- •4.3.2. Статевість як дар і завдання водночас
- •5. Жіночість і чоловічість: інтегральна концепція статевости
- •5.3.4. Сутність і сенс статевости
- •6. Подружжя
- •6.3.4.3. Подружня чесність
- •7. Приготування до подружжя
- •7.3.1. Сучасна немодність чистоти
- •8. Невпорядкованість і викривлення в сексуальній сфері
- •9. Статеве виховання
- •9.2.1. Позитивний та правдивий погляд на людську статевість
- •1. Статева і подружня етика та „знаки часу”
- •1.1. Значення людської статевости в індивідуальному та суспільному житті
- •1.1.1. Основні поняття
- •1.1.2. Три підходи до людської статевости
- •1.1.2.1. Біологічний редукціонізм
- •1.1.2.2. Суспільний конструктивізм
- •1.1.2.3. Персоналістичний підхід
- •1.2. Сучасний контекст для вивчення статевої та подружньої етики
- •1.2.1. Загальна криза у сфері моралі
- •Моральний пермісивізм
- •1.2.1.2. Розвиток релятивізму
- •1.2.1.3. Етичний ситуаціонізм
- •1.2.1.4. Подвійні стандарти
- •1.2.2. Здеформований погляд на статевість та її суть
- •1.2.2.1. «Сексуальна революція» – пропаганда сексуальної свободи
- •1.2.2.2. «Десакралізація» та комерціялізація статевости
- •1.2.2.3. Статевість як розважальна сфера
- •1.2.2.4. Мітологізація сексу
- •1.2.3. Причини здеформованого погляду на людську статевість
- •1.2.3.1. Хибне розуміння свободи
- •1.2.3.2. Брак доброго статевого виховання в сім’ї
- •1.3. Важливість християнської статевої та подружньої етики в контексті сучасної кризи подружжя та сім’ї
- •1.3. 1. Відкрити персоналістичний та етичний виміри статевости
- •1.3.2. Цілісність людської особи
- •2. Джерела християнської статевої і подружньої етики
- •2.1. Боже Об’явлення
- •2.1.1. Біблія – запрошення для людини
- •2.1.2. Віра в Боже Об’явлення та роздуми над вірою
- •2.2. Традиція і вчення Церкви
- •2.2.1. Традиція – живе вчення Церкви
- •2.2.3. Турбота Церкви про людину, подружжя та сім’ю
- •2.3. Природа людської особи (природний моральний закон)
- •2.3.2. Закон, записаний в серце людини
- •2.3.3. Пошана цінности особи як основна норма міжлюдських взаємин
- •3. Статева і подружня етика: короткий історичний екскурс
- •3.1. Статева і подружня етика в позахристиянських культурах та релігіях
- •3.1.1. Релігія і стать
- •3.1.2. Культи плідности в Єгипті, Вавилоні та Ханаані
- •3.1.2.1. Єгипет
- •3.1.2.2. Вавилон
- •3.1.2.3. Ханаан
- •3.2. Великі нехристиянські релігії
- •3.2.1. Іслам
- •3.2.2. Буддизм
- •3.3. Статева і подружня етика в Старому та Новому Завітах
- •3.3.1. Біблійні свідчення про поганські культи плідности
- •3.3.2. Біблійна концепція сексуальности
- •3.3.3. Основні норми старозавітної статевої та подружньої етики
- •3.3.3.1. Заборона перелюбу
- •3.3.3.2. Заборона розпусти
- •3.3.3.3. Нечистота в Старому Завіті
- •3.3.3.4. Заручини і весілля
- •3.3.4. Новий Завіт та вимоги Христа щодо подружжя
- •3.3.4.2. Блаженні чисті серцем
- •3.3.4.3. Цінність дівицтва і піднесення гідности жінки
- •3.3.4.4. Правила життя в посланнях св. Павла
- •3.4. Статева і подружня етика на початку християнства. Патристична доба
- •3.4.1. Поапостольські Отці та апологети
- •3.4.2. Східні Отці Церкви
- •3.4.4. Етичні вимоги до подружнього життя
- •3.5. Дальший розвиток статевої та подружньої етики
- •3.5.1. Онтологічно-сакраментальна парадигма (середньовіччя)
- •3.5.2. Юридично-моральна парадигма (Тридентський Собор)
- •3.5.4. Вчення Церкви про подружжя та сім’ю у хх сторіччі
- •4. Богословсько-антропологічні основи християнської статевої та подружньої етики
- •4.1. Богословський погляд на людину
- •4.1.1. Людина – духовно-тілесна єдність
- •4.1.3. Покликання до життя у спільноті
- •4.1.4. Дар свободи для того, щоб любити
- •4.1.5. Покликання до любови
- •4.1.6. Людина та її досвід гріха
- •4.1.7. Людська особа та її гідність у перспективі спасіння через Христа
- •4.2.1. Єдність двох перспектив у погляді на тілесність (творча і спасенна)
- •4.2.1.1. Тіло – первинне таїнство створення
- •4.2.1.2. Тіло для святости
- •4.2.1.3. Тіло Христа – джерело зцілення
- •4.2.1.4. Тіло не для розпусти, а для Господа
- •4.2.2. Вчення Католицької Церкви про тіло
- •4.2.2.1. Етичні вимоги ставлення до людського тіла
- •4.2.2.2. Статевість: чотири аспекти людської тілесности
- •4.2.2.2.1. Антропологічне значення тіла
- •4.2.2.2.2. Богословське значення тіла
- •4.2.2.2.3. Тіло – знак любови
- •4.2.2.2.4. Тіло – знак плідности
- •4.2.3. Хибні погляди на тілесність
- •4.2.3.1. Дуалізм
- •4.2.3.2.Матеріялізм
- •4.2.3.3. Наслідки дуалізму та матеріялізму
- •4.2.3.4. Сучасні вияви маніхейства
- •4.3. Передумови статевої та подружньої етики
- •4.3.1. Позитивний підхід до статевости
- •4.3.2. Статевість як дар і завдання водночас
- •5. Жіночість і чоловічість: інтегральна концепція статевости
- •5.1. Структура статевости
- •5.1.1. Біологічна основа статевої відмінности
- •5.1.1.1. Генетична стать
- •5.1.1.2. Гонадальна стать
- •5.1.1.3. Формування статевих шляхів та органів
- •5.1.1.4. Пубертатний період
- •5.1.2. Психологічний вимір статевости
- •5.1.2.1. Психологічний аспект статевого дозрівання
- •5.1.2.2. Психологічні прояви статевої відмінности
- •5.1.3. Духовний вимір статевости
- •5.1.4. Динамізм людської статевости
- •5.2. Статевість і любов
- •5.2.1. Різні види любови
- •5.2.2. Статевість – мова любови в подружжі
- •5.2.3. Хибні уявлення про любов
- •5.2.4. Етичний вимір любови
- •5.2.5. Виховання для любови
- •5.3.2. Інтимний характер стосунків чоловіка та жінки. Єдність і винятковість
- •5.3.4. Сутність і сенс статевости
- •6. Подружжя
- •6.1.1. Реалізація покликання до любови в подружжі
- •6.1.2. Особливості подружньої любови
- •6.1.3. Подвійна мета шлюбу: благо подругів і дітородження
- •6.2. Подружжя як таїнство
- •6.2.1. Християнське подружжя – образ стосунків між Христом і Церквою
- •6.2.2. Дійсний знак діла спасіння
- •6.2.3. Розвиток богослов’я таїнства подружжя
- •6.2.4. Екзистенційний вимір таїнства подружжя
- •6.3. Єдність і нерозривність подружжя – основні риси подружнього союзу
- •6.3.1. Подружня любов – джерело єдности і нерозривности
- •6.3.2. Єдність подружжя
- •6.3.3. Нерозривність подружжя
- •6.3.4. Основні обов’язки подругів: любов, вірність і подружня чесність
- •6.3.4.1. Відповідальність за розвиток любови в подружжі
- •6.3.4.2. Вірність у подружжі
- •6.3.4.3. Подружня чесність
- •6.4. Моральні аспекти подружнього єднання
- •6.4.1. Обов’язок статевих актів у подружжі
- •6.4.2. Суть і обставини подружного акту
- •6.4.3. Подружня чистота
- •6.4.4. Значення і місце сексуальної насолоди в подружньому житті
- •6.5. Моральні аспекти дітородження (прокреації)
- •6.5.1. Відповідальне батьківство і материнство
- •6.5.1.1 Належне розуміння відповідального батьківства
- •6.5.1.2. Відповідальність за потенційне та дійсне батьківство і материнство
- •6.5.1.3. Виховання дітей
- •6.5.2. Заперечення відповідального батьківства і материнства
- •6.5.2.1. Моральний вимір використання контрацепції в подружжі
- •6.5.2.1.1. Види контрацепції
- •6.5.2.1.2. Моральна оцінка контрацепції
- •6.5.2.1.3. Різниця між контрацепцією та мрп
- •6.5.2.2. Стерилізація
- •6.5.2.3. Аборт
- •6.5.2.4. Штучне запліднення
- •6.6. Проблема розлучень. Сепарація
- •6.6.1. Причини розлучень
- •6.6.2. Сепарація
- •7. Приготування до подружжя
- •7.1. Три етапи підготовки до подружнього життя
- •7.2. Покликання до чистоти
- •7.2.1. Біблійне розуміння чистоти
- •7.2.2. Чеснота чистоти (цнотливости)
- •7.3. Дошлюбна чистота
- •7.3.1. Сучасна немодність чистоти
- •7.3.3. Моральна оцінка дошлюбних статевих стосунків
- •7.3.4. Як зберегти дошлюбну чистоту?
- •8. Невпорядкованість і відхилення в сексуальній сфері
- •8.1. Критерії оцінок у сексуальній сфері
- •8.1.1. Психологічно-медичні критерії
- •8.1.2. Соціяльно-юридичні критерії
- •8.1.3. Моральні критерії
- •8.2.2. Класифікація 2 (і. Розен).
- •8.2.4. Класифікація 4 (відповідно до суттєвих аспектів людської статевости).
- •8.3. Сексуальні відхилення та їхні причини
- •8.4. Розгляд окремих проблем статевої етики
- •8.4.1. Мастурбація
- •8.4.1.1. Причини мастурбації (автоеротизму)
- •8.4.1.2. Наслідки мастурбації
- •8.4.1.3. Етична оцінка мастурбації
- •8.4.2. Петинг
- •8.4.2.2. Етична оцінка петингу
- •8.4.3. Гомосексуалізм
- •8.4.3.2. Причини гомосексуалізму
- •8.4.3.2.1. Біологічні передумови
- •8.4.3.2.2. Вплив середовища
- •8.4.3.2.3. Психодинамічні й особисті передумови
- •8.4.3.3. Моральна оцінка гомосексуалізму
- •8.4.3.4. Терапія гомосексуалізму
- •8.4.4. Транссексуалізм353
- •8.4.4.1. Проблема транссексуалізму та її ознаки
- •8.4.4.2. Етичний вимір хірургічної зміни статі
- •8.4.5. Порнографія
- •8.4.5.1. Наслідки порнографії
- •8.4.5.2. Моральна оцінка порнографії
- •9. Статеве виховання
- •9.1. Мета статевого виховання
- •9.2. Статеве виховання в сім’ї
- •9.2.1. Позитивний і правдивий погляд на людську статевість
- •9.2.2. Відколи починати статеве виховання і як його здійснювати?
- •9.2.3. Цілеспрямованість сексуальних зацікавлень
- •9.2.4. Виховання для любови
- •Бібліографія
- •Евдокимов п. Женщина и спасение мира. Минск 1999.
3.2.2. Буддизм
До сьогодні в багатьох країнах, які залишилися під впливом буддизму, існує чітке розмежування ролей чоловіка і жінки, причому релігійні переконання та патріярхальні погляди не завжди можна відділити. Чоловікам приписують вищу духовну гідність, ніж жінкам. Ця гідність притаманна їм від народження, а освячується тоді, коли вони входять в спільноту монахів. Тому жінки охоче підпорядковуються чоловікам. Буддизм цінує в жінці такі риси, як лагідність, співчуття. Типові чоловічі риси – сила, твердість, але водночас байдужість і недостатня самодисципліна – перехідний етап в монастирі має допомогти мирянам позбутися негативних рис.
У деяких країнах є також буддійські монахині. У Японії після введення в VI столітті буддизму спочатку виник жіночий орден, і щойно за 20 років – чоловічий. На сьогодні у світі є близько 60 тисяч буддійських монахинь, проте лише чверть з них має повну ординацію. Повну ординацію проводять лише в китайській, в’єтнамській і корейській традиціях. Неординовані монахині не мають певних привілеїв, фінансових дотацій чи рівних шансів на освіту.
Ставлення до сексуальности визначає вчення Будди: пожадання – це корінь страждань і причина болісного нового народження. Тому сексуальний акт вважали шкідливим для спасіння. Аскеза – єдиний засіб, аби протистояти пожаданню, яке виникає з приводу спокушань жінки. Отже, буддизм початково не цінує сексуальности, бо вона прив’язує до земного життя.
Аскетичний підхід до сексуальности відбивається і на світських буддистах: сексуальне життя виправдовують тільки бажанням мати потомство. Крім цього, воно не має жодної цінности. Позитивна оцінка сексуальної насолоди трапляється в буддизмі рідко. Монах, який іде просити милостиню і не погляне на жінку, – заслуговує на похвалу, як герой. Будда застерігав перед трьома приємностями, без яких людині важко обійтися, – це сон, алкогольні напої та сексуальні стосунки. Людину, яка опанувала свій статевий потяг, Будда називає мужньою і достойною52.
У пізнішому періоді розвитку буддизму, зокрема під впливом індуїзму, сексуальний акт вважали образом містичного поєднання з божеством. Близько 800-го року тантричний буддизм навіть дозволяє монахам одружуватися. Тому, наприклад, у Японії дотепер є одружені „монахи”, в інших країнах (Шрі Ланка) обов’язковий целібат.
Буддизм традиційно орієнтований на монаше життя, вільне від сімейних обов’язків, тому, видається, тема сім’ї хвилює буддистів найменше. Усе-таки Будда підкреслював, як важливо монахам підтримувати зв’язок з мирянами. Цей зв’язок потрібен з огляду на реінкарнацію, з якої випливає, що заслуги, поведінка і досягнення людини в її теперішньому житті допомагають їй зайняти визначене місце в наступному. Ось чому для буддистського суспільства важливим є питання, як мирянин проживає своє життя і як виховує своїх дітей. У подружніх стосунках чоловік має бути уважним, поважати жінку, бути вірним, дбати про її авторитет, забезпечити її вбранням та прикрасами. Жінка натомість має добре виконувати свої обов’язки господині, бути гостинною до родичів, бути вірною, берегти сімейний достаток, бути трудолюбною. Чоловік і жінка мають дбати про духовну дружбу.
Будда, коли його запитали, у якій постаті відродиться добра дружина, відповів, що це залежить від восьми справ: 1. Як вона служить своєму чоловікові. 2. Як ставиться до людей, які відвідують їхній дім. 3. Як виконує свої домашні обов’язки. 4. Як ставиться до служниць. 5. Як піклується про цінні речі свого чоловіка. 6. Чи ревно вірує в буддизм. 7. Чи слухає моральних наказів. 8. Як ставиться до бідних. Тільки така жінка може розраховувати на те, що в наступному втіленні вона відродиться в спільноті богів.
Жінка, яка очікує дитину, має перед народженням прийти до храму, щоб отримати благословення монахів. Ченці можуть підказати, чи вибране для дитини ім’я їй підходить. Деякі сім’ї віддають дитину на тимчасову посвяту до монахів – це своєрідна освіта і формування. Шкільне навчання має на меті прищепити буддистські цінності53.
Батьки зобов’зані вберегти дітей від гріха, скерувати на правильний шлях, піклуватися про їхнє виховання, подбати, аби діти вступали в подружжя у відповідному віці, передати їм спадщину. Діти зобов’язані підтримувати своїх батьків, виконувати свої обов’язки стосовно них, зберігати сімейні традиції, бути достойними своїх предків, давати милостиню на честь пам’яті померлих родичів.
За життя Будди в Індії існували полігамні зв’язки. Вислови Будди на цю тему неоднозначні. З одного боку, він вважав особливою чеснотою, коли хтось живе з однією жінкою, з іншого – допускав існування королівського гарему як очевидну річ. З індуїзму переймав ідею, що чоловік має бути насамперед паном дому, а відтак аскетом.
Сучасні роздуми буддистів про подружжя дещо змінилися. Одна з позицій проголошує, що Будда зовсім не засуджував статевість, оскільки вона є можливістю спілкування двох людей; що він висловлювався позитивно і про подружжя та сім’ю. Буддистські моральні принципи обмежуються тільки до заборони сексуальних контактів із неповнолітніми, проституції і розлучень, тобто того, що може завдати шкоди собі та іншим. У всьому має бути провідна ідея буддизму – добро. Сучасні буддисти мають своєрідний підхід до еротичних зв’язків: не заперечують їх сенсу, але вважають, що вони не є найголовнішим у житті, це все минає так само, як врода чи молодість. Отож треба навчитися адекватно оцінювати сексуальну приємність. Не можна робити собі з еросу бога.
3.2.3. Індуїзм
Індуїзм вважає сім’ю за основу суспільства. Тут також домінує переважно чоловічий елемент, натомість применшено, навіть злегковажено жіночий. Це має свою довгу історію. Індуси цінують еротизм, але водночас застосовують суворі практичні норми. Розділ статей аж до укладення подружжя ще дотепер значно поширений. Трапляється, що в післяшлюбну ніч зустрічаються чоловік і жінка, які раніше ніколи не спілкувалися з особою протилежної статі. Це призводить до того, що молодим чоловікам жінка стає не стільки партнеркою, скільки предметом вжитку. Стосунки чоловіка і жінка регулюють дуже вимогливі традиції та вказівки. Наприклад, є вимога, аби наречений і наречена зберегли чистоту аж до подружжя. Після шлюбу три ночі вони мають перебувати в одному приміщенні, відмовляючись від будь-якої сексуальної активности. Цим вони мусять довести вміння панувати над собою, що має велику вагу для дальшого життя в подружжі.
В часи ведичної цивілізації (до V-VI ст. до Хр.) вважали, що, крім періоду менструації, жінка завжди мусить бути в розпорядженні чоловіка. Існували також сексуальні зв’язки між жінкою старшого брата і молодшим братом (про це свідчать Ригведа й Атарваведа). Поширеною була практика, що після смерти старшого брата вдова мала сексуальні контакти з молодшим братом, хоча при цьому не було жодного обряду (одруження).
У післяведичний період (від V-VI ст. до Хр.) індуси-мислителі підкреслювали велику небезпеку від сексуальної свободи. Нова статева етика обмежувала повторне одруження вдів, від жінок вимагали, аби вони були вірні й віддані своїм чоловікам. Інші зв’язки (з братами) було заборонено. Тільки в разі смерти або імпотенції чоловіка одноразово допускали такі контакти – аби мати нащадка.
На початку нової ери індуси почали запроваджувати подружжя дітей і спалення вдів. Це практикували до ХІХ століття – до часу, коли реформатори почали боротися за покращення ситуації жінки. Рам Моган Рой (1772-1833) перший виступив проти спалення вдів. Ця практика від 1829 була нелегальна, але трапляється до сьогодні.
Жінки в індуїзмі до сьогодні не мають рівних прав із чоловіками. Згідно з традиційними уявленнями вже просто народитися жінкою – це нещастя, яке жінка може “покрити” через народження і виховання синів. Жінкам індуси не дають жодного шансу на краще втілення в наступному житті. Дочка применшує гонор родини. Видаючи її заміж, треба приготувати посаг. Виховання в школах резервують тільки для хлопців. Але Ганді вважав, що “жінка перевищує чоловіка завдяки своїй моральній силі. Без жінки не було б чоловіка. Якщо свобода від насильства – це право нашого буття, то майбутнє належить жінкам”. Від ХІХ століття роль жінки, сприймають дещо по-іншому, існує навіть індійський рух жінок, які борються за свої права. У 40-х роках ХХ століття з’явилася заборона полігамії54.
Порівняно з цими культурами в західних культурах щоразу більше занепадає релігійний фундамент сексуальної етики. Зі світогляду, що базувався на позаземному божестві, акценти переходять на чисто іманентний погляд на світ. Відповідно сексуальна мораль втрачає своє значення, у ній вже настільки не підкреслюють відповідальности перед Богом і перед іншою людиною, на перший план випливає аспект реалізації особистого життя і використання.
Підсумок
Статева етика в різних культурах завжди залишається в тісному поєднанні зі світоглядом та релігією. Стосовно до основних типів релігії в статевій етиці можна виразно віднайти дві головні тенденції, які не завжди вдається однозначно розділити. Інколи вони з’являються в мішаній формі.
У народів, які вірують в трансцендентне божество, статевій етиці переважно притаманні велика стриманість і суворі норми (це можна було простежити в попередньому параграфі). Статеву активність вважають чимось святим, що має існувати лише в подружжі. Статеве співжиття поза подружжям суворо карають, нерідко смертю. Плідність вважають великою цінністю. У деяких із цих культур в певних обставинах вимагають цілковитої сексуальної стриманости («Товитові ночі», тобто перші пошлюбні ночі, випадки смерти, полювання, війни).
Культури з природними божествами та магічними практиками характеризує інша тенденція. У них за різних нагод (перед засівом, жнивами, полюванням, війною) навіть наказують сексуальну активність, також позаподружню, включно з інцестом. Зовсім не цінують подружню вірність. Водночас сексуальність вважають за нечисту, також у подружжі, тому виконують різні магічні дії, які мали б повертати чистоту.