4.3.2. Статевість як дар і завдання водночас

Статевість людини і любов, яка родиться на її основі, з цілим багатством досвіду та пережиттів, справді мають знамення дару. Бог кожному дає можливість творчо розвивати самого себе, вийти з себе і єднатися з іншою людиною, вийти з етичної та екзистенційної самоти, дає шанс перемогти егоїзм, який позбавляє правдивої радости життя. А над усе – це шанс діялогу з іншою особою – з другим «ти».

Стать є, отже, позитивним комплексом цінностей. Звичайно, не можна забувати про властиву єрархію цінностей: стать не є найвищою цінністю, із земних цінностей такою цінністю є життя, однак саме статевість найтісніше пов’язана з народженням і збереженням людського життя на землі.

Позитивний підхід до статевости не може прикривати небезпек, які криє в собі еротика без етичних вимог. Найбільша небезпека виникає тоді, коли людина не вміє або не хоче вкласти статевий потяг в «належні рамки». Цю небезпеку підсилює також хибне розуміння свободи і любови. Це спричиняє значні труднощі для духовного розвитку людини.

Дар статевости не даний нам як щось уже повністю сформоване, готове. Це радше те, що підлягає еволюції і є в певному сенсі чинником загального психологічно-фізичного розвитку. Коли людина дозріває фізично, важливо, аби розвиток відбувався також в її емоційній та духовній сферах. Дуже важливо, щоб людина дозріла також до істинної любови. Це завжди залишається в категорії можливого. Чи людина використає можливість – залежить від неї. Дар, як і в кожній іншій сфері особового життя, визначає певні моральні завдання.

Людина мусить навести лад в царині еротики. Його суть – належне розуміння любови і введення його в усі прояви еротики. Це нелегке завдання, оскільки вимагає “шліфування” здатности любити, опановувати свій потяг, протистояти негативним впливам споживацького підходу до життя та пермісивній ментальності. Людина здатна долати різні перешкоди на цьому шляху зростання, бо вона – особа, здатна до самовирішення і самоопанування.

Дехто виправдовує невпорядкованість у статевій сфері словами «я такий є і нічого не можу зробити». Замість того щоб розпочати працювати над собою, людина шукає виправдання для своєї поведінки (і це стосується до багатьох сфер). З позиції детермінізму, який перекреслює людську свободу, на першому місці стоїть статевий потяг, що керує людиною, й особа підлягає свого роду примусові. Такий погляд дуже небезпечний на практиці: людина деградує, забуваючи про один із важливих елементів своєї гідности – свободу вибору. Вона програє, коли стає рабом свого тіла, лінощів, короткотривалої приємности. І навпаки, коли людина здобуває перемогу над якоюсь одною слабкістю, вона стає сильнішою і в інших ділянках життя.

Людина, як розумне і вільне буття, відповідальна за розвиток у собі в міру своєї людської гідности. Ця гідність поширюється також на статеву сферу. Невластиві, несумісні з моральними принципами мислення і поведінка в цій сфері завдають великої шкоди цілій людині, спричинюють у ній моральний безлад і позбавляють свободи духа. Мало того, людина завдає шкоди собі та іншим як у тілесному, так і духовному аспектах. А оскільки моральний порядок, який людина порушує, є проявом Божої волі, – маємо справу з тяжким гріхом.

Деякі поразки виявляються дуже болючими, а їхні наслідки невиправні. До таких належить неправильне керування статевістю. Людина може настільки погано нею покерувати, що вона з місця любови і життя перетвориться на місце смерти (венеричні хвороби, СНІД, аборт). Саме тому деяку сексуальну поведінку забороняють не лише моральні норми, а й карний кодекс.

Щоб уникнути цього зла і впорядкувати сексуальне життя згідно з вимогами об’єктивного морального порядку (де першим принципом є пошанування гідности особи), треба у вихованні наголошувати на властивому розумінні любови і відносин між чоловіком та жінкою. У чому полягає ця любов і до чого зобов’язує – це вже інша тема. Важливо пам’ятати, що спосіб пережиття власної сексуальности і спосіб її виражання – це суттєвий іспит на зрілість, який показує рівень свободи і відповідальности людини. Завдання, яке стоїть перед кожним: ставити собі високі вимоги також у статевій сфері. Не можна, однак, на цьому шляху до зрілости обійтися без Бога і мудрих людей. Людина, яка вірить, що сама відрізнить добро від зла і сама впорядкує власне життя, насправді повторює драму первородного гріха. Життя з повним баченням статевости можливе тільки для нової людини в Христі. Людина носить у собі наслідки первородного гріха, які проявляються, між іншим, у браку гармонії в самій людині. Без допомоги благодаті і морального зусилля неможливо повернути цієї гармонії і виконати свого християнського покликання на площині статевости.

Сьогодні багато говорять про екологію, про чистоту довкілля. І так мало кажуть про те, що сама людина дуже часто страшенно засмічена: брехнею, ненавистю, насильством, наївними переконаннями і жорстокими ідеологіями; невпорядкована внутрішньо і підтримує шкідливі стосунки. Справжня екологія починається від людини: не йдеться тут лише про здоровий спосіб життя, а про здорову духовну поживу та про здорову моральну поведінку.

Отже, статевість – це один зі способів самовиявлення особи, спілкування з іншими і вираження себе. Статевість відрізняє чоловіка і жінку в аспекті буття особою. Вони обоє створені на Божий образ і подобу, тобто однаковою мірою обдаровані здатністю пізнавати правду завдяки інтелектові та вибирати добро завдяки дії волі. Вони відрізняються своїми завданнями, які мають виконати в житті. Тому слід відкрити це багатство чоловічости і жіночости, яке виявляється на всіх рівнях особи (тілесному, психологічном і духовному), та показати його глибинне значення.