- •4.3.2. Статевість як дар і завдання водночас
- •5. Жіночість і чоловічість: інтегральна концепція статевости
- •5.3.4. Сутність і сенс статевости
- •6. Подружжя
- •6.3.4.3. Подружня чесність
- •7. Приготування до подружжя
- •7.3.1. Сучасна немодність чистоти
- •8. Невпорядкованість і викривлення в сексуальній сфері
- •9. Статеве виховання
- •9.2.1. Позитивний та правдивий погляд на людську статевість
- •1. Статева і подружня етика та „знаки часу”
- •1.1. Значення людської статевости в індивідуальному та суспільному житті
- •1.1.1. Основні поняття
- •1.1.2. Три підходи до людської статевости
- •1.1.2.1. Біологічний редукціонізм
- •1.1.2.2. Суспільний конструктивізм
- •1.1.2.3. Персоналістичний підхід
- •1.2. Сучасний контекст для вивчення статевої та подружньої етики
- •1.2.1. Загальна криза у сфері моралі
- •Моральний пермісивізм
- •1.2.1.2. Розвиток релятивізму
- •1.2.1.3. Етичний ситуаціонізм
- •1.2.1.4. Подвійні стандарти
- •1.2.2. Здеформований погляд на статевість та її суть
- •1.2.2.1. «Сексуальна революція» – пропаганда сексуальної свободи
- •1.2.2.2. «Десакралізація» та комерціялізація статевости
- •1.2.2.3. Статевість як розважальна сфера
- •1.2.2.4. Мітологізація сексу
- •1.2.3. Причини здеформованого погляду на людську статевість
- •1.2.3.1. Хибне розуміння свободи
- •1.2.3.2. Брак доброго статевого виховання в сім’ї
- •1.3. Важливість християнської статевої та подружньої етики в контексті сучасної кризи подружжя та сім’ї
- •1.3. 1. Відкрити персоналістичний та етичний виміри статевости
- •1.3.2. Цілісність людської особи
- •2. Джерела християнської статевої і подружньої етики
- •2.1. Боже Об’явлення
- •2.1.1. Біблія – запрошення для людини
- •2.1.2. Віра в Боже Об’явлення та роздуми над вірою
- •2.2. Традиція і вчення Церкви
- •2.2.1. Традиція – живе вчення Церкви
- •2.2.3. Турбота Церкви про людину, подружжя та сім’ю
- •2.3. Природа людської особи (природний моральний закон)
- •2.3.2. Закон, записаний в серце людини
- •2.3.3. Пошана цінности особи як основна норма міжлюдських взаємин
- •3. Статева і подружня етика: короткий історичний екскурс
- •3.1. Статева і подружня етика в позахристиянських культурах та релігіях
- •3.1.1. Релігія і стать
- •3.1.2. Культи плідности в Єгипті, Вавилоні та Ханаані
- •3.1.2.1. Єгипет
- •3.1.2.2. Вавилон
- •3.1.2.3. Ханаан
- •3.2. Великі нехристиянські релігії
- •3.2.1. Іслам
- •3.2.2. Буддизм
- •3.3. Статева і подружня етика в Старому та Новому Завітах
- •3.3.1. Біблійні свідчення про поганські культи плідности
- •3.3.2. Біблійна концепція сексуальности
- •3.3.3. Основні норми старозавітної статевої та подружньої етики
- •3.3.3.1. Заборона перелюбу
- •3.3.3.2. Заборона розпусти
- •3.3.3.3. Нечистота в Старому Завіті
- •3.3.3.4. Заручини і весілля
- •3.3.4. Новий Завіт та вимоги Христа щодо подружжя
- •3.3.4.2. Блаженні чисті серцем
- •3.3.4.3. Цінність дівицтва і піднесення гідности жінки
- •3.3.4.4. Правила життя в посланнях св. Павла
- •3.4. Статева і подружня етика на початку християнства. Патристична доба
- •3.4.1. Поапостольські Отці та апологети
- •3.4.2. Східні Отці Церкви
- •3.4.4. Етичні вимоги до подружнього життя
- •3.5. Дальший розвиток статевої та подружньої етики
- •3.5.1. Онтологічно-сакраментальна парадигма (середньовіччя)
- •3.5.2. Юридично-моральна парадигма (Тридентський Собор)
- •3.5.4. Вчення Церкви про подружжя та сім’ю у хх сторіччі
- •4. Богословсько-антропологічні основи християнської статевої та подружньої етики
- •4.1. Богословський погляд на людину
- •4.1.1. Людина – духовно-тілесна єдність
- •4.1.3. Покликання до життя у спільноті
- •4.1.4. Дар свободи для того, щоб любити
- •4.1.5. Покликання до любови
- •4.1.6. Людина та її досвід гріха
- •4.1.7. Людська особа та її гідність у перспективі спасіння через Христа
- •4.2.1. Єдність двох перспектив у погляді на тілесність (творча і спасенна)
- •4.2.1.1. Тіло – первинне таїнство створення
- •4.2.1.2. Тіло для святости
- •4.2.1.3. Тіло Христа – джерело зцілення
- •4.2.1.4. Тіло не для розпусти, а для Господа
- •4.2.2. Вчення Католицької Церкви про тіло
- •4.2.2.1. Етичні вимоги ставлення до людського тіла
- •4.2.2.2. Статевість: чотири аспекти людської тілесности
- •4.2.2.2.1. Антропологічне значення тіла
- •4.2.2.2.2. Богословське значення тіла
- •4.2.2.2.3. Тіло – знак любови
- •4.2.2.2.4. Тіло – знак плідности
- •4.2.3. Хибні погляди на тілесність
- •4.2.3.1. Дуалізм
- •4.2.3.2.Матеріялізм
- •4.2.3.3. Наслідки дуалізму та матеріялізму
- •4.2.3.4. Сучасні вияви маніхейства
- •4.3. Передумови статевої та подружньої етики
- •4.3.1. Позитивний підхід до статевости
- •4.3.2. Статевість як дар і завдання водночас
- •5. Жіночість і чоловічість: інтегральна концепція статевости
- •5.1. Структура статевости
- •5.1.1. Біологічна основа статевої відмінности
- •5.1.1.1. Генетична стать
- •5.1.1.2. Гонадальна стать
- •5.1.1.3. Формування статевих шляхів та органів
- •5.1.1.4. Пубертатний період
- •5.1.2. Психологічний вимір статевости
- •5.1.2.1. Психологічний аспект статевого дозрівання
- •5.1.2.2. Психологічні прояви статевої відмінности
- •5.1.3. Духовний вимір статевости
- •5.1.4. Динамізм людської статевости
- •5.2. Статевість і любов
- •5.2.1. Різні види любови
- •5.2.2. Статевість – мова любови в подружжі
- •5.2.3. Хибні уявлення про любов
- •5.2.4. Етичний вимір любови
- •5.2.5. Виховання для любови
- •5.3.2. Інтимний характер стосунків чоловіка та жінки. Єдність і винятковість
- •5.3.4. Сутність і сенс статевости
- •6. Подружжя
- •6.1.1. Реалізація покликання до любови в подружжі
- •6.1.2. Особливості подружньої любови
- •6.1.3. Подвійна мета шлюбу: благо подругів і дітородження
- •6.2. Подружжя як таїнство
- •6.2.1. Християнське подружжя – образ стосунків між Христом і Церквою
- •6.2.2. Дійсний знак діла спасіння
- •6.2.3. Розвиток богослов’я таїнства подружжя
- •6.2.4. Екзистенційний вимір таїнства подружжя
- •6.3. Єдність і нерозривність подружжя – основні риси подружнього союзу
- •6.3.1. Подружня любов – джерело єдности і нерозривности
- •6.3.2. Єдність подружжя
- •6.3.3. Нерозривність подружжя
- •6.3.4. Основні обов’язки подругів: любов, вірність і подружня чесність
- •6.3.4.1. Відповідальність за розвиток любови в подружжі
- •6.3.4.2. Вірність у подружжі
- •6.3.4.3. Подружня чесність
- •6.4. Моральні аспекти подружнього єднання
- •6.4.1. Обов’язок статевих актів у подружжі
- •6.4.2. Суть і обставини подружного акту
- •6.4.3. Подружня чистота
- •6.4.4. Значення і місце сексуальної насолоди в подружньому житті
- •6.5. Моральні аспекти дітородження (прокреації)
- •6.5.1. Відповідальне батьківство і материнство
- •6.5.1.1 Належне розуміння відповідального батьківства
- •6.5.1.2. Відповідальність за потенційне та дійсне батьківство і материнство
- •6.5.1.3. Виховання дітей
- •6.5.2. Заперечення відповідального батьківства і материнства
- •6.5.2.1. Моральний вимір використання контрацепції в подружжі
- •6.5.2.1.1. Види контрацепції
- •6.5.2.1.2. Моральна оцінка контрацепції
- •6.5.2.1.3. Різниця між контрацепцією та мрп
- •6.5.2.2. Стерилізація
- •6.5.2.3. Аборт
- •6.5.2.4. Штучне запліднення
- •6.6. Проблема розлучень. Сепарація
- •6.6.1. Причини розлучень
- •6.6.2. Сепарація
- •7. Приготування до подружжя
- •7.1. Три етапи підготовки до подружнього життя
- •7.2. Покликання до чистоти
- •7.2.1. Біблійне розуміння чистоти
- •7.2.2. Чеснота чистоти (цнотливости)
- •7.3. Дошлюбна чистота
- •7.3.1. Сучасна немодність чистоти
- •7.3.3. Моральна оцінка дошлюбних статевих стосунків
- •7.3.4. Як зберегти дошлюбну чистоту?
- •8. Невпорядкованість і відхилення в сексуальній сфері
- •8.1. Критерії оцінок у сексуальній сфері
- •8.1.1. Психологічно-медичні критерії
- •8.1.2. Соціяльно-юридичні критерії
- •8.1.3. Моральні критерії
- •8.2.2. Класифікація 2 (і. Розен).
- •8.2.4. Класифікація 4 (відповідно до суттєвих аспектів людської статевости).
- •8.3. Сексуальні відхилення та їхні причини
- •8.4. Розгляд окремих проблем статевої етики
- •8.4.1. Мастурбація
- •8.4.1.1. Причини мастурбації (автоеротизму)
- •8.4.1.2. Наслідки мастурбації
- •8.4.1.3. Етична оцінка мастурбації
- •8.4.2. Петинг
- •8.4.2.2. Етична оцінка петингу
- •8.4.3. Гомосексуалізм
- •8.4.3.2. Причини гомосексуалізму
- •8.4.3.2.1. Біологічні передумови
- •8.4.3.2.2. Вплив середовища
- •8.4.3.2.3. Психодинамічні й особисті передумови
- •8.4.3.3. Моральна оцінка гомосексуалізму
- •8.4.3.4. Терапія гомосексуалізму
- •8.4.4. Транссексуалізм353
- •8.4.4.1. Проблема транссексуалізму та її ознаки
- •8.4.4.2. Етичний вимір хірургічної зміни статі
- •8.4.5. Порнографія
- •8.4.5.1. Наслідки порнографії
- •8.4.5.2. Моральна оцінка порнографії
- •9. Статеве виховання
- •9.1. Мета статевого виховання
- •9.2. Статеве виховання в сім’ї
- •9.2.1. Позитивний і правдивий погляд на людську статевість
- •9.2.2. Відколи починати статеве виховання і як його здійснювати?
- •9.2.3. Цілеспрямованість сексуальних зацікавлень
- •9.2.4. Виховання для любови
- •Бібліографія
- •Евдокимов п. Женщина и спасение мира. Минск 1999.
5.2.5. Виховання для любови
У світлі можливости сплутування статевости і любови стає зрозуміло, що статеве виховання чи, навіть якщо дивитись ширше, ціла сексуальна етика має бути просто вихованням до любови. Треба підкреслити, що не досить зовнішніх норм, аби регулювати поведінку в цій сфері. Потрібні відповідна мотивація і розуміння, чому слід жити за цими нормами. Фундаментом статевої і подружньої етики є любов. Кожна норма сексуальної етики має випливати саме з любови, але, звісно, умови належного розуміння тієї ж любови.
Як слід розуміти виховання любови в контексті людської статевости? Виховання до любови завжди є вихованням цілої людини, цілої особи. Тому статеве виховання ніколи не може обмежитися поданням інформації щодо тілесної статевости, фізіології і дії сексуального потягу – воно має бути зінтегроване з формуванням повної особовости людини.
У вихованні до любови важливим моментом є усвідомлення місця і ролі статевости в житті людини. Таке усвідомлення проходить різні етапи, залежно від віку особи. Усвідомлена правда про статевість та її суть спонукає до відповідальних дій у цій сфері. Чим більше інстинкти керують людиною, тим більша небезпека для неї та негативні наслідки для її життя. У світлі християнського покликання таке усвідомлення не може обмежитися тільки до інформації про статевість. Тільки тоді, коли людина усвідомлює своє покликання й одночасно свідома суті любови, вона може діяти відповідально.
Це усвідомлення стосується передусім світу цінностей, розпізнання їх властивої єрархії, адже лише так людина знаходить відповідне місце для такої цінности, як статевість. Однак виховання до любови не є лише введенням у світ зовнішніх цінностей. Людина має передусім відкрити в собі “здатність” любити і “потребу” в любові. Любов насправді є найбільшою “потребою”, найвищою цінністю в житті людини, універсальною, тобто такою, що охоплює весь комплекс цінностей (див. 1 Кор 15). Однак, це також і найвразливіша цінність у тому сенсі, що інші потреби, більше залежні від інстинктів, можуть прикрити любов і перешкодити в її повному розвитку.
Виховання до любови вимагає відкидати все, що перешкоджає розвиткові любови. Це передовсім невпинна “боротьбою” зі спокусою закритися в егоїстичному світі потреб і очікувань. Виховання має перерости в самовиховання. Та дозрівання любові великою мірою залежить від середовища, в якому відбувається виховання. Людина пізнає любов через відчуття любови з боку інших людей, відкриваючись водночас на любов самого Бога. Особі легше збагнути своє покликання до любови, її суть та шляхи здійснення тоді, коли вона живе в середовищі, “насиченому” любов’ю. У цьому полягає особлива роль сім’ї, яка має створити саме таке середовище, сприятливе до виховання в любові.
Для християнина виховання до любови завжди набирає христоцентричних рис. У Христі кожна віруюча людина розпізнає досконалий образ любови Бога і людини, а водночас отримує від Нього силу, щоб любити так, як Він сам любить. Людина, яка вірить, що її здатність любити є Божим даром, знає водночас, що її відкриття на іншу особу без одночасного відкриття на Христа є викривленням християнського сенсу і любови, і статевости.
Фундаментальна правда християнства про покликання людини до любови важлива, оскільки любов надає найглибшого сенсу людському життю, вона є умовою збереження гідности людини. Любов – це передусім розпізнання іншої людини як когось, а не щось. Формування справжнього образу любови особливо важливе в контексті подружньої любови, пов’язаної зі статевістю людини. Справжня любов, яка за своєю природою прямує до подружжя, завжди виражає готовність до самодарування.
Виховання до любови можна охопити трьома фундаментальними принципами:
треба підготувати себе до того, щоб бути кимось (бути зрілою особою);
треба бути кимось (бути особою), аби справді себе дарувати;
треба дарувати себе так, аби з цього народилася спільнота.
1) Приготування себе до того, щоб бути кимось, відбувається насамперед шляхом внутрішньої інтеграції, через досягнення духовної рівноваги. Це ціложиттєвий процес, але людина, вибираючи життєвого партнера, вже деякою мірою має бути зінтегрованою. Без цієї інтеграції вибір буде дуже однобічний, наприклад, тільки на базі фізичної привабливости чи сексуального потягу. Всупереч певним переконанням, не потрібно дуже багато часу, аби навчитися певних сексуальних практик, однак потрібно дуже багато часу, аби дозріти як зінтегрована й врівноважена особистість, яка буде здатна створити гармонію в подружньому житті.
Треба також сформувати в собі здатність інтроспекційного пізнання. Йдеться про пізнання справжньої глибини людини (самопізнання і пізнання іншої особи). Без цього неможливий справжній духовний обмін на етапі приготування до подружжя. Багато людей входять у подружжя без такого пізнання, і згодом виникає здивування духовним “обличчям” партнера.
Потрібно також відкритости, без якої в подружжі неможливе повне відкриття на іншу особу. Відкритість найглибше проявляється в жертві. Тільки людина, здатна дарувати себе, буде водночас здатна самовіддаватися в любові на сексуальній площині.
2) “Бути кимось, аби справді себе дарувати”. Людина творить і розвиває себе не для себе, а для того, щоб дарувати себе іншим. Християнське життя несе в собі цю вимогу. Людина може подарувати лише те, чим володіє. Тому важливо, аби вона справді володіла собою і була вільна від різного роду узалежнень (секс, телебачення чи алкоголь). Щоб такий дар себе був можливий, потрібна любов, яка має характер дружби, а ще більше потрібна безкорислива любов, джерелом якої є сам Бог. Тут завжди йдеться про любов, яка охоплює цілу людину. Це стосується до того, хто любить, і того, кого люблять.
3) Віддання себе має прямувати до повної єдности – будувати справжню спільноту. Ця єдність можлива тільки на шляху вже згаданої любови. Ця любов веде до такого самовіддання, що людина вже не живе для себе, а для тієї особи, яку любить, і заради неї готова на все. Мова йде не про короткотривале бажання, а про ціложиттєву настанову.
Дозрівання до любови – це складний і довгий процес, який не завершується також тоді, коли люди одружуються. Любов є тією фундаментальною цінністю, за якою люди тужать і якої шукають, часто зневірюються, що вона існує, оскільки отримали досвід “псевдолюбови”. Можливість спотворення любови вимагає від нас відповідального пошуку об’єктивних критеріїв і розпізнавальних знаків справжньої любови, а також пошуку шляхів, на яких можливо “зростати” в любові. Одним із таких шляхів є цнотливість (дошлюбна та подружня чистота)185.
5. 3. Комплементарність людської статевости: взаємодоповнюваність чоловіка і жінки
5.3.1. Взаємодоповнення у стосунках чоловіка і жінки
Повний образ людської статевости вимагає взаємодоповнення чоловічости та жіночости. Характер стосунку найповніше виявляється в покликанні до любови. Любов – це завжди міжособові взаємини. Проте подружня любов – це любов, яка базується на статевій відмінності, це особливий стосунок між чоловіком і жінкою, які доповнюють одне одного на всіх рівнях: „Жіночість і чоловічість – це доповнюючі дари, через які статевість людини є складовою частиною конкретної здатности до любови, яку Бог вписав в чоловіка та жінку”186.
Інтелект, чуттєвість, психіка, певні біологічні і психологічні риси обох статей діють, як магніт. Це все веде до особливої зустрічі двох людей. Навіть у перших емоційних зворушеннях наявний статевий потяг. Пізнання і відкриття багатства протилежної статі є причиною того, що в суб’єкті уподобання пробуджуються своєрідні стани ейфорії. Це емоційна реакція на сексуальну привабливість партнера. Цей вид емоційних пережиттів можна назагал назвати станом закоханости.
Комплементарний характер статевости означає, з одного боку, визнання рівної гідности чоловіка і жінки, а з іншого – розпізнання відмінности з метою доповнення. Ці два аспекти комплементарности нероздільні, бо доповнення можливе тільки тоді, коли істоти рівні в гідності.
На тілесній площині різниця двох статей виражається в багатьох відмінностях тіла, а також у відмінному пережитті сексуального потягу. Ця відмінність має генетичну та гормональну основу. На психологічній площині виразно видно, що йдеться про два відмінні способи буття у світі, серед інших та з іншими. Це також відмінність мислення, відчуттів, прагнень, дії. Особливо важливим є переживання статевости – відношення між почуттям і переживанням потягу в жінки і в чоловіка.
На духовній площині йдеться про відмінність пережиття свого покликання в чоловіка і жінки. Для прикладу, вони по-іншому переживають своє батьківство і материнство. Їхні завдання доповнюються. Саме тому відбувається взаємний обмін дарами. Відмінність це заклик до єдності і до спільноти, це також заклик до відповідальности. Будучи різними, вони покликані творити гармонію, яка має динамічний характер взаємного особового зростання. Прийняття взаємодоповнювального характеру статей вимагає певної зрілости, відкритости на іншого і доброї волі. Саме тоді можна бути добре впевненим у власній статевій ідентичності і відкрити протилежну стать як дар. Тоді можливе взаємне збагачення187.
Завдяки ідеї комплементарности легше зрозуміти певні аспекти статевого співжиття, а особливо характер взаємин, інтимности, єдности і виключности. Відмінність, яка провадить до взаємного доповнення, безпосередньо вказує на стосунок до статевого життя. Усяка поведінка людини, яка заперечувала б цей характер, є неавтентичною формою реалізації власної статевости (наприклад, мастурбація). Цей характер міжособового стосунку статевости порушується у випадку різних викривлень і сексуальної патології (фетишизм, ексгібіціонізм, садизм, некрофілія, зоофілія тощо).