Розвиток операцій наочного узагальнення в процесі навчання

Перед учнями і, 4, 5, 7 класів допоміжної школи розкладали колекцію дощечок (Ж.І.Шиф, 1940), заба­рвлених у різні за насиченістю відтінки шести кольорів. Учневі треба було підібрати до пред'явленого йому зразка кольору усі ті дощечки, які до нього підходять...

Учні молодших класів об'єднували в одну групу відтінки суміжних кольорів [червоного та помаран­чевого, синього та фіолетового]... їхні узагальнення виявлялись одночасно і надмірно широкими... і ра­зом з тим занадто звуженими, оскільки через недо­розвиток абстракції діти не відносили до групи най­світліші та найтемніші відтінки кольору...

Узагальнення двох суміжних кольорів однакової насиченості, яке спостерігається в учнів 1-го класу, в середніх класах замінюється звуженим узагальнен­ням близьких один одному за насиченістю відтінків одного кольору.

Правильність узагальнення зростає у даному випадку не лише за рахунок диференціації подібних зорових вражень, але й завдяки збагаченню словника — кожен із суміжних кольорів одержує свою назву.

Проте дощечки одного кольору, різні за ступе­нем насиченості, розумово відсталі діти ще довго не об'єднують. Так, наприклад, 12 табличок зеленого кольору вони розкладають на три-чотири групи. На прохання укрупнити групи учні 4,5 класів поверта­лись до об'єднання однакових за насиченістю відтін­ків двох суміжних кольорів, але не узагальнювали всіх відтінків одного кольору. Безпосереднє оптичне враження, а не мислительна діяльність визначало узагальнення. Тільки в старших класах з'являється вміння [іноді ще помилкове] виділяти кольоровий тон у малонасичених відтінках. Виконанню цього завдання сприяє використання слів "темний", "світ­лий" у сполученні з назвою кольору..., успіхи в уза­гальненні досягаються не завжди і лише завдяки тривалому навчанню. Самостійних узагальнень на малознайомому матеріалі, які вимагають нових при­йомів інтелектуальної діяльності, розумово відсталі школярі не можуть виконати і у старшому шкільно­му віці. Проілюструємо сказане прикладом з дослі­дження, в якому розумово відсталі підлітки 14-15 років повинні були узагальнити незнайомі їм об'єкти за двома ознаками [методика експериментального формування понять Виготського-Сахарова]. Ці озна­ки треба було самостійно виділити і на їх основі здійснити узагальнення.

Учням пропонували набір з 22 фігур. Серед них були великі і маленькі, високі і низькі — шести різ­них форм і п'яти кольорів. Фігури потрібно було об'єднати в чотири групи в залежності від величини та висоти, відволікаючись від форми та кольору. Принцип узагальнення досліджуваним не повідом­лявся, але вказувалась кожна допущена помилка... У цих умовах учні допоміжної школи виділяли одну ознаку для об'єднання фігур в групи: колір, форму або величину. Узагальнення було нестійким, часто в процесі діяльності одна ознака поступалась місцем іншій. Так, об'єднуючи за ознакою кольору декілька фігур, учень добирав до останньої фігуру такої ж форми. Вичерпавши ці можливості, переходив до об'єднання за величиною, орієнтуючись на останню фігуру в ряду. Навіть за умови активної допомоги вчителя узагальнення за двома ознаками виявилось неможливим для олігофренів на тому матеріалі, який був далеким від їхнього життєвого досвіду.

Разом з тим, результати навчання переконливо проявляються у наочних узагальненнях матеріалу, бли­зького їхньому навчальному та повсякденному досвіду...

Завдяки навчанню розумово відсталі школярі оволодівають виконанням певних узагальнень, яким їх спеціально не вчили. Вони можуть узагальнювати предмети, споріднені з тими, які узагальнювались в шкільній роботі... У розумово відсталих поряд з си­туативними узагальненнями в процесі навчання з'являються категоріальні узагальнення, які вони за­учують, і якими в певній мірі користуються, виходя­чи за межі заученого.

Проте узагальнення, які вимагають значної ро­зумової переробки інформації, залишаються недо­ступними їм. Переходи до іншого способу узагаль­нення є для них дуже складними...