Умови, що впливають на якість узагальнень в учнів початкових класів допоміжної школи

Тип узагальнення, його правильність і рівень, на якому воно здійснюється, залежить від ряду умов. Однією з них є зміст матеріалу, зокрема ступінь зорієнтованості дітей у ньому. Якщо діти погано зна­ють груповані предмети, вони узагальнюють їх не­правильно або зовсім не виконують завдання. Разом з тим, наявність знань про предмети не завжди за­безпечує їх правильне узагальнення. На якість уза­гальнення істотно впливає новизна принципу уза­гальнення. Якщо розумово відсталі узагальнюють матеріал за звичним, відомим їм із шкільного на­вчання принципом, вони справляються із завданням, здійснюючи узагальнення на третьому рівні, назива­ючи обидві групи предметів. Такий самий результат досягається у тих випадках, коли учні самостійно узагальнюють добре відомі їм об'єкти, які в процесі навчання не підлягали класифікації. Учнів не обме­жує звичний спосіб дії, вони самі визначають ознаку, за якою потрібно групувати предмети.

У тих випадках, коли учням необхідно класифі­кувати предмети за новим принципом, відмінним від того, за яким вони узагальнювали їх в процесі шкі­льного навчання, вони роблять узагальнення непра­вильно, неадекватно використовуючи відомі їм озна­ки. В таких ситуаціях проявляється властива розу­мово відсталим стереотипність мислительної діяль­ності, яка виявляється тим виразнішою, чим більш знайомі предмети доводиться класифікувати.

Ця особливість яскраво проявляється при кла­сифікації звірів та птахів. У школі багато часу при­діляється засвоєнню понять дикі і свійські тварини. Тому поділ тварин на диких та свійських став уже звичним завданням. Експериментальне завдання, що вимагало від дітей нового принципу групування (на звірів та птахів), виявилось для них непосильним. Діти до однієї групи відносили свійських звірів і птахів, а до другої — диких тварин, використовуючи звичний спосіб класифікації.

Ще більш недоцільно учні використовували за­своєний принцип у процесі поділу картинок з зо­браженням тварин та одягу. Досліджувані до однієї групи віднесли диких тварин, а до другої — свійсь­ких тварин і одяг, мотивуючи це тим, що свійські тварини і одяг знаходяться вдома... В основі такої стереотипності дій лежить інертність нервових зв'яз­ків і однотипність завдань, які учні виконують у процесі навчання.

Суттєвий вплив на якість узагальнення у розу­мово відсталих дітей має не тільки зміст, що пропо­нується для групування, а й складність завдання...

У кожному конкретному випадку знання активі­зуються в тому вигляді, в якому вони засвоювались, тому необхідно урізноманітнювати завдання у роботі з одним і тим же матеріалом.

...Серед таких завдань, як класифікація двох груп об'єктів, вилучення 4-го зайвого, підведення об'єкта під родове поняття, для розумово відсталих найскладнішим виявляється останнє... Це пояснюєть­ся тим, що дітям важко в одному предметі побачити ознаки, які є спільними для цілої групи предметів. Учні замість узагальнення виконують у такому випадку про­стіші операції: описують предмет, його функції, матері-ач і т.п. Так, замість того, щоб віднести "спідницю" до одягу, "ложку" — до посуду, "корову" — до тварин, учні міркують таким чином: "Спідниця — з матерії, ло­жка — залізна, а корова — це корова".

Учням 1-4 класів допоміжної школи добре відо­мі такі поняття, як посуд, тварини, одяг. Проте в процесі сприймання єдиного представника роду, у них актуалізується назва цього об'єкта, а не родове понят­тя... Актуалізоване слово-назва предмета гальмує акти­візацію другого слова-носія родового поняття...

Учні допоміжної школи засвоюють родову віднесеність окремих однорідних предметів на основі ознайомлення з комплексом об'єктів. Для закріплен­ня назви роду педагоги використовують конкретиза­цію (запитання: яких ви знаєте тварин?" і т.п.). В усіх випадках використовується той самий шлях за­своєння — родова назва у комплексі об'єктів. Разом з тим, у навчальному процесі майже не зустрічається завдань на підведення під родове поняття одного предмета. Однотипність завдань сприяє закріпленню інертності та фрагментарності знань, властивих ро­зумово відсталим учням.