
- •1. Поняття, закономірності виникнення та розвитку міжнародних економічних організацій.
- •2.Критерії визначення міжнародних економічних організацій.
- •3. Класифікація міжнародних економічних організацій
- •4. Сутність та види міжнародних організацій: загальна характеристика.
- •5. Програма розвитку Організації Об’єднаних Націй (проон).
- •8. Інституціональні засади діяльності продовольчої і сільськогосподарської організації оон (фао).
- •9. Основні напрямки діяльності міжнародного фонду сільскогосподарського розвитку (мфср).
- •10. Міжнародна морська організація
- •11. Міжнародна організація цивільної авіації (ікао).
- •12. Всесвітня організація з туризму (вот).
- •13. Організаційна структура Організації економічного співробітництва і розвитку (оеср).
- •14. Офіційна мета та основні напрямки діяльності (оеср).
- •Спеціалізовані комітети та агентства (оеср).
- •Місце та роль «групи семи» в структурі (оеср).
- •17. Роль міжнародних державних організацій в розвитку світогосподарських зв’язків
- •18. Організаційна структура міжнародних недержавних організацій
- •19. Основні форми діяльності міжнародних недержавних організацій
- •Консультативні зв’язки міжнародних недержавних організацій з міждержавними економічними організаціями.
- •Регіональні недержавні організації.
- •22. Міжнародна торгова палата в системі координації міжнародних економічних відносин..
- •23. Міжнародні економічні організації системи оон.
- •24. Регіональні комісії та постійні комітети оон Регіональні комісії
- •Постійні комітети оон
- •25. Система міжнародних організацій з регулювання світової торгівлі.
- •26. Світова організація торгівлі (сот) та її організаційна структура
- •27. Порядок приєднання до системи гатт/сот
- •28. Основні принципи діяльності сот
- •31. Основні напрямки діяльності юнктад
- •Міжнародний торговий центр юнктад/сот
- •Механізм регулювання світових товарних ринків
- •Класифікація міжнародних організацій з регулювання товарних ринків
- •Загальна характеристика Світового банку
- •36. Мета створення та основні напрямки діяльності Міжнародного банку реконструкції і розвитку (мбрр).
- •37. Міжнародна асоціація розвитку (мар)
- •38. Міжнародна фінансова корпорація
- •39. Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій (багі)
- •40. Мета створення, напрямки діяльності та механізм кредитування Міжнародного Валютного фонду (мвф).
- •41. Джерела фінансування мвф.
- •42.Критерії взаємовідносин мвф з країнами з перехідною економікою
- •43.Банк міжнародних розрахунків
- •44.Регіональні банки і фонди розвитку
- •45.Передумови та доцільність вступу України до сот.
- •46.Співробітництво України з Міжнародним валютним фондом.
- •47. Особливості взаємовідносин України з Світовим банком.
- •48. Засади співробітництва між Україною і Європейським банком реконструкції і розвитку (ебрр).
26. Світова організація торгівлі (сот) та її організаційна структура
Світова організація торгівлі (СОТ) (англ. World Trade Organization, WTO) — це провідна міжнародна економічна організація, членами якої вже є 157 країн, на долю яких припадає більше 96% обсягів світової торгівлі; її функціями є встановлення правил міжнародної системи торгівлі і вирішення спірних питань між країнами-членами, що підписані під близько 30-ма угодами організації. Після приєднання ряду країн, які зараз є кандидатами на вступ, у рамках СОТ здійснюватиметься майже весь світовий торгівельний обіг товарів та послуг.
Вищим органом СОТ є Конференція міністрів, яка скликається щонайменше раз на два роки. В інші періоди керування здійснюється Генеральною Радою. Обидва органи складаються з представників усіх країн–членів. Крім цього, у структурі є: Ради, Комітети (створюються Конференцією міністрів), органи з урегулювання суперечок та огляду торговельної політики, Секретаріат. Зазначена структура створена з метою виконання СОТ своїх функцій, серед яких пріоритетним є імплементування домовленостей, що за сутністю являють собою самостійні правила СОТ і перебувають у Додатках до Марракеської Угоди про створення Світової організації торгівлі.
27. Порядок приєднання до системи гатт/сот
На відміну від більшості міжнародних організацій, до системи ГАТТ–COT приєднуються, а не вступають. Це зумовлено тим, що кожна країна бере на себе обов'язки виконувати угоди, а організація, зі свого боку, перевіряє здатність такого виконання.
Угода СОТ не входить до початкової структури ГАТТ (1947 р.), тому країни можуть стати (або залишитися) контрактуючими сторонами ГАТТ, не приєднуючись до СОТ. З іншого боку, країни не можуть стати членами СОТ, доки вони не досягнуть успішних домовленостей щодо приєднання до ГАТТ. Перед приєднанням до СОТ учасники, які не мають статусу контрактуючої сторони ГАТТ, повинні насамперед досягнути домовленостей щодо приєднання до Угоди. Країни можуть також запросити підготовчий комітет СОТ поєднати процес їх приєднання до ГАТТ з процесом приєднання до СОТ.
Швидкість приєднання країни до ГАТТ (до системи ГАТТ–СОТ) залежить від рівня відповідності національного законодавства стандартам ГАТТ–COT і складається з таких етапів: подання прохання щодо приєднання, розгляд прохання, проведення консультацій з країнами—членами ГАТТ, проведення серії засідань Робочої комісії ГАТТ, подання Меморандуму про зовнішньоторговельний режим країни, проведення багатосторонніх переговорів, розробка Протоколу про приєднання, прийняття країни в ГАТТ (ГАТТ–СОТ).
Приєднання відбувається поетапно у такій послідовності:
- подання прохання щодо приєднання,
- розгляд прохання,
- проведення консультацій з країнами-членами ГАТТ,
- проведення серії засідань робочої комісії ГАТТ,
- подання меморандуму про зовнішньоекономічний режим країни,
- проведення багатосторонніх переговорів,
- розробка протоколу про приєднання,
- прийняття країни в ГАТТ (ГАТТ-СОТ).
Протокол про приєднання набирає чинності після того, як Генеральна рада (або Конференція міністрів) схвалять доповідь Робочої групи і приймуть рішення Генеральної ради (рішення міністрів) більшістю у дві третини голосів.