Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ekonomika2.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
67.02 Кб
Скачать

30. Порівняльна характеристика оборотних фондів і фондів обігу.

Оборотні фонди – це сфера виробництва ; а фонди обігу – це сфера обігу.

Фонди обігу — це готова продукція, що перебуває на складі підприємства, а також відвантажена, але ще не оплачена покупцями, і кошти на рахунку підприємства, необхідні для придбання предметів праці та виплати заробітної плати.

Оборотні фонди- це частина виробничих фондів у вигляді певної сукупності предметів праці елементами яких цілком споживаються у кожному виробничому циклі змінюють або повністб втрачають натуральну форму переносять всю свою вартість продукції що виробляється.

31. Охарактеризуйте склад оборотних фондів. Оборотні фонди(сфера виробництва) включають: виробничі запаси, незавершене виробництво, напівфабрикати, витрати майбутніх періодів. Виробничі запаси- становлять найбільшу частину оборотних фондів до них належать запаси сировини матеріалів палива- це предмети праці які ще не залучені у виробничиц процес і знаходяться на складах п-тва у вигляді запасів. Незавершене в-цво- це продукція яка ше не пройшла всіх стадій обробки. Напівфабрикати- до них відносять предмети праці які повністю оброблені в даному виробничому підрозділі але потребують дальшої обробки в інших підрозділах. Витрати майбутніх періодів- це грошові витрати які зроблені в даний період проте будуть відшкодовані за рахунок собівартості в інші періоди (витрати на підготовку і освоєння нової продукції).

32. Нормування витрат.

Визначення потреби підприємства в сировині та інших видах матеріальних ресурсів здійснюється за певними нормами їхніх витрат. Ці норми розробляються самими підприємствами або на їхнє замовлення галу­зевими науково-дослідними організаціями.

Застосовувана система норм витрати матеріальних ресурсів охоплює велику номенклатуру останніх. Види цих норм виокремлюються за такими класифікаційними ознаками: а) за призначенням — норми витрат сировини, матеріалів, енергії, палива тощо; б) масштабом дії — групові (на однакові види продукції) та індивідуальні; в) періодом дії — річні (для поточного планування) й перспективні; г) ступенем деталізації об'єктів нормування — для деталі (вузла) й виробу в цілому; д) ступенем деталізації нормованих ресурсів — специфіковані (на види ресурсів з конкретними параметрами) і зведені (на види ресурсів за звуженою номенклатурою).

Нормування витрат окремих видів матеріальних ресурсів передбачає дотримання певних наукових принципів. Найважливішими з цих принципів мають бути: прогресивність, технологічна та економічна обґрунтованість, динамічність і забезпечення можливості зниження норм.

Норма витрати того чи того виду матеріальних ресурсів — це граничне допустима величина витрати на виготовлення продукції за умов конкретного виробництва з урахуванням застосування найпрогресивнішої технології та сировини (матеріалів) найвищого ґатунку. Вона має власну структуру, тобто співвідношення окремих елементів, які у сукупності становлять загальну величину витрати певного виду матеріальних ресурсів на одиницю продукції, що виробляється. Для більшості матеріалів структура норми витрати включає: корисну (чисту) витрату; технологічні відходи і втрати; інші організаційно-технічні втрати (під час транспортування, зберігання тощо).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]