6.3.4. Основні обов’язки подругів: любов, вірність і подружня чесність

Збереження основних рис подружнього союзу накладає на подругів такі основні обов’язки: зростання в любові, дотримання вірности одне одному та подружня чесність.

6.3.4.1. Відповідальність за розвиток любови в подружжі

Коли люди одружуються, вони хочуть бути щасливими. Одружуються тому, що люблять одне одного і переконані, що подружжя – це щось добре і необхідне до щастя. Ніхто не одружується, щоб бути нещасливим. Навіть часто говорять: “Ми не допустимо тих помилок, які зробили наші батьки, знайомі, у нас все буде добре, наша любов все здолає”. Проте дуже часто люди, одружившись, не дбають про свої стосунки. І вже невдовзі після одруження дехто стверджує, що любов минула. Можливо, причиною того є різні уявлення про любов, вірність, подружнє життя, обов’язки (на що впливає виховання в сім’ї, ЗМІ, суспільні думки). Та, мабуть, найпоширенішою причиною є відсутність доброго пізнання самих себе, свого чоловіка чи дружини і брак турботи про розвиток подружніх стосунків любови.

Любов єднає, але не робить людей ідентичними. Особа має дві потреби: 1) бути собою (особиста ідентичність) і 2 ) бути для іншого (реляційна ідентичність). Бути собою, тобто бути автентичним, – це гармонія між “відчувати”, “думати”, “говорити” і “діяти”. Тому для кожної з осіб, які входять у подружнє життя, дуже важливо пізнати себе, довіряти собі, бути щирим зі самими собою, приймати і любити всі сторони своєї особистости, помічати й цінувати дари без скочування в нарцисизм чи гординю, почувати себе щасливим з того приводу, хто ти є. Йдеться про те, аби стати другом для самого себе. Якщо хтось одружується без відповідей на запитання “Хто я? Яка мета мого існування? Які обов’язки з цього випливають? Для чого я в цьому світі?”, це означає, що входить у ліс з багатьма небезпеками, і тим можна пояснити численні невдачі в подружжі й міжособистісні конфлікти між його членами²¹⁹.

Що сприяє розвиткові любови? Без сумніву, цьому сприяє спілкування, спільне проведення часу, а над усе долання егоїзму, який є найбільшим ворогом любови²²⁰. На практиці це виявляється в доланні конфліктів, різного роду напруг, які порушують гармонію в подружньому житті. Це побудова стосунків за принципами поваги, свободи, прийняття іншого таким, яким він є, щирости, розуміння, прощення.

Дехто стверджує, що сірі будні в подружжі вбивають любов і ту романтику, яка була на початку стосунків між хлопцем і дівчиною. Проте існує дуже багато прикладів подруж, які підтверджують, що романтика можлива також у родині, що буденне життя не мусить зводитися до нудних обов’язків і постійної напруги. Усе залежить від подругів і зусиль, яких вони до цього докладають²²¹. Любов треба підтримати жестами любови. Людина настільки має звикнути до вияву взаємної любови та прихильности своєму подругові, що мусить почуватися, якщо цього не робить. Щира любов і прихильність – це зародок щасливого союзу. Любов справді може бути вічною, однак її потрібно оживляти щоденними проявами. Не можна забувати про дрібниці – це малі «цеглини», з яких виникає велика споруда щастя. Кажуть, любов – це хліб, який треба випікати щодня²²².

Психологи дають багато різних порад щодо романтики в родині, і до них варто прислухатися. Так, наприклад, Л. Гридковець пропонує такі принципи для підтримування романтичних стосунків у подружжі: 1) окресліть обов’язки, які ви здатні виконувати у шлюбі; 2) проаналізуйте та зазначте особливості темпераменту, характеру, виховання подруга; 3) окреслість у кожному конкретному випадку принципи подолання конфліктів; 4) частіше думайте про позитивне, що є у вашій половині, а не згадуйте про вади; 5) ніколи публічно не критикуйте; 6) дбайте про свій зовнішній вигляд, не стільки для гостей та вулиці, скільки для свого партнера; 7) не відмовляйтесь від побачень (звісно, між членами подружжя); 8) не забувати про вихідні для двох (принаймі раз на півроку); 9) кажіть одне одному компліменти, робіть невеликі подарунки та приємності; 10) влаштовуйте вечері при свічках; 11) пишіть любовні записки та дрібні нагадування; 12) зосереджуйтеся подумки на тому, що можете зробити для партнера, а не на тому, що він може зробити для вас; 13) намагайтеся забути про образи та кривди, не акцентуйте своєї уваги на прикрощах від партнера; 14) для чоловіка на першому місці завжди має бути жінка, так само, як для жінки – чоловік; 15) говоріть між собою й одне про одного з повагою; 16) не дозволяйте собі надміру близьких контактів з особами протилежної статі²²³.

Крім того, слід пам’ятати, що спільний релігійний досвід може стати основою, що цементує подружні взаємини. Наприклад, досвід спільної молитви розвиває любов, бо постійно пригадує про основне джерело любови, яким є Бог. Не можна забувати про постійну актуальність слів апостола: «Я схиляю свої коліна перед Отцем, від Якого бере початок кожна сім'я на небі і на землі». Шлюб, таїнство подружжя – це союз осіб у любові. А любов може бути поглиблена і збережена тільки через Любов, ту Любов, яка “влита в наші серця Святим Духом, що нам даний” (Рим 5, 5)²²⁴.

У подружньому житті в різний спосіб виявляються людські слабкості, тому на шляху до зростання в любові потрібне взаємне прощення. Досвід поєднання, який зміцнює подружжя, на практиці пов’язується з участю в таїнстві сповіді, а також у Євхаристії²²⁵. Взірець любови віднаходимо в особі Ісуса Христа. Заповідь любови – це нова заповідь Нового Завіту (Йо 13, 34; пор.: Йо 15, 12). Божий дар любови не тільки зміцнює людську, природну здатність до любови, а передусім «спасає» людську любов. Людська любов, так, як і сама людина, потребує спасіння.

У тих подружжях, в яких любов постійно зростає, ніколи не буде проблем із дотриманням обіцянки вірности.