- •4.3.2. Статевість як дар і завдання водночас
- •5. Жіночість і чоловічість: інтегральна концепція статевости
- •5.3.4. Сутність і сенс статевости
- •6. Подружжя
- •6.3.4.3. Подружня чесність
- •7. Приготування до подружжя
- •7.3.1. Сучасна немодність чистоти
- •8. Невпорядкованість і викривлення в сексуальній сфері
- •9. Статеве виховання
- •9.2.1. Позитивний та правдивий погляд на людську статевість
- •1. Статева і подружня етика та „знаки часу”
- •1.1. Значення людської статевости в індивідуальному та суспільному житті
- •1.1.1. Основні поняття
- •1.1.2. Три підходи до людської статевости
- •1.1.2.1. Біологічний редукціонізм
- •1.1.2.2. Суспільний конструктивізм
- •1.1.2.3. Персоналістичний підхід
- •1.2. Сучасний контекст для вивчення статевої та подружньої етики
- •1.2.1. Загальна криза у сфері моралі
- •Моральний пермісивізм
- •1.2.1.2. Розвиток релятивізму
- •1.2.1.3. Етичний ситуаціонізм
- •1.2.1.4. Подвійні стандарти
- •1.2.2. Здеформований погляд на статевість та її суть
- •1.2.2.1. «Сексуальна революція» – пропаганда сексуальної свободи
- •1.2.2.2. «Десакралізація» та комерціялізація статевости
- •1.2.2.3. Статевість як розважальна сфера
- •1.2.2.4. Мітологізація сексу
- •1.2.3. Причини здеформованого погляду на людську статевість
- •1.2.3.1. Хибне розуміння свободи
- •1.2.3.2. Брак доброго статевого виховання в сім’ї
- •1.3. Важливість християнської статевої та подружньої етики в контексті сучасної кризи подружжя та сім’ї
- •1.3. 1. Відкрити персоналістичний та етичний виміри статевости
- •1.3.2. Цілісність людської особи
- •2. Джерела християнської статевої і подружньої етики
- •2.1. Боже Об’явлення
- •2.1.1. Біблія – запрошення для людини
- •2.1.2. Віра в Боже Об’явлення та роздуми над вірою
- •2.2. Традиція і вчення Церкви
- •2.2.1. Традиція – живе вчення Церкви
- •2.2.3. Турбота Церкви про людину, подружжя та сім’ю
- •2.3. Природа людської особи (природний моральний закон)
- •2.3.2. Закон, записаний в серце людини
- •2.3.3. Пошана цінности особи як основна норма міжлюдських взаємин
- •3. Статева і подружня етика: короткий історичний екскурс
- •3.1. Статева і подружня етика в позахристиянських культурах та релігіях
- •3.1.1. Релігія і стать
- •3.1.2. Культи плідности в Єгипті, Вавилоні та Ханаані
- •3.1.2.1. Єгипет
- •3.1.2.2. Вавилон
- •3.1.2.3. Ханаан
- •3.2. Великі нехристиянські релігії
- •3.2.1. Іслам
- •3.2.2. Буддизм
- •3.3. Статева і подружня етика в Старому та Новому Завітах
- •3.3.1. Біблійні свідчення про поганські культи плідности
- •3.3.2. Біблійна концепція сексуальности
- •3.3.3. Основні норми старозавітної статевої та подружньої етики
- •3.3.3.1. Заборона перелюбу
- •3.3.3.2. Заборона розпусти
- •3.3.3.3. Нечистота в Старому Завіті
- •3.3.3.4. Заручини і весілля
- •3.3.4. Новий Завіт та вимоги Христа щодо подружжя
- •3.3.4.2. Блаженні чисті серцем
- •3.3.4.3. Цінність дівицтва і піднесення гідности жінки
- •3.3.4.4. Правила життя в посланнях св. Павла
- •3.4. Статева і подружня етика на початку християнства. Патристична доба
- •3.4.1. Поапостольські Отці та апологети
- •3.4.2. Східні Отці Церкви
- •3.4.4. Етичні вимоги до подружнього життя
- •3.5. Дальший розвиток статевої та подружньої етики
- •3.5.1. Онтологічно-сакраментальна парадигма (середньовіччя)
- •3.5.2. Юридично-моральна парадигма (Тридентський Собор)
- •3.5.4. Вчення Церкви про подружжя та сім’ю у хх сторіччі
- •4. Богословсько-антропологічні основи християнської статевої та подружньої етики
- •4.1. Богословський погляд на людину
- •4.1.1. Людина – духовно-тілесна єдність
- •4.1.3. Покликання до життя у спільноті
- •4.1.4. Дар свободи для того, щоб любити
- •4.1.5. Покликання до любови
- •4.1.6. Людина та її досвід гріха
- •4.1.7. Людська особа та її гідність у перспективі спасіння через Христа
- •4.2.1. Єдність двох перспектив у погляді на тілесність (творча і спасенна)
- •4.2.1.1. Тіло – первинне таїнство створення
- •4.2.1.2. Тіло для святости
- •4.2.1.3. Тіло Христа – джерело зцілення
- •4.2.1.4. Тіло не для розпусти, а для Господа
- •4.2.2. Вчення Католицької Церкви про тіло
- •4.2.2.1. Етичні вимоги ставлення до людського тіла
- •4.2.2.2. Статевість: чотири аспекти людської тілесности
- •4.2.2.2.1. Антропологічне значення тіла
- •4.2.2.2.2. Богословське значення тіла
- •4.2.2.2.3. Тіло – знак любови
- •4.2.2.2.4. Тіло – знак плідности
- •4.2.3. Хибні погляди на тілесність
- •4.2.3.1. Дуалізм
- •4.2.3.2.Матеріялізм
- •4.2.3.3. Наслідки дуалізму та матеріялізму
- •4.2.3.4. Сучасні вияви маніхейства
- •4.3. Передумови статевої та подружньої етики
- •4.3.1. Позитивний підхід до статевости
- •4.3.2. Статевість як дар і завдання водночас
- •5. Жіночість і чоловічість: інтегральна концепція статевости
- •5.1. Структура статевости
- •5.1.1. Біологічна основа статевої відмінности
- •5.1.1.1. Генетична стать
- •5.1.1.2. Гонадальна стать
- •5.1.1.3. Формування статевих шляхів та органів
- •5.1.1.4. Пубертатний період
- •5.1.2. Психологічний вимір статевости
- •5.1.2.1. Психологічний аспект статевого дозрівання
- •5.1.2.2. Психологічні прояви статевої відмінности
- •5.1.3. Духовний вимір статевости
- •5.1.4. Динамізм людської статевости
- •5.2. Статевість і любов
- •5.2.1. Різні види любови
- •5.2.2. Статевість – мова любови в подружжі
- •5.2.3. Хибні уявлення про любов
- •5.2.4. Етичний вимір любови
- •5.2.5. Виховання для любови
- •5.3.2. Інтимний характер стосунків чоловіка та жінки. Єдність і винятковість
- •5.3.4. Сутність і сенс статевости
- •6. Подружжя
- •6.1.1. Реалізація покликання до любови в подружжі
- •6.1.2. Особливості подружньої любови
- •6.1.3. Подвійна мета шлюбу: благо подругів і дітородження
- •6.2. Подружжя як таїнство
- •6.2.1. Християнське подружжя – образ стосунків між Христом і Церквою
- •6.2.2. Дійсний знак діла спасіння
- •6.2.3. Розвиток богослов’я таїнства подружжя
- •6.2.4. Екзистенційний вимір таїнства подружжя
- •6.3. Єдність і нерозривність подружжя – основні риси подружнього союзу
- •6.3.1. Подружня любов – джерело єдности і нерозривности
- •6.3.2. Єдність подружжя
- •6.3.3. Нерозривність подружжя
- •6.3.4. Основні обов’язки подругів: любов, вірність і подружня чесність
- •6.3.4.1. Відповідальність за розвиток любови в подружжі
- •6.3.4.2. Вірність у подружжі
- •6.3.4.3. Подружня чесність
- •6.4. Моральні аспекти подружнього єднання
- •6.4.1. Обов’язок статевих актів у подружжі
- •6.4.2. Суть і обставини подружного акту
- •6.4.3. Подружня чистота
- •6.4.4. Значення і місце сексуальної насолоди в подружньому житті
- •6.5. Моральні аспекти дітородження (прокреації)
- •6.5.1. Відповідальне батьківство і материнство
- •6.5.1.1 Належне розуміння відповідального батьківства
- •6.5.1.2. Відповідальність за потенційне та дійсне батьківство і материнство
- •6.5.1.3. Виховання дітей
- •6.5.2. Заперечення відповідального батьківства і материнства
- •6.5.2.1. Моральний вимір використання контрацепції в подружжі
- •6.5.2.1.1. Види контрацепції
- •6.5.2.1.2. Моральна оцінка контрацепції
- •6.5.2.1.3. Різниця між контрацепцією та мрп
- •6.5.2.2. Стерилізація
- •6.5.2.3. Аборт
- •6.5.2.4. Штучне запліднення
- •6.6. Проблема розлучень. Сепарація
- •6.6.1. Причини розлучень
- •6.6.2. Сепарація
- •7. Приготування до подружжя
- •7.1. Три етапи підготовки до подружнього життя
- •7.2. Покликання до чистоти
- •7.2.1. Біблійне розуміння чистоти
- •7.2.2. Чеснота чистоти (цнотливости)
- •7.3. Дошлюбна чистота
- •7.3.1. Сучасна немодність чистоти
- •7.3.3. Моральна оцінка дошлюбних статевих стосунків
- •7.3.4. Як зберегти дошлюбну чистоту?
- •8. Невпорядкованість і відхилення в сексуальній сфері
- •8.1. Критерії оцінок у сексуальній сфері
- •8.1.1. Психологічно-медичні критерії
- •8.1.2. Соціяльно-юридичні критерії
- •8.1.3. Моральні критерії
- •8.2.2. Класифікація 2 (і. Розен).
- •8.2.4. Класифікація 4 (відповідно до суттєвих аспектів людської статевости).
- •8.3. Сексуальні відхилення та їхні причини
- •8.4. Розгляд окремих проблем статевої етики
- •8.4.1. Мастурбація
- •8.4.1.1. Причини мастурбації (автоеротизму)
- •8.4.1.2. Наслідки мастурбації
- •8.4.1.3. Етична оцінка мастурбації
- •8.4.2. Петинг
- •8.4.2.2. Етична оцінка петингу
- •8.4.3. Гомосексуалізм
- •8.4.3.2. Причини гомосексуалізму
- •8.4.3.2.1. Біологічні передумови
- •8.4.3.2.2. Вплив середовища
- •8.4.3.2.3. Психодинамічні й особисті передумови
- •8.4.3.3. Моральна оцінка гомосексуалізму
- •8.4.3.4. Терапія гомосексуалізму
- •8.4.4. Транссексуалізм353
- •8.4.4.1. Проблема транссексуалізму та її ознаки
- •8.4.4.2. Етичний вимір хірургічної зміни статі
- •8.4.5. Порнографія
- •8.4.5.1. Наслідки порнографії
- •8.4.5.2. Моральна оцінка порнографії
- •9. Статеве виховання
- •9.1. Мета статевого виховання
- •9.2. Статеве виховання в сім’ї
- •9.2.1. Позитивний і правдивий погляд на людську статевість
- •9.2.2. Відколи починати статеве виховання і як його здійснювати?
- •9.2.3. Цілеспрямованість сексуальних зацікавлень
- •9.2.4. Виховання для любови
- •Бібліографія
- •Евдокимов п. Женщина и спасение мира. Минск 1999.
8.4.3.4. Терапія гомосексуалізму
Терапія гомосексуальної статевости має допомогти віднайти здатність керувати власним статевим потягом. Існують такі форми гомосексуалізму, які можна вилікувати. Великі досягнення в цій ділянці має відомий американський терапевт Richard Cohen351. У світі постають осередки, які допомагають гомосексуалістам. Ця допомога не завжди полягає на реорієтації гомосексуальної поведінки, це насамперед допомога в зрозумінні самого себе, у віднайденні здатности покерувати власною поведінкою, зцілення від зранень, завданих іншими людьми352.
Для багатьох гомосексуалістів сексуальна орієнтація пов’язується з релігійними проблемами. Дехто з них в ім’я вірности Богові і Церкві відмовляється від сексуальних контактів, інші живуть з почуттям провини і пробують полемізувати. Сповідник чи духовний наставник може багато в чому допомогти такій людині, проте справжня зміна може статися лише за умови глибокого релігійно-морального навернення.
8.4.4. Транссексуалізм353
8.4.4.1. Проблема транссексуалізму та її ознаки
Проблему транссексуалізму на науковому рівні розглядають віднедавна. Перший раз про транссексуалізм як про патологію писав D. O. Cauldwell в статті “Psychopathia Transsexualis” в 1949 р. Згодом з’явилося цілісне опрацювання цієї проблеми в праці професора H. Benjamina (видана в Нью-Йорку в 1969 р.). Він також опрацював критерії, які дозволяють відрізнити транссексуалізм від інших патологічних станів з подібною специфікою, тобто від гомосексуалізму і трансвеститизму.
Більшість авторів вважає, що транссексуалізм – це аномалія, яка виявляється не в фізичній площині, а в психічній. К. Імелінський стверджує, що проблема транссексуалізму взагалі не локалізується в сексуальній сфері. Сексуальні проблеми є вторинними, тимчасом як суть проблеми вкорінюється значно глибше і стосується ідентифікації і статевої ролі. Сексуальні проблеми відіграють у транссексуалів другородяну роль, бо вся їхня увага зосереджується на бажанні достосувати тілесну будову до статі, яку людина відчуває на психологічному рівні (Zarys seksuologii i seksiatrii. Warszawa 1985 s. 385).
Трансексуалізмові притаманні такі ознаки:
– дисгармонія між анатомічною статтю і статевою автоідентифікацією;
– емоційна аверсія до сексуальної сфери власного тіла (особа приймає поведінку, властиву для протилежної статі);
– бажання змінити стать;
– конфлікт із середовищем.
Шанси на вилікування транссексуалізму за допомогою психотерапії чи гормональної терапії не дуже великі. У цій ситуації сучасна медицина пропонує, як остаточне розв’язання проблеми, хірургічну зміну статі. Операція має на меті уніфікувати особистість пацієнта шляхом пластично-хірургічного профілювання його тіла відповідно до статевої автоідентифікації. Тут виникає питання про моральну цінність такого втручання.
8.4.4.2. Етичний вимір хірургічної зміни статі
З морального погляду немає застережень щодо терапевтичних дій (психологічних і гормональних). Така позиція виходить з того, що процес помилкової статевої автоідентифікації у випадку транссексуалізму відбувається насамперед у психічній сфері людини. Таке твердження не суперечить теорії, згідно з якою першопричина відхилення може міститися в генетичній структурі чи в порушенні пренатального розвитку. Тут немає якогось анатомічного відхилення, мова йде про правильне зрозуміння самого себе. Тому така тепарія цілковито обґрунтована.
Все було б добре, якби не те, що ця терапія малоефективна і може становити лише вступну фазу лікування. У випадках інтенсивного відчуття транссексуалізму, як сказано вище, медицина пропонує “операційну зміну статі”. Сам вислів не зовсім вдалий, бо по суті ця операція не може довести до цілковитої статевої трансформації особи (цього, як видається, ніколи не можна буде осягнути), йдеться тут про пластичне перемоделювання тіла, зовнішніх статевих органів.
Моралісти поділилися в оцінюванні цього явища. Одні схвалюють, інші засуджують його. Ті, хто виражає своє негативне ставлення до хірургічної зміни статі (C. Caffarra, E. Sgreccia), подають такі аргументи:
кожне втручання, яке порушує інтегральність людського організму, неморальне, хіба що воно згідне із принципом цілісности чи солідарности;
в цьому випадку не усувають якогось хворого органу, який є загрозою для цілого організму;
біологічна, анатомічна стать – це суттєвий конститутивний елемент людини, і у зв’язку з цим не можна її так легко ліквідувати, зокрема коли вона не є джерелом патологічного чи хворобливого стану;
таке втручання – це стерилізація людини, і воно не має терапевтичного характеру;
хірургічне втручання не коригує хибної статевої самоідентифікації людини. Навпаки, інколи стає причиною ще більшої особистої драми;
таке втручання має тільки і виключно поверхневий характер, особа на генетичному рівні залишається незміненою;
стать, “надана” трансексуалістові, є “штучною” для нього;
хірургічні методи лікування не в силі гарантувати функції дітородження.
Другий, позитивний, підхід (M. Furlan, G. Perico, G. Piana) спирається на такі аргументи:
незворотний характер статевої патологічної автоідентифікації;
“принцип цілости” виправдовує інгеренцію в людський організм354, якщо це становить єдиний спосіб повернути людині здоров’я;
право кожної особи на повну самореалізацію;
право кожної особи на терапевтичні дії, які повернуть фізичне чи психічне здоров’я;
необхідність повернення внутрішньої гармонії між психологічним досвідом та анатомічною статтю.
Аргументи прихильників хірургічного втручання для вирішення проблеми трансексуалізму, на думку Й. Врубеля, не витримують критики, якщо подивитися на них з погляду антропологічних та біоетичних принципів.
Якщо розуміти “принцип цілости” широко, то, здавалось би, можна виправдати хірургічне втручання з метою зміни статі. Однак з’являються певні “але”, які мають суттєве значення для повної оцінки такої операції. В основі конфлікту, який відчуває транссексуал, не лежить дія конкретного органу, що загрожує цілому організмові, а патологічний стосунок статевої автоідентифікації до цього органу. Тому сам напрям зорієнтування патологічного динамізму протилежний, ніж це приймають критерії застосування “принципу цілости”.
Принцип цілости можна застосувати тільки з терапевтичною метою (не можна когось позбавити, напр., руки, тому що в нього відкрили схильність до злочину, над якою він не в силі запанувати; не може якась особа, яка не вибрала подружжя, каструвати себе з метою, щоб не мати проблем зі статевим потягом). Тут йде мова про вирішення певних особистих проблем або їх уникнення шляхом медичного втручання. В обох наведених випадках (аналогіях) медичне втручання є не лише брутальним, а й недозволеним з морального погляду втручанням в органічну структуру людини і несумісним з особовою гідністю. Етична недопустимість такого вчинку випливає, з одного боку, із факту, що людина не є абсолютним власником самої себе (у своєму існуванні вона остаточно залежить від Бога, Творця і Відкупителя). З іншого – такі втручання заперечують суттєву якість духовної природи, а саме особову свободу. Тут аж ніяк не можемо говорити про застосування принципу цілости, тому що через це втручання людина втрачає особову свободу. Таке застереження не стосується випадків, в яких медичне втручання має терапевтичну мету.
Отже, вирішальне питання таке: чи хірургічна зміна статі у випадку транссексуалізму – це терапевтичне втручання? Якщо скажемо “так”, то таке втручання треба було б визнати за допустиме з морального погляду. Однак проведений аналіз показує, що хірургічна зміна статі не є лікувальною в прямому значенні цього слова (щонайбільше в об’явовому сенсі). Ось декілька аргументів:
емоційно неакцептована анатомічна стать не є джерелом патологічного стану, а щонайбільше елементом, який стимулює психічну сферу ставлення до власного тіла;
хірургічна зміна анатомічної статі перебуває тільки в дальшому, зовнішньому зв’язку зі зміною пережиттів у психічній сфері;
зміна статі не лікує патології, вона може тільки більшою або меншою мірою нейтралізувати деякі її прояви. Як підкреслюють транссексуали, попри хірургічні втручання, в більшості випадків психічні й моральні проблеми особи не зникають. Мало того, саму патологію зараховують до невиліковних.
втручання не є суттю проблеми, а має лише зовнішній характер (пластична операція). На практиці це означає, що і після операції чоловік залишається чоловіком, а жінка жінкою.
Ці твердження ведуть до однозначного висновку, що у світлі етичних принципів хірургічна операція зміни статі у випадку транссексуальних осіб є неморальна. До такого висновку можна дійти й аналізуючи “богослов’я тіла” Івана Павла ІІ: – тіло виражає особу. Інструкція “Дар життя” також підтверджує, що людська особа у своїй неповторній винятковості є духовно-тілесною єдністю. І тому в тілі і через тіло доходимо до самої особи в її конкретній дійсності (пор. № 3). Це означає, що тіло – це не річ, якою людина може свавільно розпоряджатися, воно бере участь в гідності особи. Схвалення хірургічного втручання означало б, що людина може собі привласнити право на арбітральну маніпуляцію об’єктивною правдою, яку сама в собі містить, яку маніфестує своїм тілом.
Виникає проблема і щодо подружжя осіб, які змінили стать: 1) оскільки навіть хірургічне втручання не змінює цілковито статі, а тільки модифікує зовнішні статеві органи, таке подружжя було б просто союзом двох чоловіків чи жінок; 2) неможливість здійснення статевого акту в такому союзі (щодо жінок, які перетрансформувалися в чоловіків) і взагалі заперечення його сенсу (адже вони ніколи на матимуть дітей); 3) штучне запліднення, до якого вдавалися б такі пари, створює низку моральних проблем.