9.2.2. Відколи починати статеве виховання і як його здійснювати?

Діти цікавляться справами статі відносно швидко. Уже в 3-річному віці малята запитують матір, звідки беруться діти. У 3-4 роки – помічають анатомічні відмінності в будові чоловічих і жіночих статевих органів. Зацікавлення справами статі постійно зростає на 8-му році життя, доходить до взаємного роздягання, оглядання (ігри в лікаря). У цьому віці з’являються здогади, що діти народжуються там, де є тато і мама. 7-річне дитя цікавиться сексуальною роллю жінки і чоловіка (це останній рік, коли хлопці і дівчата толерують спільні забави, 8-літні вже бавляться окремо). Дівчатка в цьому віці цікавляться явищем менструації, фізичним розвитком свого тіла і його виглядом, розмовляють про гарних хлопців.

9-й рік – це повторний інтенсивний етап взаємного усвідомлення між дівчатками і хлопцями, вони обмінюються набутою інформацією, книжками, малюнками. З’являється відчуття сором’язливости дівчаток перед батьком, хлопців – перед матір’ю.

У вік 10 років – закінчується декада швидкого розвитку. Починається інший етап – між дитинством і дорослістю. Саме на цьому етапі дитині потрібно дати належну інформацію, оскільки сексуальні справи вже починають бути не лише предметом теоретичної цікавости, вони пов’язуються з відчуттями й емоціями, а психіка підлягає еротизації. Тому потрібна відповідна інформація на тему значення і ролі статевости, інтимних функцій тіла. Деякі вихователі радять, аби – якщо дитина сама не ставить запитань – вміти їх спровокувати, підбадьорити її, наприклад, такими запитаннями “чи ти задумувалась, звідки беруться діти, як вони приходять у цей світ?” У жодному разі не можна подавати цих речей у негативному світлі.

Як провадити такі розмови? Батьки дуже часто почуваються незручно, коли діти ставлять запитання на інтимні теми, не знають, як на них відповідати, особливо якщо самі в дитинстві не мали належного статевого виховання. Звичайно, кожна ситуація вимагає окремого розгляду, кожна дитина – окремого підходу, але можна подати загальні вказівки, які можуть допомогти батькам.

Насамперед, налаштування батьків відносно питань дитини щодо інтимних справ має бути повне спокою та опанування. Дитина не має помічати незручности, неспокою батьків, коли питає й очікує відповіді на інтимні запитання. Мудрі батьки відповідають на такі запитання дитини з таким же спокоєм, як на інші, а якщо відштовхують дитину, то її цікавість ще більше загострюється.

Наступне важливе зауваження: дітям слід говорити правду відповідно до їхньої можливости сприймати і розуміти. Треба говорити мовою, зрозумілою дитині, використовуючи відомі їй факти. Відповідаючи на запитання “звідки беруться діти”, можна розповісти про те, як народжується пташенятко або тваринка, за аналогією перейти до народження дитини. Наприклад, курчатко вилуплюється з яєчка, дитина також виникає з яєчка мами, яке зростає в її животику, у гніздечку, званому маткою. Коли дитина самостійно вже буде готова жити і дихати, тоді вона вийде з цього гніздечка назовні через отвір, що називається піхвою.

Дитина відразу запитає, для чого в такому випадку потрібен татусь. Тоді треба пояснити, що самого яєчка мами не досить, щоб почалося нове життя, – життя дитятка. Для цього потрібен ще подарунок любови від татуся, і цим дарунком є його “зернятко”. Воно достигає в статевих органах кожного хлопчика. Коли мама з татусем дуже люблять одне одного, “зернятка” потрапляють до піхви матері, а звідти подорожують далі до яйцепроводу – і там відбувається запліднення, якщо на цей час дозріло яєчко в животику матері. Запліднення є початком життя нової людської істоти, дитинка пересувається до матки і там розвивається 9 місяців. Щоб здійснювалося зачаття, Бог інакше сформував тіло жінки і чоловіка і завдяки тому можливе глибоке єднання між ними.

Після такої розмови (можливо, і не одної) може виникнути запитання на взірець “чи я могла б стати матір’ю?” або “чи я міг би стати батьком?” Слід відповісти, що ще ні, бо до цього треба бути зрілим фізично, психічно й духовно, адже дуже молоді дерева ще не родять. Фізична зрілість полягає в тому, що організм готується до акту зачаття. Така готовність виявляється в тілі дівчинки фізіологічними (менструація) та фізичними змінами (зовнішній вигляд). Фізіологічна зрілість хлопчиків виявляється у сім’явиверженні та зовнішніх фізичних змінах. Діти мають бути готові до цих змін в їхньому житті, інакше вони будуть для них несподіваними й шокуючими.

Виховувати – це не лише дати інформацію про фізіологічні зміни. Процес виховання є формуванням у дитини належного ставлення до статевих справ і відмінности статей. Важливо формувати повагу до себе, до власного тіла та повагу до інших. У процесі виховання дитина має пізнати план Бога, що закликає людину до участи в ділі створіння. В такому контексті дитина чи підліток здатні збагнути, що статеві органи існують не для забави, а для служіння новому життю.

У зв’язку зі статевим вихованням треба брати до уваги основні потреби, пов’язані із сексуальним потягом, – потребу зняття напруги і почуттєвого зв’язку. Виховання має довести до їх інтеграції. Аби це могло настати, дитина має зростати в повазі до інтимних справ і з почуттям опанування цього потягу. Брак опанування послідовно провадить до свавілля, до надмірної еротизації психіки, до вдоволення сексуального потягу всілякими можливими способами. Трапляється, що в момент зростання в дітей, частіше у хлопчиків, може з’явитися проблема автоеротизму (мастурбація, психічні збудження). Вони спричинюють внутрішню напругу і згодом вимагають її розрядження (це може стати звичкою і дуже ослабити волю людини, спричиняти докори совісти, породжувати почуття меншовартости). Якщо батьки це зауважать, вони мають порозмовляти з дитиною, описати наслідки такої звички, вказати на шляхи самореалізації, ідеали. Опанувати цей потяг дитині може допомогти ранній контроль її бажань, капризувань, ставлення вимаг дитині, аби сформувати в ній сильну волю. Статеве виховання є компонентом цілісного виховання дитини.

У певний період у підлітків виникає потреба емоційного зв’язку з особами протилежної статі, адже це природне спрямування статевого потягу. Взаємини з іншими людьми формуються в дитини на основі емоційного зв’язку з матір’ю від ранніх місяців і років життя. Не можна ефективно виховувати пошану до інтимних справ, якщо немає виховання пошани до особи протилежної статі. Дуже важливим з цього огляду є приклад батьків (їхня культура спілкування, взаємоповага)³⁶².