
- •Виникнення зв'язку між об'єктами при огляді
- •Розвиток сприймання в учнів перших трьох класів допоміжної школи
- •Впізнавання і називання предметів
- •Про розвиток впізнавання предметів
- •Сприймання величини предмета при зміні його віддаленості
- •Сприймання картини
- •Огляд і дія
- •Дотикове сприймання
- •Зміна зорових уявлень
- •Вплив словесного опису на збереження образу
- •Удосконалення зорових уявлень
- •Образи відтворюючого уявлення
- •Розвиток осмисленого запам'ятовування
- •Роль повторення в процесі запам'ятовування
- •Відтворення Загальна характеристика процесу відтворення
- •Особливості відтворення словесного матеріалу. Повнота відтворення
- •Точність відтворення
- •Форма відтворення
- •Послідовність відтворення
- •Виділення властивостей об'єктів
- •Аналіз об'єктів в учнів старших класів
- •Розвиток операцій порівняння предметів в процесі навчання
- •Порівняння уявних об'єктів
- •Розвиток операцій наочного узагальнення в процесі навчання
- •Розвиток операцій словесного узагальнення в процесі навчання
- •Особливості розумової діяльності при розв'язуванні задач
- •Визначення розумової відсталості
- •Відчуття та сприймання у розумово відсталих дітей
- •Особливості пам'яті у розумово відсталих дітей
- •Особливості процесу запам'ятання у розумово відсталих дітей
- •Особливості відтворення у розумово відсталих
- •Особливості розвитку мислення у розумово відсталих дітей
- •Розвиток самостійності мислення у розумово відсталих дітей
- •Недоліки моторики учнів допоміжної школи і корекція їх засобами фізичного виховання
- •Особливості формування понять в учнів і-іVкласів допоміжної школи
- •Типи і рівні узагальнень в учнів і-іv класів допоміжної школи
- •Умови, що впливають на якість узагальнень в учнів початкових класів допоміжної школи
- •Зміна процесу узагальнення під впливом навчання
Типи і рівні узагальнень в учнів і-іv класів допоміжної школи
... У розумово відсталих учнів 1-ІV класів спостерігаються різні типи узагальнення, які визначаються тими ознаками, на основі яких діти узагальнюють об'єкти. В одних випадках це лише спільність ситуації, в других — випадкові наочно сприйняті ознаки або випадкові ознаки, що наочно не сприймаються, в третіх — загальні суттєві ознаки наочно дані або приховані. У відповідності до цього у дітей спостерігаються ситуативні узагальнення, узагальнення-групування і понятійні узагальнення.
Найелементарніший тип узагальнення — ситуативне..., проявляється при виконанні учнями завдань на класифікацію предметів. Найчастіше це відбувається при необхідності вилучити з числа чотирьох об'єктів один... Особливістю ситуативного узагальнення... є те, що об'єкти об'єднуються лише спільністю ситуації, без виділення якоїсь загальної ознаки. Наприклад, учню пропонують завдання: вилучити 4-й зайвий з набору картинок (коза, капуста, заєць, баран). Учень відповідає: "Тут зайвий заєць, тому що він дика тварина. Ні, баран не підходить, тому що він капусту їсть"... Хлопчик не зміг виділити загальну ознаку, яка об'єднує предмети... Він виявився у полоні конкретної ситуації, яка виникла в його уяві, і діяв у відповідності до цієї ситуації. Експериментальний матеріал дає підстави стверджувати, що таке ситуативне узагальнення в учнів I-IV класів, проявляється лише при групуванні матеріалу, що об’єктивно сприяє активізації звичних для цих дітей асоціацій.
Домінуючий тип узагальнення — узагальнення-групування, в основі якого лежить виділення несуттєвих ознак. Ознаки, які виділяють розумово відсталі, різні: в одних випадках це ознаки, які можна безпосередньо сприйняти, в інших — це наочно не представлені ознаки. В залежності від того, яка ознака покладається в основу узагальнення, останнє набуває тієї чи іншої форми.
Форма наочного узагальнення розумово відсталих відповідає наочно-дійовому узагальненню, виявленому в учнів І -ІІ класів масової школи... В основі такого узагальнення лежить виділення наочно даних властивостей об'єктів... Діти при цьому аналізують об'єкти, виділяють певні безпосередньо сприйняті якості і властивості предметів, порівнюють їх і на основі зовнішньої подібності об'єднують в одну групу. Кожен предмет при такому узагальненні може потрапити тільки до однієї групи у відповідності з виділеною ознакою...
Прикладом групувань, що грунтуються на виділенні наочно сприйнятих ознак, може бути таке виконання учнем допоміжної школи завдання, у якому треба було виділити зайвий предмет серед зелених — огірка, ялини, відра і жовтого лимона: "Тут не підходить лимон, він жовтий, а це все зелене". У даному випадку учень виділяє колір як критерій класифікації.
Наочне узагальнення-групування в учнів І-IVласів допоміжної школи набуває кількісних і якісних змін. Кількісна зміна проявляється в зменшенні частоти повторення такого типу узагальнення, який найчастіше зустрічається у 1-му (46%) і у 2-му (30%) класах, а у 3-му і 4-му класах зменшується відповідно до 16 і 11%.
Якісна зміна полягає у тому, що змінюється наочна ознака, на яку орієнтуються діти. Якщо для першокласників та для другокласників домінуючою ознакою наочного узагальнення виступає колір, то для учнів 3-4 класів — форма.
Учні 3-4 класів виділяють такі зовнішні ознаки, які виявляються суттєвими і забезпечують правильне узагальнення. Наприклад, учню 4 класу запропонували розкласти на дві групи картинки з зображенням риб та комах. Розглянувши картинки, учень міркував таким чином: "Котрі під водою живуть і плавають — в одну груп}', котрі літають і повзають — в другу"... Учень групував об'єкти на основі зовнішніх ознак, зокрема на основі наявності певних частин тіла (крила, кінцівки). Оскільки у даному випадку ці зовнішні ознаки виявились істотними, завдання було виконано вірно.
Разом з тим, не можна стверджувати, що учням 3-4 класів зовсім не характерна орієнтація на колір при групуванні предметів. Узагальнюючи однорідний матеріал, який має дві відмінних ознаки — величину і колір, всі розумово відсталі, незалежно від віку і тривалості навчання в школі, орієнтуються на колір. Наприклад, учням потрібно було розділити на 2 групи хусточки, які відрізнятись за кольором і величиною. Враховувати при цьому треба було тільки величину, оскільки саме ця ознака у прихованій формі мата місце у самій інструкції: дітям пропонувати картинку, на якій вгорі була зображена жінка, що розвішувала на мотузку велику хустку, а внизу дівчинка яка розвішувала на мотузку велику хустку. У кожному випадку додавалась неістотна ознака – колір: велика хустка була білою, а маленька жовтою… Всі досліджувані при виконанні завдання орієнтувались на колір.
...При сприйманні різнорідних предметів, які мають різні відмінні ознаки, учні ІІІ-ІУ класів допоміжної школи здатні виділяти у якості значущих і суттєвих крім кольору й інші наочні ознаки.
Крім форми наочного узагальнення, у розумово відсталих учнів І-ГУ класів спостерігається форма образного узагальнення. Сутність такого узагальнення полягає в тому, що учні об'єднують групи предметів на підставі подібних, спільних ознак, які безпосередньо не сприймаються... До таких ознак відносяться:
а) матеріал, із якого зроблено об'єкти: Наприклад, діти відповідають: "Тут не підходить відро, воно залізне, а це все (лимон, огірок, ялина) не залізне";
б) властивості об'єкта: "Тут не підходить капуста, тому що капуста нежива, а це все (коза, баран, заєць) живе";
в) місце розташування предметів: "Тут не підходить поштова скринька. Посуд весь вдома на кухні стоїть, а скринька — на вулиці";
г) функції предметів: "Не підходить вудка, тому що на санчатах, лижах, ковзанах взимку катаються, а вудкою влітку рибу ловлять".
Правильність об'єднання об'єктів у випадку образного узагальнення у кожній конкретній ситуації визначається значенням тих ознак, які беруться учнем за критерій класифікації. Найбільш правильно діти об'єднують об'єкти, коли орієнтуються на функціональні ознаки.
Неправильне узагальнення у розумово відсталих часто відбувається за рахунок неадекватного використання виділеної ознаки, розширення її значущості. Наприклад, учень 1 класу допоміжної школи міркує таким чином: "Собака — домашня, їжак — домашній, ложка — теж домашня, вовк — дикий. Не підходить вовк"... Подібні узагальнення мають місце у тих випадках, коли у розумово відсталих активізуються неміцно засвоєнні знання. Внаслідок цього групи об'єктів з одного боку надмірно розширюються і до них залучаються предмети іншого роду, а з іншого боку — звужуються, оскільки однорідні об'єкти не включаються до складу групи.
У розумово відсталих дітей спостерігаються різні рівні наочного і образного узагальнень. Рівень узагальнення у кожному конкретному випадку визначається ступенем узагальненості слова, яким позначається виділена група предметів.
Перший, найнижчий рівень — перераховування предметів в групі. Виділивши суттєву ознаку, діти об'єднують об'єкти в одну групу, однак узагальнення не вербаіізується: вони не називають усю групу одним узагальнюючим словом — носієм поняття, а називають кожен об'єкт даної групи. Наприклад: "Сюди не підходить ложка. Тому що це ложка, а це їжак, вовк, собака". Такий рівень узагальнення у першокласників трапляється в 26% випадків, в учнів II класу — тільки в 6%, в учнів III-IV класів – у поодиноких випадках…
Для другого рівня узагальнень властиве позначення родовою назвою предметів однієї групи і перерахування предметів другої групи... Наприклад: "Тут у мене риби, а тут муха, оса, бджола, мурашка". Цей рівень проявляється при виконанні завдання на виключення четвертого зайвого. Даючи родове визначення трьом предметам, віднесених до однієї групи, діти не можуть зайвий 4-й предмет віднести до потрібного роду ("Це тварини, а це ложка")... Активізоване слово-назва одного предмета гальмує активізацію іншого слова-носія поняття... Чим більше знайомим виявляється конкретний предмет дітям, тим важче їм відійти від його власної назви і віднести предмет до певного роду… При сприйманні одного об’єкта розумово відсталим важко виділити в ньому ту суспільну з відсутніми предметами ознаку, за якою можна було б підвести під узагальнююче поняття. Щоб допомогти дитині, … необхідно назвати декілька однорідних об’єктів… Так, якщо розумово відсталі не можуть сказати, що ложка – це посуд, достатньо запитати, як можна одним словом назвати «чашку», «ложку», «тарілку», щоб вони легко знайшли узагальнююче слово. Розумово відсталим легше відтворити необхідне слово в тих випадках, коли вони сприймають групу однорідних предметів. Вірогідно, що в основі цього лежить активізація асоціацій, утворених під час засвоєння даного поняття.
Третій рівень узагальнень характеризується визначенням обох груп виділених об'єктів. Цей рівень проявляється тільки при класифікації двох груп об'єктів. Він є більш високим, проте і він залишається ще узагальненням-комплексом або угрупуванням, а не стає узагальненням-поняттям, оскільки у визначеннях, які дають діти, немає правильних позначень-понять. У цих визначеннях більшою мірою відображається ознака, за якою діти йдуть до об'єднання груп, ніж їх назви. Так, виділяючи при класифікації групи тварини та одяг, учень говорить: "Тут у мене будуть тварини, а тут предмети"... Узагальнення здійснюється... без орієнтації на родову назву.
Охарактеризовані рівні узагальнень ... є допонятійним типом узагальнення. Таке узагальнення переважає в учнів І-ІУ класів допоміжної школи. Проте в учнів IV класу під впливом корекційно-виховної роботи з'являється і понятійне узагальнення... Таке узагальнення здійснюється у розумово відсталих дітей при активізації засвоєних родових назв і тому можливе лише при узагальненні добре знайомих об'єктів... Поява такого узагальнення не означає, що мислительна операція досягла нового ступеня розвитку і стала характерною для розумово відсталої дитини..., оскільки воно не виключає можливості прояву примітивніших типів узагальнення. Понятійне узагальнення проявляється в 23% випадків в учнів IV класу, учні I-III класів так узагальнювати не вміють...
...Тип узагальнення і його рівень не можна ставити у пряму залежність від віку і розумового розвитку учнів. У однієї і тієї ж розумово відсталої дитини спостерігаються узагальнення різного рівня…