1.2.1. Загальна криза у сфері моралі

Є багато підстав, аби говорити про моральну кризу в сучасному світі. Вона полягає в тому, що людина втрачає головну орієнтацію своїх дій, позицій, оцінок і цінностей. Така криза має свої конкретні прояви, і ми спробуємо їх назагал простежити¹⁷.

1. Моральний пермісивізм

Зі згаданим вище моральним загубленням пов’язана відповідна концепція людського життя, в якій добро ототожнюють із тим, що легке і приємне. На перше місце багато людей ставить те, що приносить егоїстичну приємність або певну користь, зміцнює егоїстичні та споживацькі позиції. Така настанова веде до пермісивного суспільства, до явища морального пермісивізму.

Слово «пермісивізм» походить від латинського «permissio», що означає “дозвіл”, “визнання за допустиме”. Пермісивна життєва позиція виражається в легкому звільненні себе від зусиль, пов’язаних із виконанням обов’язків та підпорядкуванням моральним принципам. Йдеться про своєрідне „зниження планки” моральних вимог нібито в дусі гарантування „прав” людини. Це видно в багатьох сферах людського життя, зокрема щодо статевости. Ми – свідки того, як країни з тривалою християнською традицією відходять від традиційних принципів, звичаїв та оцінок у статевій етиці (легалізація одностатевих союзів, усиновлення ними дітей). Пермісивізм у статевій сфері веде до цілковитої втрати сорому і проголошування еротичної свободи – звільнення від будь-яких зобов’язань і відповідальности.

Наша країна не є винятком, про що свідчить факт ранніх статевих контактів серед підлітків, небажані вагітності серед дівчаток-підлітків, збільшення кількості абортів, життя без шлюбу серед молоді і т. д. В дусі пермісивізму людина приймає те, що невластиве і непристойне згідно з нормами моралі. Проблема в тому, що не тільки окремі люди приймають такий стиль життя, а й що суспільство починає вважати це нормою.

1.2.1.2. Розвиток релятивізму

Термін „релятивізм” походить від латинського слова й означає „відносність”. Релятивізм у моральному аспекті означає заперечення абсолютних і незмінних моральних норм. Людина, яка стоїть на таких підвалинах, відкидає об’єктивний моральний порядок, джерелом якого є природа людської особи та об’явлений моральний закон. Вона заперечує незмінність й універсальність норм цього порядку. Цю позицію обґрунтовують так: все змінюється (устрій, мода і т. д.), а отже, і моральні принципи мають лише тимчасовий характер. Норми є виявом культури, яка змінюється. Отже, якщо культура осягне інший, ніж дотепер, рівень, то зміняться і традиційні звичаї, що в підсумку нібито приведе до прийняття нових етичних норм. Ставлячись критично до такого погляду, треба пам’ятати, що залежність етичних норм від рівня культури зовсім не однозначна ані очевидна. Основою етичного нормування ніколи не може бути якась модель культури, яка, по суті, завжди мінлива, бо пов’язана з економічно-суспільними умовами. Єрархія цінностей, яку несе християнство через Євангеліє, хоча і втілюється в різні форми культури, однак не ототожнюється з ними і завжди їх переростає, трансцендує. Тому християнські норми статевої етики – не тільки загальні, а й конкретніші – не втрачають своєї важливости тоді, коли змінюються економічно-суспільні умови¹⁸.

Релятивізм у моральній сфері надзвичайно небезпечний, оскільки веде до виправдання різних негативних дій не тільки в індивідуальному, а й суспільному житті осіб. Наслідком релятивізму є різні ідеології, які маніпулюють людиною.