- •4.3.2. Статевість як дар і завдання водночас
- •5. Жіночість і чоловічість: інтегральна концепція статевости
- •5.3.4. Сутність і сенс статевости
- •6. Подружжя
- •6.3.4.3. Подружня чесність
- •7. Приготування до подружжя
- •7.3.1. Сучасна немодність чистоти
- •8. Невпорядкованість і викривлення в сексуальній сфері
- •9. Статеве виховання
- •9.2.1. Позитивний та правдивий погляд на людську статевість
- •1. Статева і подружня етика та „знаки часу”
- •1.1. Значення людської статевости в індивідуальному та суспільному житті
- •1.1.1. Основні поняття
- •1.1.2. Три підходи до людської статевости
- •1.1.2.1. Біологічний редукціонізм
- •1.1.2.2. Суспільний конструктивізм
- •1.1.2.3. Персоналістичний підхід
- •1.2. Сучасний контекст для вивчення статевої та подружньої етики
- •1.2.1. Загальна криза у сфері моралі
- •Моральний пермісивізм
- •1.2.1.2. Розвиток релятивізму
- •1.2.1.3. Етичний ситуаціонізм
- •1.2.1.4. Подвійні стандарти
- •1.2.2. Здеформований погляд на статевість та її суть
- •1.2.2.1. «Сексуальна революція» – пропаганда сексуальної свободи
- •1.2.2.2. «Десакралізація» та комерціялізація статевости
- •1.2.2.3. Статевість як розважальна сфера
- •1.2.2.4. Мітологізація сексу
- •1.2.3. Причини здеформованого погляду на людську статевість
- •1.2.3.1. Хибне розуміння свободи
- •1.2.3.2. Брак доброго статевого виховання в сім’ї
- •1.3. Важливість християнської статевої та подружньої етики в контексті сучасної кризи подружжя та сім’ї
- •1.3. 1. Відкрити персоналістичний та етичний виміри статевости
- •1.3.2. Цілісність людської особи
- •2. Джерела християнської статевої і подружньої етики
- •2.1. Боже Об’явлення
- •2.1.1. Біблія – запрошення для людини
- •2.1.2. Віра в Боже Об’явлення та роздуми над вірою
- •2.2. Традиція і вчення Церкви
- •2.2.1. Традиція – живе вчення Церкви
- •2.2.3. Турбота Церкви про людину, подружжя та сім’ю
- •2.3. Природа людської особи (природний моральний закон)
- •2.3.2. Закон, записаний в серце людини
- •2.3.3. Пошана цінности особи як основна норма міжлюдських взаємин
- •3. Статева і подружня етика: короткий історичний екскурс
- •3.1. Статева і подружня етика в позахристиянських культурах та релігіях
- •3.1.1. Релігія і стать
- •3.1.2. Культи плідности в Єгипті, Вавилоні та Ханаані
- •3.1.2.1. Єгипет
- •3.1.2.2. Вавилон
- •3.1.2.3. Ханаан
- •3.2. Великі нехристиянські релігії
- •3.2.1. Іслам
- •3.2.2. Буддизм
- •3.3. Статева і подружня етика в Старому та Новому Завітах
- •3.3.1. Біблійні свідчення про поганські культи плідности
- •3.3.2. Біблійна концепція сексуальности
- •3.3.3. Основні норми старозавітної статевої та подружньої етики
- •3.3.3.1. Заборона перелюбу
- •3.3.3.2. Заборона розпусти
- •3.3.3.3. Нечистота в Старому Завіті
- •3.3.3.4. Заручини і весілля
- •3.3.4. Новий Завіт та вимоги Христа щодо подружжя
- •3.3.4.2. Блаженні чисті серцем
- •3.3.4.3. Цінність дівицтва і піднесення гідности жінки
- •3.3.4.4. Правила життя в посланнях св. Павла
- •3.4. Статева і подружня етика на початку християнства. Патристична доба
- •3.4.1. Поапостольські Отці та апологети
- •3.4.2. Східні Отці Церкви
- •3.4.4. Етичні вимоги до подружнього життя
- •3.5. Дальший розвиток статевої та подружньої етики
- •3.5.1. Онтологічно-сакраментальна парадигма (середньовіччя)
- •3.5.2. Юридично-моральна парадигма (Тридентський Собор)
- •3.5.4. Вчення Церкви про подружжя та сім’ю у хх сторіччі
- •4. Богословсько-антропологічні основи християнської статевої та подружньої етики
- •4.1. Богословський погляд на людину
- •4.1.1. Людина – духовно-тілесна єдність
- •4.1.3. Покликання до життя у спільноті
- •4.1.4. Дар свободи для того, щоб любити
- •4.1.5. Покликання до любови
- •4.1.6. Людина та її досвід гріха
- •4.1.7. Людська особа та її гідність у перспективі спасіння через Христа
- •4.2.1. Єдність двох перспектив у погляді на тілесність (творча і спасенна)
- •4.2.1.1. Тіло – первинне таїнство створення
- •4.2.1.2. Тіло для святости
- •4.2.1.3. Тіло Христа – джерело зцілення
- •4.2.1.4. Тіло не для розпусти, а для Господа
- •4.2.2. Вчення Католицької Церкви про тіло
- •4.2.2.1. Етичні вимоги ставлення до людського тіла
- •4.2.2.2. Статевість: чотири аспекти людської тілесности
- •4.2.2.2.1. Антропологічне значення тіла
- •4.2.2.2.2. Богословське значення тіла
- •4.2.2.2.3. Тіло – знак любови
- •4.2.2.2.4. Тіло – знак плідности
- •4.2.3. Хибні погляди на тілесність
- •4.2.3.1. Дуалізм
- •4.2.3.2.Матеріялізм
- •4.2.3.3. Наслідки дуалізму та матеріялізму
- •4.2.3.4. Сучасні вияви маніхейства
- •4.3. Передумови статевої та подружньої етики
- •4.3.1. Позитивний підхід до статевости
- •4.3.2. Статевість як дар і завдання водночас
- •5. Жіночість і чоловічість: інтегральна концепція статевости
- •5.1. Структура статевости
- •5.1.1. Біологічна основа статевої відмінности
- •5.1.1.1. Генетична стать
- •5.1.1.2. Гонадальна стать
- •5.1.1.3. Формування статевих шляхів та органів
- •5.1.1.4. Пубертатний період
- •5.1.2. Психологічний вимір статевости
- •5.1.2.1. Психологічний аспект статевого дозрівання
- •5.1.2.2. Психологічні прояви статевої відмінности
- •5.1.3. Духовний вимір статевости
- •5.1.4. Динамізм людської статевости
- •5.2. Статевість і любов
- •5.2.1. Різні види любови
- •5.2.2. Статевість – мова любови в подружжі
- •5.2.3. Хибні уявлення про любов
- •5.2.4. Етичний вимір любови
- •5.2.5. Виховання для любови
- •5.3.2. Інтимний характер стосунків чоловіка та жінки. Єдність і винятковість
- •5.3.4. Сутність і сенс статевости
- •6. Подружжя
- •6.1.1. Реалізація покликання до любови в подружжі
- •6.1.2. Особливості подружньої любови
- •6.1.3. Подвійна мета шлюбу: благо подругів і дітородження
- •6.2. Подружжя як таїнство
- •6.2.1. Християнське подружжя – образ стосунків між Христом і Церквою
- •6.2.2. Дійсний знак діла спасіння
- •6.2.3. Розвиток богослов’я таїнства подружжя
- •6.2.4. Екзистенційний вимір таїнства подружжя
- •6.3. Єдність і нерозривність подружжя – основні риси подружнього союзу
- •6.3.1. Подружня любов – джерело єдности і нерозривности
- •6.3.2. Єдність подружжя
- •6.3.3. Нерозривність подружжя
- •6.3.4. Основні обов’язки подругів: любов, вірність і подружня чесність
- •6.3.4.1. Відповідальність за розвиток любови в подружжі
- •6.3.4.2. Вірність у подружжі
- •6.3.4.3. Подружня чесність
- •6.4. Моральні аспекти подружнього єднання
- •6.4.1. Обов’язок статевих актів у подружжі
- •6.4.2. Суть і обставини подружного акту
- •6.4.3. Подружня чистота
- •6.4.4. Значення і місце сексуальної насолоди в подружньому житті
- •6.5. Моральні аспекти дітородження (прокреації)
- •6.5.1. Відповідальне батьківство і материнство
- •6.5.1.1 Належне розуміння відповідального батьківства
- •6.5.1.2. Відповідальність за потенційне та дійсне батьківство і материнство
- •6.5.1.3. Виховання дітей
- •6.5.2. Заперечення відповідального батьківства і материнства
- •6.5.2.1. Моральний вимір використання контрацепції в подружжі
- •6.5.2.1.1. Види контрацепції
- •6.5.2.1.2. Моральна оцінка контрацепції
- •6.5.2.1.3. Різниця між контрацепцією та мрп
- •6.5.2.2. Стерилізація
- •6.5.2.3. Аборт
- •6.5.2.4. Штучне запліднення
- •6.6. Проблема розлучень. Сепарація
- •6.6.1. Причини розлучень
- •6.6.2. Сепарація
- •7. Приготування до подружжя
- •7.1. Три етапи підготовки до подружнього життя
- •7.2. Покликання до чистоти
- •7.2.1. Біблійне розуміння чистоти
- •7.2.2. Чеснота чистоти (цнотливости)
- •7.3. Дошлюбна чистота
- •7.3.1. Сучасна немодність чистоти
- •7.3.3. Моральна оцінка дошлюбних статевих стосунків
- •7.3.4. Як зберегти дошлюбну чистоту?
- •8. Невпорядкованість і відхилення в сексуальній сфері
- •8.1. Критерії оцінок у сексуальній сфері
- •8.1.1. Психологічно-медичні критерії
- •8.1.2. Соціяльно-юридичні критерії
- •8.1.3. Моральні критерії
- •8.2.2. Класифікація 2 (і. Розен).
- •8.2.4. Класифікація 4 (відповідно до суттєвих аспектів людської статевости).
- •8.3. Сексуальні відхилення та їхні причини
- •8.4. Розгляд окремих проблем статевої етики
- •8.4.1. Мастурбація
- •8.4.1.1. Причини мастурбації (автоеротизму)
- •8.4.1.2. Наслідки мастурбації
- •8.4.1.3. Етична оцінка мастурбації
- •8.4.2. Петинг
- •8.4.2.2. Етична оцінка петингу
- •8.4.3. Гомосексуалізм
- •8.4.3.2. Причини гомосексуалізму
- •8.4.3.2.1. Біологічні передумови
- •8.4.3.2.2. Вплив середовища
- •8.4.3.2.3. Психодинамічні й особисті передумови
- •8.4.3.3. Моральна оцінка гомосексуалізму
- •8.4.3.4. Терапія гомосексуалізму
- •8.4.4. Транссексуалізм353
- •8.4.4.1. Проблема транссексуалізму та її ознаки
- •8.4.4.2. Етичний вимір хірургічної зміни статі
- •8.4.5. Порнографія
- •8.4.5.1. Наслідки порнографії
- •8.4.5.2. Моральна оцінка порнографії
- •9. Статеве виховання
- •9.1. Мета статевого виховання
- •9.2. Статеве виховання в сім’ї
- •9.2.1. Позитивний і правдивий погляд на людську статевість
- •9.2.2. Відколи починати статеве виховання і як його здійснювати?
- •9.2.3. Цілеспрямованість сексуальних зацікавлень
- •9.2.4. Виховання для любови
- •Бібліографія
- •Евдокимов п. Женщина и спасение мира. Минск 1999.
5.3.2. Інтимний характер стосунків чоловіка та жінки. Єдність і винятковість
Повне розуміння комплементарности провадить до визнання інтимного характеру статевого співжиття і подружніх взаємин. Йдеться передусім про глибину взаємного доповнення в сексуальному акті. Ця глибина можлива з одною умовою – статевий стосунок виражає справжню внутрішню єдність подружньої пари. Не можна говорити про глибину, якщо в стосунку беруть участь лише тіла. Хто трактує сексуальні акти на рівні з різними суспільним стосунками – той порушує суть власної статевости.
Подружні сексуальні взаємини не можуть втратити інтимного характеру. Інтимність може поглиблювати ціле подружнє життя. Інтимному характеру статевости суперечать усі види проституції (і не тільки: в інтернеті можна побачити оголошення на взірець “одна подружня пара шукає іншу подружню пару для сексуальних стосунків”). Окрім цього, норму людської статевої інтимности порушують всякого виду “любовні пригоди” (флірти, петинг і всі статеві дії, в яких не відбувається статевого поєднання, але обидві сторони використовують одне одного як знаряддя для досягнення насолоди).
З інтимністю пов’язується справа єдности та виключности відносин. Чоловік і жінка, які одружуються, приймають рішення бути разом на все життя і день за днем творити все глибшу спільноту осіб. Виключности статевих стосунків та їх єдиности в межах подружньої пари вимагають ті аспекти подружнього життя, які пов’язуються зі здатністю передавати життя. Дитина – це своєрідне “втілення” єдности подружжя, і її поява на світ ще більш підкреслює виключність і нероздільність подругів. Будь-які позаподружні контакти позбавляють шансу побудувати повну єдність. Дошлюбні стосунки матимуть завжди лише зовнішній, тілесний характер, вони не виражають спільноти цілого життя двох осіб.
У комплементарності підтверджується найзагальніша правда, що людина шукає когось, у кому віднайде те, чого їй самій найбільше “бракує”. Це особливо стосується особи протилежної статі. Але справжнє доповнення і поєднання відбудеться тільки тоді, коли буде дотримано всіх вищевказаних принципів. Людина доповнює себе, коли віддає себе комусь, а не лише бере щось.
Пізнання статевої відмінности є закликом до взаємного доповнення в межах подружньої любови. Таке доповнення неможливе без здатности до жертви – до самодарування. Проте парадокс: чим більше людина себе віддає, тим більше сама зростає й отримує. Це необхідна умова для того, аби побудувати справжню подружню єдність. Відсутність готовности до жертви, егоїзм – одна з найбільших перешкод на шляху тривалої і постійно поглиблюваної подружньої спільноти. Егоїзм у подружжі виражається у настанові “ти є для мене”. Натомість здатність до жертви і дарування означає: “я є для тебе”. Між двома егоїстами неможлива внутрішня єдність.
При цьому треба пам’ятати, що людина може віддати лише те, що має, точніше, те, ким є. Тому треба бути кимсь, аби дати себе. Людина має найглибше розвинути всі свої особові здібності, дбати про власну статеву ідентичність. Різні спроби затерти відмінності на площині статевости (фальшиве розуміння емансипації, крайні феміністичні рухи) призводять до втрати шансу на повну комплементарність, яка виявляється у взаємодоповнювальних стосунках чоловіка і жінки188.
5.3.3. Вияв кризи жіночости і чоловічости
ХІХ – поч. ХХ сторіччя характеризує низьке суспільне становище жінки. У цьому була і вина чоловіків. Після ІІ Світової війни жінки почали боротися за свої права. Але американський рух визволення жінок не мав підтримки з боку релігійних середовищ, бо під гаслом свободи жінки вимагали вільних статевих стосунків і права на аборти. Жінки боролися за рівноправ’я, хоча те, за що вони боролися, насправді оберталося проти них і винищувало їх. Вони намагалися стати у всьому подібними до чоловіків і рівноправними з ними, але втрачали свою ідентичність і забували про своє покликання.
Бажання довести свою рівність і визволитися з-під влади чоловіків штовхало жінку стати неприятелем чоловіка, вбачати в ньому когось, кого треба „перескочити”, перемогти. Через те ще більше зруйнувалися стосунки між чоловіками і жінками. Жінки забули, що чоловіки інші, ніж жінки, і що вони мають таку рису: коли їм протиставлятися або з ними воювати, вони також вдаряють зі всієї сили, аби подолати опір. Натомість коли жінки їм підкоряються (у доброму значенні цього слова!), вони стають турботливі, великодушні, ніжні й мужні.
Очевидний зв’язок крайнього фемінізму із філософським атеїзмом (прагматичним матеріялізмом, екзистенційним атеїзмом Гайдегера, атеїстичною філософією Сартра). Філософський атеїзм створив ідеальну атмосферу для утвердження і розвитку крайнього фемінізму, який заперечує правду про людину та принципи свободи, справедливости і любови189.
Криза жіночости пов’язана з кризою чоловічости. Основна загроза для чоловічости – відсутність духовного образу чоловіка, тобто зведення своєї чоловічости до чисто біологічного рівня. Якщо бракує духовного виміру, чоловік перетворюється в „самця”, який втішає свою гординю переліком “здобутих” дівчат. Часто саме так він намагається довести свою вартість.
Є різні причини, які доводять до кризи чоловічости:
- комуністичні часи (ідеологія), брак зразків чоловіка і батька;
- армія як фактор виховання чоловіка (діє закон кулака, закон сильнішого);
- самі жінки, які беруть на себе обов’язки чоловіків і тим самим позбавляють чоловіка його частки, відмовляються від його опіки та опори. Тоді чоловікам залишається втеча (в роботу, алкоголь, у гру);
- фемінізація школи сприяє вихованню жіночих рис, втрачаються чоловічі якості (сила, енергія, мужність).
Отже, чоловік і жінка відчувають взаємне притягання, і водночас між ними є постійна напруга. Проблема в тому, що вони обоє часто забувають про “біблійний початок” і про ті покликання, якими обдарував їх Бог.
Жіночість і чоловічість – це дар і завдання. Завдання кожної дівчини і жінки – зрозуміти і прийняти жіночість і власне покликання. Слід пам’ятати, що справжній фемінізм є лише в тих суспільствах, у яких людина та її гідність важливіші за речі, гроші, добробут. Саме жінки мають робити найбільший внесок у турботу про людину. Наступним завданням є вдячність за отриманий дар. До цієї вдячности Богові за жінок мають приєднатися чоловіки, так, як це вчинив Іван Павло ІІ в “Листі до жінок”, дякуючи за таємницю жінки і за кожну з жінок190. Зріла і щаслива жінка – це великий скарб. Тоді вона чудова помічниця чоловіка в побудові “цивілізації любови” і добра опора для дітей, які почуваються безпечно і добре, коли відчувають на собі любов мами, яка радіє з того, що є мамою.
Бог у винятковий спосіб підкреслив гідність жінки у своєму плані спасіння, особливо через Пресвяту Богородицю. Іван Павло ІІ ставить Її за зразок і через Неї намагається подивитися на покликання кожної жінки: “Особа Марії засвідчує про велику повагу Бога до жінки. Отож, усі форми дискримінації не мають жодних теоретичних підстав. Дивлячись на Марію – Матір Ісуса – жінку, найбільше залучену в історію спасіння, – кожна жінка може відкрити свою гідність і велич свого посланництва. Марія – це приклад повноти розквіту покликання жінки”191.
Рівноправність жінок і повагу до них не забезпечать жодні офіційні постанови чи міжнародні декларації, а тільки самі жінки, якщо вони розсудливо і відповідально виховуватимуть своїх дочок і синів, навчаючи їх поваги і вдячности щодо жінок і жіночости. Та для того щоб так виховувати, треба, аби жінка насамперед приймала, любила і шанувала саму себе. Майбутнє людства залежить від того, чи більшість жінок наслідуватиме у своєму житті Єву, яка подає іншим заборонений плід – плід гріха та ілюзії, чи буде наслідувати Марію, яка ділиться з іншими Божою любов’ю і правдою192.
Для порятунку сучасної “цивілізації смерти” потрібне передовсім зцілення чоловічости, адже чоловік покликаний взяти відповідальність за жінку і дитину. Насамперед слід повернути чоловічий авторитет (чоловіка і батька). Покликання чоловіка інше, ніж у жінки, але ці два покликання взаємно доповнюються. Покликання чоловіка і батька неможливо виконати без людської зрілости, яка виявляється у пізнанні правди про себе й у відповідальності за себе та інших. Завдання, яке стоїть перед чоловіками, – пізнати і прийняти себе, докласти зусиль у самовихованні, аби володіти собою, розвивати альтруїзм, який допомагає у стосунках з жінкою та дітьми, бути послідовним у прямуванні до мети, терпеливим, комунікативним, мати солідну єрархію цінностей, в якій на першому місці буде Бог.