41. Джерела фінансування мвф.

Формування ресурсів МВФ відбувається шляхом внесення державою коштів до уставного капіталу Фонду відповідно до її квоти та за рахунок позичених коштів.

Квоти

Розмір квот для кожної країни-члена встановлюється на підставі її ваги у світовій економіці. При розрахунках квот застосовується спеціальна формула, що являє собою середньозважене значення ВВП (50%), відкритості (30%), економічної мінливості (25%) та міжнародних резервів (5%). Квоти виражаються в спеціальних правах запозичення (СДР, від англ. special drawing rights), розрахунковій одиниці Фонду. Найбільша сума квот припадає на США, Японію, Німеччину, Велику Британію та Францію. Частка 25 найбільш розвинутих країн становить близько 63%.

Внесок кожної країни в уставний капітал МВФ здійснюється на 25% СДР або твердій іноземній валюті (долари США, євро, єні, фунті стерлінгів) та на 75% в національній валюті. Кожні п'ять років квоти переглядаються у зв'язку з тим, що змінюється місце країни у світовій економіці.

Квота визначає кількість голосів країни-учасниці. Голоси країни складаються з базової кількості голосів плюс одного голосу за кожні 100 тис. СДР. Згідно з реформою 2008 року базова кількість голосів країни-учасниці становить 5,502% від загальної кількості голосів, що дозволило збільшити число базових голосів з 250 до 677 на кожного учасника. Кількість базових голосів ростиме разом зі сплатою підвищення квот державами, що мають право на спеціальне підвищення. Крім того розмір квоти визначає об'єм фінансування, на який країна може розраховувати.

Перегляд розмірів квот відбувається кожні п'ять років. Зміна квоти держави відбувається за попередньою домовленістю з нею та ухвалюються 85% від усієї кількості голосів. При загальному перегляді квот вирішуються питання щодо загального розміру збільшення та його розподіл між країнами-членами.

Загальний перегляд квот дозволяє МВФ оцінити адекватність квот відносно потреб держави-члена у фінансуванні її платіжного балансу та її здатності самостійно забезпечити цю потребу.

Розподіл квот дозволяє збільшити квоти країн-учасниць з урахуванням зміни їхнього місця в світовій економіці.

Запозичені кошти

МВФ у своїй діяльності використовує й запозичені кошти. Фонд користується кредитом групи десяти в межах 17 млрд. СДР. Фонд також одержує позики центрального банку і скарбниці Саудівської Аравії та деяких інших країн. Загальна сума позик не повинна перевищувати 60% загального обсягу квот.

42.Критерії взаємовідносин мвф з країнами з перехідною економікою

Економічні програми МВФ головним чином спрямовані на усунення макроекономічних і структурно-інституційних диспропорцій в економіці країн з перехідною економікою. Надання зовнішньої кредитно-фінансової допомоги з боку МВФ для проведення програм стабілізації і структурної транс-ції в країнах увідповіднено здійсненню таких радикальних заходів:

скорочення бюджетного дефіциту, зменшення державних субсидій у національну економіку для обмеження бюджетних витрат;

© масштабна приватизація неефективних сегментів народного господарства, значна зовнішньоекономічна переорієнтація виробництва;

заохочення розвитку фінансового сектора, фондового ринку, кредитно-банківських установ;

лібералізація режиму залучення іноземних портфельних інвестицій, переказів фінансових активів, репатріація прибутку 3mngelmhu інвесторів.

У тому разі, коли країна-член МВФ зволікає із реформами у кредитно-фінансовому секторі, не прагне відносного скорочення бюджетних витрат, сподіваючись на покриття дефіциту коштом ресурсів МВФ, він припиняє подальше кредитування «стратегічно ненадійної держави-партнера». Наприклад, такого заходу вжито до Азербайджану, де лави державних службовців перевищують кількість усіх зайнятих у народному господарстві, а ресурси Фонду національний уряд розглядає як своєрідне джерело бюджетного фінансування.

Кредитно-фінансове регулювання з боку МВФ для країн з перехідною економікою звичайно доволі жорстке. Наприклад, на початку 90-х років кредит «stand-by» (другий транш) був виділений Україні за умови зниження інфляції до 1-2% на місяць і скорочення бюджетного дефіциту до 3,5% ВНП. Кредит для системної трансформації в Білорусі був наданий на умовах скорочення місячної грошової емісії до 1% і бюджетного дефіциту до 3% ВНП, а також обмеження грошової емісії шляхом підтримання позитивної реальної процентної ставки.

Стабілізаційні програми МВФ для постсоціалістичних країн значною мірою стандартні:

1) практично в усіх цих країнах за основу програми править фін. стаб-ція;

2) одночасного вирішення вимагають проблеми зовнішньої

заборгованості і внутрішніх інвестицій, обсягів і ефективності використання інвестиційних ресурсів;

3) стабілізація та адаптація до потреб економічного зростання вимагають істотних структурних зрушень (в інституційному, галузевому та інвестиційному аспектах) і переорієнтації національного експортного вир-ва.

Необхідність використання кредитно-фінансової допомоги з боку МВФ зумовлена, головним чином, високим рівнем інфляції та бюджетним дефіцитом.