- •Тема 9. Суб’єктивна сторона злочину і. Питання для з’ясування
- •§ 36. Суб‘єктивна сторона складу злочину (поняття, ознаки).
- •§ 37. Поняття вини та її форми.
- •§ 38. Умисел та його види, зміст умислу.
- •§ 39. Необережність та її види.
- •§ 40. Складна вина.
- •§ 41. Випадок (казус) та його характеристика.
- •§ 42. Мотив злочину та його види.
- •§ 43. Мета злочину та її значення для кваліфікації злочинного діяння.
- •§ 44. Юридична і фактична помилки та їх значення.
- •33. Поняття, ознаки та значення суб’єктивної сторони складу злочину.
- •34. Вина як головна ознака суб’єктивної сторони злочину. Форми та види вини. Конституційні положення щодо встановлення вини при притягненні особи до кримінальної відповідальності.
- •35. Поняття та види умислу. Різновиди умислу, які вироблені кримінально-правовою теорією та судовою практикою.
- •36. Поняття та види необережності. Випадок (казус), його характеристика та відмежування від злочинної недбалості.
- •37. Випадок (казус). Його відміна від злочинної недбалості.
- •38. Подвійна (складна чи змішана) форма вини. Її значення для кваліфікації.
- •39. Поняття та види помилок у кримінальному праві. Їх вплив на кримінальну відповідальність.
- •Тема 9. Суб'єктивна сторона злочину
- •2. Вина: поняття, форми, види
- •3. Факультативні ознаки суб'єктивної сторони складу злочину — мотиви, мета, емоції
- •4. Вплив помилки на вину
- •Глава X суб'єктивна сторона складу злочину
- •§ 1. Поняття і значення суб'єктивної сторони складу злочину
- •§ 2. Вина: її поняття та форми
- •§ 3. Умисел та його види
- •§ 4. Необережність та її види
- •§ 5. Складна (подвійна) форма вини
- •§ 6. Мотив і мета злочину. Емоційний стан
- •§ 7. Помилка та її кримінально-правове значення
- •9.4. Злочини з двома формами вини
§ 5. Складна (подвійна) форма вини
Відповідно до статей 23, 24, 25 КК кожний конкретний злочин може бути вчинений або умисно, або з необережності.
Проте, аналіз деяких статей Особливої частини КК вказує на те, Що є склади злочинів із складною об'єктивною стороною. Суб'єктивна сторона у них відповідно також ускладнена, в ній поєднуються різні форми вини.
Трактування суб'єктивної сторони складу злочину в подібних випадках у науці кримінального права далеко не однозначне. Деякі вчені визнають існування складної (подвійної), змішаної форми вини інші заперечують це
При вирішенні цього питання необхідно мати на увазі, що у чинному кримінальному законодавстві є такі склади, в яких об'єктивна сторона складу злочину поєднує декілька видів шкідливих наслідків. Відповідно суб'єктивна сторона цих злочинів є також складною. Нерідко характер і форми психічного ставлення особи до самого суспільно небезпечного діяння (дії або бездіяльності) не збігаються з формою й характером психічного ставлення особи до шкідливих наслідків її діяння.
У подібних випадках прийнято говорити про наявність складної (подвійної) або змішаної форми вини.
Видається цілком правомірним при аналізі злочинів із складною об'єктивною стороною встановлювати психічне ставлення особи як до суспільно небезпечного діяння (дії або бездіяльності), так і до шкідливих наслідків.
Таким чином, складна (подвійна) форма вини передбачає різне психічне ставлення особи у формі умислу та необережності до різних об'єктивних ознак одного й того ж злочину.
Тому злочин, склад якого передбачає наявність двох різних форм вини щодо діяння й наслідків, прийнято називати злочином із складною (подвійною) формою вини.
Аналіз вітчизняного кримінального законодавства дозволяє виділити дві групи злочинів із складною (подвійною) формою вини. Першу складають злочини, які пов'язані з порушенням спеціальних правил і настанням від цього шкідливих наслідків (наприклад, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами -ст. 286 КК). У цих злочинах складна (подвійна) форма вини може виявитися в умислі щодо самого факту порушення таких правил і в необережності щодо шкідливих наслідків.
Другу групу утворюють умисні злочини, об'єктивна сторона яких характеризується двома різними наслідками, один з яких є конструктивною ознакою основного складу злочину, інший - кваліфікуючою ознакою. При цьому психічне ставлення особи до першого наслідку характеризується умислом, а до другого - необережністю (наприклад, умисне знищення або пошкодження майна -ст. 194 КК: до заподіяння матеріальної шкоди психічне ставлення характеризується умислом, а, скажімо, до загибелі людей - необережною формою вини). До другої групи належать також злочини, передбачені статтями, в яких основний склад є умисним злочином із формальним складом, а кваліфікований - із матеріальним складом. При цьому ознакою, що обтяжує відповідальність, є суспільно небезпечні наслідки, до яких винна особа ставиться з необережністю (наприклад, збут незаконно виготовлених алкогольних напоїв, що призвело до отруєння людей чи інших тяжких наслідків, - ч. З ст. 204 КК).