Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
HKryshtal_skrypt_2009_vypr.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
1.36 Mб
Скачать

6.2.4. Екзистенційний вимір таїнства подружжя

Дітріх фон Гільдебранд у творі „Подружжя. Таємниця відданої любови” говорить про те, що первинним змістом подружжя є любов, а його метою є дітородження213. Він розмірковує над тим, що особливого дає таїнство подружжя природній любові між чоловіком і жінкою і стверджує, що таїнство звеличує і підносить подружжя, наділяє його витонченою гідністю.

Надприродне значення не забирає нічого від природного значення подружжя, а лише додає нового сенсу, переображає його. У подружжі надалі залишається взаємне самовіддання, характер особових відносин “я – ти”, подруги продовжують життя одне для одного і формують цілковиту єдність.

Однак крім того, у таїнстві існує нова глибина, вага, чистота і безкорисливість у тих осіб, які свідомо бачать все у Божому світлі, усвідомлюють, що всі речі набувають істинного значення в Христі і через Нього, розглядають своє власне освячення й освячення інших на славу Бога, як споконвічне справжнє завдання людини.

Любов у християнському подружжі усвідомлює, що кохана людина створена Богом, відкуплена кров’ю Христа, люблена Ісусом безмежною любов’ю. Це допомагає відкривати духовну красу особи та її цінність. Це також зміцнює любов, повагу, чистоту, дає мотиви для прощення.

У християнському подружжі любов до особи є одночасно любов’ю до Христа. Звідси випливає чистота і безкорисливість подружньої любови. Кожна істинна любов хоче зробити коханого щасливим. Тому тут присутній пошук щастя для іншого, а не власного задоволення. У надприродно зміненій любові цей намір зростає до бажання вічного блага для коханої людини. Її вічний добробут не лише бажаний так само, як спасіння нашого ближнього, але з усвідомленням, що її спасіння стосується мене особливим чином (шлях до спасіння удвох, відповідальність).

У природній любові є небезпека перетворити кохану людину в абсолютний центр нашого життя (ідолопоклонство). У надприродній любові такої небезпеки просто не існує, тому що центром є Бог. Любов при цьому не стає менш палкою ні менш зверненою до коханої людини.

У таких стосунках можливе духовне зростання чоловіка та дружини. Любов підносить їх вгору і наказує турбуватися про вдосконалення партнера. З’являється також новий зміст у розумінні плідности, також духовної плідности, яка полягає в тому, аби вести інших до Ісуса.

Обітницю про взаємну вірність у шлюбі особи дають не лише одне одному, а й Христові. Вони віддають себе Христові, який присутній у чоловікові/дружині. Узи християнського подружжя стають святими. Христос надав подружжю освячувальної сили. Благодать подружжя допомагає витривати у ситуаціях болю та страждання214.

6.3. Єдність і нерозривність подружжя – основні риси подружнього союзу

6.3.1. Подружня любов – джерело єдности і нерозривности

Подружжя як людська інституція існувало в найдавніших культурах. Давньоримський закон вважав, що “подружжя – це союз чоловіка і жінки, з’єднаних на все життя, в якому вони перебувають під одним і тим же законом – божим і людським”215. Тим більше християнство, поглиблюючи правду про те, що подружжя є таїнстом у світлі Нового Завіту, стверджує основні риси подружнього союзу, – єдність і нерозривність, – які можливі завдяки подружній вірності.

“Подружня любов становить цілість, до якої входять всі елементи особи: імпульси тіла й інстинкту, сила почуттів і прив’язань, стремління духа і волі. Любов прямує до глибоко особової єдности, яка не тільки єднає в одне тіло, але веде до того, щоб було одне серце й одна душа. Вона вимагає нерозривности та вірности в цілковитому взаємному обдаровуванні й відкривається до плідности (пор. Humanae vitae, 9). Одне слово, йдеться про нормальні характерні риси кожної природної подружньої любови, але в новому значенні, тому що Таїнство не тільки очищує і зміцнює їх, але й вивищує так, що вони стають виразом справді християнських цінностей»216.

Наслідком правочинно встановленого подружжя є подружній зв’язок, вічний і виключний за своєю природою. Він виникає зі свобідного, людського акту подругів і з фізичного здійснення подружжя, а відтак вже не може бути розірваним. Церква не має такої влади, щоб діяти супроти постанов Божої мудрости217. „Що Бог злучить, людина хай не розлучає” (Мк 10, 9).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]