45.Передумови та доцільність вступу України до сот.

Сучасні процеси глобалізації вимагають від України якомога активнішого входження в міжнародну торговельну систему. В ситуації, коли експорт є одним з найважливіших важелів розвитку окремих галузей національної економіки, стає неможливо ефективно діяти в системі міжнародної торгівлі, не маючи повноправного членства у Світовій організації торгівлі.

1. Від членства України в системі СОТ безпосередньо залежать перспективи збільшення іноземних інвестицій в економіку України, забезпечення технологічного оновлення та переозброєння національного виробництва, збільшення експортного потенціалу та експорту високотехнологічної продукції (диверсифікація експорту, збільшення його наукомісткості та вартості).

2. Реформування зовнішньоторговельного режиму України відповідно до норм та принципів системи СОТ має стати фактором гарантування економічної безпеки країни, прозорості економічних реформ, привабливості нашого економічного середовища, формування позитивного сальдо торговельного та платіжного балансу, скорочення дефіциту державного бюджету, а отже — подальшого реформування національної економіки і входження України до світового економічного співтовариства як повноправного і стабільного партнера.

3. Членство України в СОТ забезпечуватиме:

* зменшення тарифних і нетарифних обмежень доступу українських товарів практично на всі найважливіші товарні ринки розвинутих країн світу і відповідно збільшення валютних надходжень від експорту вітчизняної продукції;

* отримання режиму найбільшого сприяння у торговельному просторі всіх країн — членів СОТ.

4. Членство України в СОТ є передумовою лібералізації режиму торгівлі між Україною та ЄС, створення зони вільної торгівлі та забезпечення поступової інтеграції України до Європейського Союзу шляхом підготовки та укладання Угоди про асоційоване членство України в ЄС

5. Участь у СОТ сприятиме створенню ефективної системи захисту національного товаровиробника, яка відповідає загальновизнаним правилам системи СОТ.

46.Співробітництво України з Міжнародним валютним фондом.

Україна стала членом МВФ 3 червня 1992 року. Кредити МВФ спрямовуються на підтримку курсу національної валюти, міжнародних резервів держави та активних позицій платіжного балансу, згідно з Статутом МВФ. Україна, як повноправний член МВФ, здійснює щорічні консультації щодо стану валютного регулювання, впровадження статистичних та фінансових стандартів та отримання технічної допомоги. Україна посідає у МВФ 21 місце за розміром своєї квоти, яка складах близько 1,4 млрд. доларів США. Активна співпраця з цією організацією розпочалася у жовтні 1994 року з розробки українським урядом, разом з експертами МВФ, програм макроекономічної стабілізації та реформування економіки. За роки співробітництва України з МВФ (1994 – 2011 рр.) отримано близько 13 млрд. СПЗ, що складає близько 19 млрд. дол. США кредитних ресурсів. Надання кредитів Україні міжнародними фінансовими організаціями передбачає виконання значної кількості умов. Зокрема, МВФ вимагає проведення адміністративної реформи, укрупнення комерційних банків, стримування інфляційних процесів за допомогою підвищення процентних ставок, забезпечення дохідної частини державного бюджету, зниження (для певних груп товарів) експортних ставок, прискорення приватизаційних процесів, проведення активної монетарної політики центральним банком та ін.