- •4.3.2. Статевість як дар і завдання водночас
- •5. Жіночість і чоловічість: інтегральна концепція статевости
- •5.3.4. Сутність і сенс статевости
- •6. Подружжя
- •6.3.4.3. Подружня чесність
- •7. Приготування до подружжя
- •7.3.1. Сучасна немодність чистоти
- •8. Невпорядкованість і викривлення в сексуальній сфері
- •9. Статеве виховання
- •9.2.1. Позитивний та правдивий погляд на людську статевість
- •1. Статева і подружня етика та „знаки часу”
- •1.1. Значення людської статевости в індивідуальному та суспільному житті
- •1.1.1. Основні поняття
- •1.1.2. Три підходи до людської статевости
- •1.1.2.1. Біологічний редукціонізм
- •1.1.2.2. Суспільний конструктивізм
- •1.1.2.3. Персоналістичний підхід
- •1.2. Сучасний контекст для вивчення статевої та подружньої етики
- •1.2.1. Загальна криза у сфері моралі
- •Моральний пермісивізм
- •1.2.1.2. Розвиток релятивізму
- •1.2.1.3. Етичний ситуаціонізм
- •1.2.1.4. Подвійні стандарти
- •1.2.2. Здеформований погляд на статевість та її суть
- •1.2.2.1. «Сексуальна революція» – пропаганда сексуальної свободи
- •1.2.2.2. «Десакралізація» та комерціялізація статевости
- •1.2.2.3. Статевість як розважальна сфера
- •1.2.2.4. Мітологізація сексу
- •1.2.3. Причини здеформованого погляду на людську статевість
- •1.2.3.1. Хибне розуміння свободи
- •1.2.3.2. Брак доброго статевого виховання в сім’ї
- •1.3. Важливість християнської статевої та подружньої етики в контексті сучасної кризи подружжя та сім’ї
- •1.3. 1. Відкрити персоналістичний та етичний виміри статевости
- •1.3.2. Цілісність людської особи
- •2. Джерела християнської статевої і подружньої етики
- •2.1. Боже Об’явлення
- •2.1.1. Біблія – запрошення для людини
- •2.1.2. Віра в Боже Об’явлення та роздуми над вірою
- •2.2. Традиція і вчення Церкви
- •2.2.1. Традиція – живе вчення Церкви
- •2.2.3. Турбота Церкви про людину, подружжя та сім’ю
- •2.3. Природа людської особи (природний моральний закон)
- •2.3.2. Закон, записаний в серце людини
- •2.3.3. Пошана цінности особи як основна норма міжлюдських взаємин
- •3. Статева і подружня етика: короткий історичний екскурс
- •3.1. Статева і подружня етика в позахристиянських культурах та релігіях
- •3.1.1. Релігія і стать
- •3.1.2. Культи плідности в Єгипті, Вавилоні та Ханаані
- •3.1.2.1. Єгипет
- •3.1.2.2. Вавилон
- •3.1.2.3. Ханаан
- •3.2. Великі нехристиянські релігії
- •3.2.1. Іслам
- •3.2.2. Буддизм
- •3.3. Статева і подружня етика в Старому та Новому Завітах
- •3.3.1. Біблійні свідчення про поганські культи плідности
- •3.3.2. Біблійна концепція сексуальности
- •3.3.3. Основні норми старозавітної статевої та подружньої етики
- •3.3.3.1. Заборона перелюбу
- •3.3.3.2. Заборона розпусти
- •3.3.3.3. Нечистота в Старому Завіті
- •3.3.3.4. Заручини і весілля
- •3.3.4. Новий Завіт та вимоги Христа щодо подружжя
- •3.3.4.2. Блаженні чисті серцем
- •3.3.4.3. Цінність дівицтва і піднесення гідности жінки
- •3.3.4.4. Правила життя в посланнях св. Павла
- •3.4. Статева і подружня етика на початку християнства. Патристична доба
- •3.4.1. Поапостольські Отці та апологети
- •3.4.2. Східні Отці Церкви
- •3.4.4. Етичні вимоги до подружнього життя
- •3.5. Дальший розвиток статевої та подружньої етики
- •3.5.1. Онтологічно-сакраментальна парадигма (середньовіччя)
- •3.5.2. Юридично-моральна парадигма (Тридентський Собор)
- •3.5.4. Вчення Церкви про подружжя та сім’ю у хх сторіччі
- •4. Богословсько-антропологічні основи християнської статевої та подружньої етики
- •4.1. Богословський погляд на людину
- •4.1.1. Людина – духовно-тілесна єдність
- •4.1.3. Покликання до життя у спільноті
- •4.1.4. Дар свободи для того, щоб любити
- •4.1.5. Покликання до любови
- •4.1.6. Людина та її досвід гріха
- •4.1.7. Людська особа та її гідність у перспективі спасіння через Христа
- •4.2.1. Єдність двох перспектив у погляді на тілесність (творча і спасенна)
- •4.2.1.1. Тіло – первинне таїнство створення
- •4.2.1.2. Тіло для святости
- •4.2.1.3. Тіло Христа – джерело зцілення
- •4.2.1.4. Тіло не для розпусти, а для Господа
- •4.2.2. Вчення Католицької Церкви про тіло
- •4.2.2.1. Етичні вимоги ставлення до людського тіла
- •4.2.2.2. Статевість: чотири аспекти людської тілесности
- •4.2.2.2.1. Антропологічне значення тіла
- •4.2.2.2.2. Богословське значення тіла
- •4.2.2.2.3. Тіло – знак любови
- •4.2.2.2.4. Тіло – знак плідности
- •4.2.3. Хибні погляди на тілесність
- •4.2.3.1. Дуалізм
- •4.2.3.2.Матеріялізм
- •4.2.3.3. Наслідки дуалізму та матеріялізму
- •4.2.3.4. Сучасні вияви маніхейства
- •4.3. Передумови статевої та подружньої етики
- •4.3.1. Позитивний підхід до статевости
- •4.3.2. Статевість як дар і завдання водночас
- •5. Жіночість і чоловічість: інтегральна концепція статевости
- •5.1. Структура статевости
- •5.1.1. Біологічна основа статевої відмінности
- •5.1.1.1. Генетична стать
- •5.1.1.2. Гонадальна стать
- •5.1.1.3. Формування статевих шляхів та органів
- •5.1.1.4. Пубертатний період
- •5.1.2. Психологічний вимір статевости
- •5.1.2.1. Психологічний аспект статевого дозрівання
- •5.1.2.2. Психологічні прояви статевої відмінности
- •5.1.3. Духовний вимір статевости
- •5.1.4. Динамізм людської статевости
- •5.2. Статевість і любов
- •5.2.1. Різні види любови
- •5.2.2. Статевість – мова любови в подружжі
- •5.2.3. Хибні уявлення про любов
- •5.2.4. Етичний вимір любови
- •5.2.5. Виховання для любови
- •5.3.2. Інтимний характер стосунків чоловіка та жінки. Єдність і винятковість
- •5.3.4. Сутність і сенс статевости
- •6. Подружжя
- •6.1.1. Реалізація покликання до любови в подружжі
- •6.1.2. Особливості подружньої любови
- •6.1.3. Подвійна мета шлюбу: благо подругів і дітородження
- •6.2. Подружжя як таїнство
- •6.2.1. Християнське подружжя – образ стосунків між Христом і Церквою
- •6.2.2. Дійсний знак діла спасіння
- •6.2.3. Розвиток богослов’я таїнства подружжя
- •6.2.4. Екзистенційний вимір таїнства подружжя
- •6.3. Єдність і нерозривність подружжя – основні риси подружнього союзу
- •6.3.1. Подружня любов – джерело єдности і нерозривности
- •6.3.2. Єдність подружжя
- •6.3.3. Нерозривність подружжя
- •6.3.4. Основні обов’язки подругів: любов, вірність і подружня чесність
- •6.3.4.1. Відповідальність за розвиток любови в подружжі
- •6.3.4.2. Вірність у подружжі
- •6.3.4.3. Подружня чесність
- •6.4. Моральні аспекти подружнього єднання
- •6.4.1. Обов’язок статевих актів у подружжі
- •6.4.2. Суть і обставини подружного акту
- •6.4.3. Подружня чистота
- •6.4.4. Значення і місце сексуальної насолоди в подружньому житті
- •6.5. Моральні аспекти дітородження (прокреації)
- •6.5.1. Відповідальне батьківство і материнство
- •6.5.1.1 Належне розуміння відповідального батьківства
- •6.5.1.2. Відповідальність за потенційне та дійсне батьківство і материнство
- •6.5.1.3. Виховання дітей
- •6.5.2. Заперечення відповідального батьківства і материнства
- •6.5.2.1. Моральний вимір використання контрацепції в подружжі
- •6.5.2.1.1. Види контрацепції
- •6.5.2.1.2. Моральна оцінка контрацепції
- •6.5.2.1.3. Різниця між контрацепцією та мрп
- •6.5.2.2. Стерилізація
- •6.5.2.3. Аборт
- •6.5.2.4. Штучне запліднення
- •6.6. Проблема розлучень. Сепарація
- •6.6.1. Причини розлучень
- •6.6.2. Сепарація
- •7. Приготування до подружжя
- •7.1. Три етапи підготовки до подружнього життя
- •7.2. Покликання до чистоти
- •7.2.1. Біблійне розуміння чистоти
- •7.2.2. Чеснота чистоти (цнотливости)
- •7.3. Дошлюбна чистота
- •7.3.1. Сучасна немодність чистоти
- •7.3.3. Моральна оцінка дошлюбних статевих стосунків
- •7.3.4. Як зберегти дошлюбну чистоту?
- •8. Невпорядкованість і відхилення в сексуальній сфері
- •8.1. Критерії оцінок у сексуальній сфері
- •8.1.1. Психологічно-медичні критерії
- •8.1.2. Соціяльно-юридичні критерії
- •8.1.3. Моральні критерії
- •8.2.2. Класифікація 2 (і. Розен).
- •8.2.4. Класифікація 4 (відповідно до суттєвих аспектів людської статевости).
- •8.3. Сексуальні відхилення та їхні причини
- •8.4. Розгляд окремих проблем статевої етики
- •8.4.1. Мастурбація
- •8.4.1.1. Причини мастурбації (автоеротизму)
- •8.4.1.2. Наслідки мастурбації
- •8.4.1.3. Етична оцінка мастурбації
- •8.4.2. Петинг
- •8.4.2.2. Етична оцінка петингу
- •8.4.3. Гомосексуалізм
- •8.4.3.2. Причини гомосексуалізму
- •8.4.3.2.1. Біологічні передумови
- •8.4.3.2.2. Вплив середовища
- •8.4.3.2.3. Психодинамічні й особисті передумови
- •8.4.3.3. Моральна оцінка гомосексуалізму
- •8.4.3.4. Терапія гомосексуалізму
- •8.4.4. Транссексуалізм353
- •8.4.4.1. Проблема транссексуалізму та її ознаки
- •8.4.4.2. Етичний вимір хірургічної зміни статі
- •8.4.5. Порнографія
- •8.4.5.1. Наслідки порнографії
- •8.4.5.2. Моральна оцінка порнографії
- •9. Статеве виховання
- •9.1. Мета статевого виховання
- •9.2. Статеве виховання в сім’ї
- •9.2.1. Позитивний і правдивий погляд на людську статевість
- •9.2.2. Відколи починати статеве виховання і як його здійснювати?
- •9.2.3. Цілеспрямованість сексуальних зацікавлень
- •9.2.4. Виховання для любови
- •Бібліографія
- •Евдокимов п. Женщина и спасение мира. Минск 1999.
4.2.3.4. Сучасні вияви маніхейства
Також і сьогодні існує багато різних концепцій людської тілесности, для яких не завжди притаманний позитивний підхід до тіла, у них часто можна віднайти відлуння платонізму або маніхейства. Маніхейство як релігійно-філософське вчення у своїй класичній формі проголошувало, що людина складається з божественного духа та диявольського тіла. На шляху до досконалости слід відкинути погане тіло, для того щоб визволити духа. Неоманіхейство проголошує цю саму тезу (лише без релігійної мотивації), коли пропонує реалізацію духовних прагнень як потребу самореалізації без обмежень, відкидаючи біологічні рамки людського тіла.
Відповідно до переконань сучасних маніхейців наша тілесність не є нашим вільним і свідомим вибором, вона дана нам природою (Богом). Тому людина, бажаючи вибрати власний стиль життя, мусить підпорядкувати собі свою тілесність. Звідси випливає твердження, що для реалізації “вищих” цілей, визначених розумом, і то якраз в ім’я свободи, вона має право втручатися у свою “нижчу”, тобто біологічну, частину, змінювати її та моделювати за власним бажанням. Вищі, розумніші і цінніші сфери людини мають право накинути нижчим (гіршим і примітивним) свою волю у будь-який спосіб. Тіло принципово вважають гіршим за духа, і тому воно не гідне поваги і вшанування.
Раніше люди не турбувалися про тіло, гадаючи, що важлива лише душа. Тому тіло морили голодом, ранили та калічили, не дбали про гігієну, аби дати душі можливість розвиватися. Брак прийняття тіла вплинув на підхід до статевого життя. Люди відкидали природні прояви сексуальности як погані самі в собі. Це породжувало дуже негативне ставлення до сексуального життя в подружжі, сексуальну байдужість або неврозне почуття провини. Межа між боротьбою з гріхом і неприйняттям свого тіла (або тіла подруга) дуже делікатна. Помилки в цій ділянці зруйнували не одно подружжя. У кожному поколінні знайдуться люди, які, не вміючи впоратися із сексуальністю, починають думати, що були б щасливі, якби її не було і коли б вони мали інше тіло.
Крім такої традиційної течії, в останні десятиліття з’явився ще один прояв неприйняття власного тіла та сексуальности, ще більш підступний: в ім’я певних світських цінностей чи “еталонів краси” тіло підлягає різного роду маніпуляціям у процесі непотрібних пластичних операцій, стерилізації, фаршируванню гормонами, аби, врешті трансформоване таким чином, воно було піднесене до рівня людського духа. Нова мутація маніхейства входить і в сучасне християнство. Зокрема це стає помітним стосовно статевої сфери (наприклад, ліквідація плідности з використання контрацепції). Давнє маніхейство боролося з тілом шляхом зречень – сьогоднішнє робить це через покращення та вдосконалення тіла. В обох випадках – це неприйняття тіла таким, як воно є, і вияв неповаги до тілесности, з тією лише різницею, що в першому випадку це відбувається відкрито, а в другому – приховано; в обох випадках є намагання визволити душу з-під влади тіла171.
4.3. Передумови статевої та подружньої етики
4.3.1. Позитивний підхід до статевости
І серед християн трапляється невідповідне розуміння тілесности та людської статевости, а інколи навіть і негативне ставлення до всього, що пов’язане зі статтю. Це виявляється у ставленні до статевої сфери як до чогось, що зводить людину до тваринного рівня, применшує її цінність і через що людина деградує. Іншим виявом невластивого ставлення є переконання, що в цій сфері діють механізми, не залежні від вищої, духовної структури людини, і саме тому їх треба залишити на маргінесі свідомости і свідомого життя. Треба їх заховати, аби ця сфера “не забруднювала душі”.
Така позиція свідчить про те, що людина дивиться на себе дуже однобічно, недооцінює важливого компоненту, яким є її тіло, позначене статевістю. Це прояв маніхеїзму. Такий підхід суперечить духові Євангелії та й взагалі духові Святого Письма.
Хоча впродовж минулих століть маніхейські тенденції існували в християнських середовищах, все ж Церква неодноразово їх відкидала й рішуче засуджувала. Справи статі й еротики слід трактувати з належною серйозністю, без лжесором’язливости (прудерії) – відкрито і без песимізму. Людина від початку є статевим створінням, і статевість аж ніяк не є тим, що принижує людину. Не принижує людину також статевий потяг. Пробудження статевого потягу і його розвиток має величезне позитивне значення, і це не лише з огляду на дітородження, а й з огляду на індивідуальний розвиток особи, зокрема її емоційної сфери.
Статевий потяг, хоча і є потужною силою, яку інколи складно опанувати і яка може загрожувати духовному благу людини, однак не є демонічною чи злою за своєю природою силою. Навпаки, у ньому треба вбачати маніфестацію тіла, яке є Божим створінням і яке є “добре”, як говорить Книга Буття. Це від людини залежить, як вона використає цю силу. (Приклад: статевий потяг можна прирівняти до гірського потоку чи річки. Щоб вода не “змітала” всього на своєму шляху, вона мусить мати своє русло і зміцнені береги. Тоді не спричинить шкоди своєю силою, її навіть можна використати з корисною метою, наприклад на гідростанції)172. На жаль, людина може і неправильно використовувати статевість: заперечувати її цілеспрямованість та викривляти її іманентний сенс (згвалтування, упредметнення другої особи).
Саме статевий потяг і почуття любови, яке пробуджується на його основі, відкривають людину на інших, дозволяють їй вийти з первинної самоти і дають змогу через подружжя та сім’ю творити різні форми суспільного життя. Треба при цьому пам’ятати, що еротика – це не лише тіло, а й багатство цілої особистости.
Людська статевість – це два полюси – чоловічий і жіночий, які, хоч протилежні, взаємно потребують один одного і доповнюються, і не тільки в тілесній сфері. Статева відмінність створює первинну і фундаментальну міжлюдську спільноту, яку Біблія називає “одним тілом” (Мт 19, 5; Бут 1, 27; 2, 24). У цій спільноті народжується нове життя, нова тілесно-духовна істота, яка носить в собі Божий образ і подобу. Це все засвідчує природну гідність статі і еротики. Християнський погляд дозволяє помітити в них “Божий дар”, і то в повному значенні цього слова.
