або вкладень у майно, матеріальні цінності, нематеріальні активи, цінні папери, що закріплені за підприємством на праві власності або повного господарського відання. За рахунок статутного капіталу підприємство формує свої власні (основні та оборотні) кошти.
Порядок і джерела формування статутних капіталів залежить від типу підприємства і форми власності, на базі якого воно функціонує. В Україні права підприємств різних форм власності та типів закріплені у чинному законодавстві, зокрема в законах України “Про власність”, “Про підприємство в Україні”, “Про господарські товариства”.
Розмір статутного капіталу підприємства в значній мірі визначає масштаби його виробничо-господарської діяльності, хоч, природно, не існує прямого зв’язку між розмірами статутних капіталів підприємств різних галузей і обсягом виробництва товарів та послуг на них, бо останнє визначається ще й такими факторами, як попит, пропозиція і ціна на товари та послуги, розмір залучених кредитів та інших позикових фінансових ресурсів. У певній мірі розмір статутного капіталу впливає на можливості зовнішнього фінансування, ділову репутацію підприємства.
Початковий розмір статутного капіталу підприємства фіксується в статуті або установчому договорі, які в обов’язковому порядку подаються до органів влади під час державної реєстрації підприємства. Контролюючі державні органи (фінансові, податкові), а також банки у взаємовідносинах постійно слідкують за розміром статутного капіталу кожного підприємства і за тим, щоб він був відповідним чином оплачений: адже замало лише задекларувати в статуті певний розмір статутного капіталу, треба вжити заходи до того, щоб кошти (або майно, нематеріальні активи) надійшли в розпорядження підприємства реально від усіх юридичних і фізичних осіб, що мають частки в статутному капіталі та є його власниками.
45.Кругообіг капіталу. Основний та оборотний капітал.
Основний і оборотний капітал підприємства Зауважимо, що засоби виробництва та обігові кошти функціонують як капітал за таких основних умов: - приватної власності на засоби виробництва, - відносин найманої праці та ринку праці, - свободи підприємницької діяльності. Термін “капітал підприємства” повинен асоціюватися з терміном “капітал капіталістичного підприємства”. Капітал підприємства — це засоби виробництва, інше майно та цінності, які обслуговують процес виробництва, а також просте і розширене відтворення підприємства. Хоч би яка була суспільна форма процесу виробництва на підприємстві, він у всякому разі має бути безперервним протягом досить тривалого періоду, тобто повинен періодично знов і знов пробігати одні й ті самі стадії. Тому всякий процес виробництва на підприємстві, який розглядається в постійному зв’язку і безперервному потоці свого відновлення, є водночас процесом відтворення. Умови виробництва — це умови відтворення. Жодне підприємство не може безперервно виробляти, тобто відтворювати, не перетворюючи безперервно певної частини свого валового доходу знов у засоби виробництва або елементи нового виробництва. За інших рівних умов воно може відтворювати свій капітал або підтримувати його на незмінному рівні лише в тому разі, якщо засоби виробництва, тобто засоби праці, сировина і допоміжні матеріали, спожиті протягом виробничого циклу, наприклад, року, заміщуються рівною кількістю нових екземплярів того самого роду і т. д. Це буде просте відтворення. Якщо процес виробництва на підприємстві відновлюється у зростаючих масштабах, то це буде розширене відтворення. Розглядаючи процеси кругообігу і обороту капіталу, ми маємо на увазі наявність таких умов: 1) підприємство виробляє предмети споживання, наприклад хліб, тому його продукція реалізується на ринку споживчих товарів; 2) продукція підприємства користується попитом, тому воно має можливість щороку нарощувати обсяги виробництва і реалізації; 3) у галузі відсутні монополії й олігополії, тому діє принцип ринку чистої (досконалої) конкуренції; 4) продукція реалізується господарством за готівку, а не в кредит; 5) на ринку ресурсів завжди пропонується достатня кількість ресурсів, необхідна для здійснення на підприємстві простого і розширеного відтворення; 6) у тривалому періоді підприємство орієнтується на одержання нормального прибутку. Капітал починає свій рух із грошової форми. Грошовий капітал Г використовується на купівлю засобів виробництва Зв і робочої сили Рс, які поєднуються в процесі виробництва В і створюють новий товар Т, після реалізації якого капіталіст одержує його вартість у грошовій формі Гў . У процесі кругообігу капітал проходить три стадії. Перша стадія: Г — Т (Рс + Зв) — купівля на ринку засобів виробництва і робочої сили (стадія обігу). Розв’язуючи проблему купівлі ресурсів, підприємець чи менеджер має орієнтуватися на вимоги виробничої функції і підібрати таку комбінацію факторів виробництва, яка забезпечує виробництво певного обсягу з найменшими витратами. Виробнича функція показує різні шляхи виробництва певного обсягу продукції.