- •4.3.2. Статевість як дар і завдання водночас
- •5. Жіночість і чоловічість: інтегральна концепція статевости
- •5.3.4. Сутність і сенс статевости
- •6. Подружжя
- •6.3.4.3. Подружня чесність
- •7. Приготування до подружжя
- •7.3.1. Сучасна немодність чистоти
- •8. Невпорядкованість і викривлення в сексуальній сфері
- •9. Статеве виховання
- •9.2.1. Позитивний та правдивий погляд на людську статевість
- •1. Статева і подружня етика та „знаки часу”
- •1.1. Значення людської статевости в індивідуальному та суспільному житті
- •1.1.1. Основні поняття
- •1.1.2. Три підходи до людської статевости
- •1.1.2.1. Біологічний редукціонізм
- •1.1.2.2. Суспільний конструктивізм
- •1.1.2.3. Персоналістичний підхід
- •1.2. Сучасний контекст для вивчення статевої та подружньої етики
- •1.2.1. Загальна криза у сфері моралі
- •Моральний пермісивізм
- •1.2.1.2. Розвиток релятивізму
- •1.2.1.3. Етичний ситуаціонізм
- •1.2.1.4. Подвійні стандарти
- •1.2.2. Здеформований погляд на статевість та її суть
- •1.2.2.1. «Сексуальна революція» – пропаганда сексуальної свободи
- •1.2.2.2. «Десакралізація» та комерціялізація статевости
- •1.2.2.3. Статевість як розважальна сфера
- •1.2.2.4. Мітологізація сексу
- •1.2.3. Причини здеформованого погляду на людську статевість
- •1.2.3.1. Хибне розуміння свободи
- •1.2.3.2. Брак доброго статевого виховання в сім’ї
- •1.3. Важливість християнської статевої та подружньої етики в контексті сучасної кризи подружжя та сім’ї
- •1.3. 1. Відкрити персоналістичний та етичний виміри статевости
- •1.3.2. Цілісність людської особи
- •2. Джерела християнської статевої і подружньої етики
- •2.1. Боже Об’явлення
- •2.1.1. Біблія – запрошення для людини
- •2.1.2. Віра в Боже Об’явлення та роздуми над вірою
- •2.2. Традиція і вчення Церкви
- •2.2.1. Традиція – живе вчення Церкви
- •2.2.3. Турбота Церкви про людину, подружжя та сім’ю
- •2.3. Природа людської особи (природний моральний закон)
- •2.3.2. Закон, записаний в серце людини
- •2.3.3. Пошана цінности особи як основна норма міжлюдських взаємин
- •3. Статева і подружня етика: короткий історичний екскурс
- •3.1. Статева і подружня етика в позахристиянських культурах та релігіях
- •3.1.1. Релігія і стать
- •3.1.2. Культи плідности в Єгипті, Вавилоні та Ханаані
- •3.1.2.1. Єгипет
- •3.1.2.2. Вавилон
- •3.1.2.3. Ханаан
- •3.2. Великі нехристиянські релігії
- •3.2.1. Іслам
- •3.2.2. Буддизм
- •3.3. Статева і подружня етика в Старому та Новому Завітах
- •3.3.1. Біблійні свідчення про поганські культи плідности
- •3.3.2. Біблійна концепція сексуальности
- •3.3.3. Основні норми старозавітної статевої та подружньої етики
- •3.3.3.1. Заборона перелюбу
- •3.3.3.2. Заборона розпусти
- •3.3.3.3. Нечистота в Старому Завіті
- •3.3.3.4. Заручини і весілля
- •3.3.4. Новий Завіт та вимоги Христа щодо подружжя
- •3.3.4.2. Блаженні чисті серцем
- •3.3.4.3. Цінність дівицтва і піднесення гідности жінки
- •3.3.4.4. Правила життя в посланнях св. Павла
- •3.4. Статева і подружня етика на початку християнства. Патристична доба
- •3.4.1. Поапостольські Отці та апологети
- •3.4.2. Східні Отці Церкви
- •3.4.4. Етичні вимоги до подружнього життя
- •3.5. Дальший розвиток статевої та подружньої етики
- •3.5.1. Онтологічно-сакраментальна парадигма (середньовіччя)
- •3.5.2. Юридично-моральна парадигма (Тридентський Собор)
- •3.5.4. Вчення Церкви про подружжя та сім’ю у хх сторіччі
- •4. Богословсько-антропологічні основи християнської статевої та подружньої етики
- •4.1. Богословський погляд на людину
- •4.1.1. Людина – духовно-тілесна єдність
- •4.1.3. Покликання до життя у спільноті
- •4.1.4. Дар свободи для того, щоб любити
- •4.1.5. Покликання до любови
- •4.1.6. Людина та її досвід гріха
- •4.1.7. Людська особа та її гідність у перспективі спасіння через Христа
- •4.2.1. Єдність двох перспектив у погляді на тілесність (творча і спасенна)
- •4.2.1.1. Тіло – первинне таїнство створення
- •4.2.1.2. Тіло для святости
- •4.2.1.3. Тіло Христа – джерело зцілення
- •4.2.1.4. Тіло не для розпусти, а для Господа
- •4.2.2. Вчення Католицької Церкви про тіло
- •4.2.2.1. Етичні вимоги ставлення до людського тіла
- •4.2.2.2. Статевість: чотири аспекти людської тілесности
- •4.2.2.2.1. Антропологічне значення тіла
- •4.2.2.2.2. Богословське значення тіла
- •4.2.2.2.3. Тіло – знак любови
- •4.2.2.2.4. Тіло – знак плідности
- •4.2.3. Хибні погляди на тілесність
- •4.2.3.1. Дуалізм
- •4.2.3.2.Матеріялізм
- •4.2.3.3. Наслідки дуалізму та матеріялізму
- •4.2.3.4. Сучасні вияви маніхейства
- •4.3. Передумови статевої та подружньої етики
- •4.3.1. Позитивний підхід до статевости
- •4.3.2. Статевість як дар і завдання водночас
- •5. Жіночість і чоловічість: інтегральна концепція статевости
- •5.1. Структура статевости
- •5.1.1. Біологічна основа статевої відмінности
- •5.1.1.1. Генетична стать
- •5.1.1.2. Гонадальна стать
- •5.1.1.3. Формування статевих шляхів та органів
- •5.1.1.4. Пубертатний період
- •5.1.2. Психологічний вимір статевости
- •5.1.2.1. Психологічний аспект статевого дозрівання
- •5.1.2.2. Психологічні прояви статевої відмінности
- •5.1.3. Духовний вимір статевости
- •5.1.4. Динамізм людської статевости
- •5.2. Статевість і любов
- •5.2.1. Різні види любови
- •5.2.2. Статевість – мова любови в подружжі
- •5.2.3. Хибні уявлення про любов
- •5.2.4. Етичний вимір любови
- •5.2.5. Виховання для любови
- •5.3.2. Інтимний характер стосунків чоловіка та жінки. Єдність і винятковість
- •5.3.4. Сутність і сенс статевости
- •6. Подружжя
- •6.1.1. Реалізація покликання до любови в подружжі
- •6.1.2. Особливості подружньої любови
- •6.1.3. Подвійна мета шлюбу: благо подругів і дітородження
- •6.2. Подружжя як таїнство
- •6.2.1. Християнське подружжя – образ стосунків між Христом і Церквою
- •6.2.2. Дійсний знак діла спасіння
- •6.2.3. Розвиток богослов’я таїнства подружжя
- •6.2.4. Екзистенційний вимір таїнства подружжя
- •6.3. Єдність і нерозривність подружжя – основні риси подружнього союзу
- •6.3.1. Подружня любов – джерело єдности і нерозривности
- •6.3.2. Єдність подружжя
- •6.3.3. Нерозривність подружжя
- •6.3.4. Основні обов’язки подругів: любов, вірність і подружня чесність
- •6.3.4.1. Відповідальність за розвиток любови в подружжі
- •6.3.4.2. Вірність у подружжі
- •6.3.4.3. Подружня чесність
- •6.4. Моральні аспекти подружнього єднання
- •6.4.1. Обов’язок статевих актів у подружжі
- •6.4.2. Суть і обставини подружного акту
- •6.4.3. Подружня чистота
- •6.4.4. Значення і місце сексуальної насолоди в подружньому житті
- •6.5. Моральні аспекти дітородження (прокреації)
- •6.5.1. Відповідальне батьківство і материнство
- •6.5.1.1 Належне розуміння відповідального батьківства
- •6.5.1.2. Відповідальність за потенційне та дійсне батьківство і материнство
- •6.5.1.3. Виховання дітей
- •6.5.2. Заперечення відповідального батьківства і материнства
- •6.5.2.1. Моральний вимір використання контрацепції в подружжі
- •6.5.2.1.1. Види контрацепції
- •6.5.2.1.2. Моральна оцінка контрацепції
- •6.5.2.1.3. Різниця між контрацепцією та мрп
- •6.5.2.2. Стерилізація
- •6.5.2.3. Аборт
- •6.5.2.4. Штучне запліднення
- •6.6. Проблема розлучень. Сепарація
- •6.6.1. Причини розлучень
- •6.6.2. Сепарація
- •7. Приготування до подружжя
- •7.1. Три етапи підготовки до подружнього життя
- •7.2. Покликання до чистоти
- •7.2.1. Біблійне розуміння чистоти
- •7.2.2. Чеснота чистоти (цнотливости)
- •7.3. Дошлюбна чистота
- •7.3.1. Сучасна немодність чистоти
- •7.3.3. Моральна оцінка дошлюбних статевих стосунків
- •7.3.4. Як зберегти дошлюбну чистоту?
- •8. Невпорядкованість і відхилення в сексуальній сфері
- •8.1. Критерії оцінок у сексуальній сфері
- •8.1.1. Психологічно-медичні критерії
- •8.1.2. Соціяльно-юридичні критерії
- •8.1.3. Моральні критерії
- •8.2.2. Класифікація 2 (і. Розен).
- •8.2.4. Класифікація 4 (відповідно до суттєвих аспектів людської статевости).
- •8.3. Сексуальні відхилення та їхні причини
- •8.4. Розгляд окремих проблем статевої етики
- •8.4.1. Мастурбація
- •8.4.1.1. Причини мастурбації (автоеротизму)
- •8.4.1.2. Наслідки мастурбації
- •8.4.1.3. Етична оцінка мастурбації
- •8.4.2. Петинг
- •8.4.2.2. Етична оцінка петингу
- •8.4.3. Гомосексуалізм
- •8.4.3.2. Причини гомосексуалізму
- •8.4.3.2.1. Біологічні передумови
- •8.4.3.2.2. Вплив середовища
- •8.4.3.2.3. Психодинамічні й особисті передумови
- •8.4.3.3. Моральна оцінка гомосексуалізму
- •8.4.3.4. Терапія гомосексуалізму
- •8.4.4. Транссексуалізм353
- •8.4.4.1. Проблема транссексуалізму та її ознаки
- •8.4.4.2. Етичний вимір хірургічної зміни статі
- •8.4.5. Порнографія
- •8.4.5.1. Наслідки порнографії
- •8.4.5.2. Моральна оцінка порнографії
- •9. Статеве виховання
- •9.1. Мета статевого виховання
- •9.2. Статеве виховання в сім’ї
- •9.2.1. Позитивний і правдивий погляд на людську статевість
- •9.2.2. Відколи починати статеве виховання і як його здійснювати?
- •9.2.3. Цілеспрямованість сексуальних зацікавлень
- •9.2.4. Виховання для любови
- •Бібліографія
- •Евдокимов п. Женщина и спасение мира. Минск 1999.
3.1.2. Культи плідности в Єгипті, Вавилоні та Ханаані
3.1.2.1. Єгипет
Згідно з єгипетською мітологією усі боги виникають з насіння найвищого бога. В акті мастурбації його насіння виходить назовні, і з нього виникає перша божественна пара – Шу і Тефнут. Вони народжують через сексуальну дію бога землі Геба і богиню неба Нут. Ті двоє стають коханцями. Однак про свій зв’язок не повідомляють бога сонця Ре. Тому Ре наказує Шу (повітря) їх розділити. Шу, відділяючи закоханих, створив вільний простір між небом і землею. Однак не зумів їх цілковито розділити, бо вони були поєднані руками і ногами. Тому Нут залишилася вигнутою, як лук. До цього лука були прикріплені зорі.
Це один з мітів, який описує виникнення світу. У ньому земля уособлена чоловіком, а не жінкою. В інших мітах земля – це жінка, яка родить. Дощ – це насіння, яке запліднює. В античному Єгипті богинею плідности була Ісіда, її чоловік – Осіріс. Культ богині був пов’язаний із сакральною проституцією. Культ плідности виявляється в мистецтві.
3.1.2.2. Вавилон
У Вавилоні основною богинею була богиня плідности Іштар. Вона була пов’язана з іншими богами, її любов не була постійною. Тому її вважають богинею позашлюбних стосунків. З її культом також пов’язане явище сакральної проституції, в тому числі чоловічої. Головним храмом був храм, присвячений чоловікові Іштар – богові неба Ану.
Жінки, які служили в храмі, жили в одному домі. Така служба була заради єдности з божеством. Чоловіки, які відвідували храм, могли вибрати собі когось із них для сексуального співжиття. Ці жінки ділилися на дві групи: одні були там постійно, інші приходили лише заради одного стосунку з незнайомим, таким чином віддаючи належне прийнятим звичаям. Був також звичай віддавати дівчат перед одруженням священикам.
Розуміючи богів по-своєму, люди припускали, що вони також карають і можуть робити зло (так, як і люди). Тому, аби захистити себе перед небажаними діями, люди творили певні сакральні культи, які мали зменшити погані наслідки дій богів. Звідси походить сакральна проституція. Участь у ній мала гарантувати плідність. Через само статеве єднання люди хотіли уподібнитися до божества.
3.1.2.3. Ханаан
„Ваал” – людське ім’я, яке з часом стало іменем бога – бога неба, який володіє блискавками. Це також бог, який запліднює землю дощем. З його іменем пов’язана сакральна проституція, аби випросити врожай. Ваал мав стосунки з жінкою, але також з тваринами (коровою), тому його зображали як молодого бика. Його жінкою була богиня Ашера, богиня плідности.
3.1.3. Грецько-римський світ
Грецька і римська мітологія використовували єгипетські міти або міти Близького Сходу. Божествам надавали лише інші імена. Зевс, подібно, як Ваал, був паном неба, володів дощем і бурями. Він зраджував свою жінку Геру і мав стосунки з іншими богами і звичайними дівчатами. Плідність – основна сила, яка гарантувала існування природи і людини48.
Основні погляди греко-римського світу щодо подружжя можна звести до таких:
Енкратея – панування над собою. Самовладання є ознакою вільної людини.
Надмір насолоди – брак моралі. Якщо ти шукаєш лише насолоди, це не завжди морально добра поведінка.
Засуд позашлюбного статевого співжиття (негідне для людини, яка має статус у суспільстві).
Заохочування народжувати дітей у подружжі (якщо в сина не було дітей, батько не мав права укладати заповіт). Подружжя – це юридична інституція, яка базувалася на законі. Коли йшлося про одруження дітей, то вирішував про це батько (pater familias). Не одружувалися члени різних каст, це вважали співжиттям.
Цінування почуття між чоловіком і жінкою, вірність (про це свідчать епітафії).
У греко-римській культурі сім’я була у великій пошані, тому партнерська любов набирала великого значення. Саме тому й жінка як у подружжі, так і поза ним займала високу соціяльну позицію. Хоча грецька філософія спрямовувала людей на приємність (Арістіпп із Кирени), однак знаходимо в ній і суровіші норми в цій ділянці. Вони виникали з дуалістичної концепції людини. Платон (427-347) вимагав підпорядкування тіла душі. Аристотель (384-322), для якого душа була формою тіла, казав, що осягнути грамонію в подружжі можна завдяки здобуттю чеснот, а не підлягаючи похотям. Він пропонував чоловікам стриманість і помірковане заспокоєння статевого потягу, бо інакше це послабить їхнє здоров’я.
Стоїки пропонували етичну максиму розумної дії. Їхній ідеал – це розсудливість, яка підпорядковує собі емоційні зворушення і передбачає вміння переносити страждання. Джерелом щастя була чеснота, яка дозволяла людині протистояти в спокусах. Тому стоїки вважали, що сексуальний акт, який не мав на меті зачаття, був неморальний. Стоїки цінували подружжя і визнавали однакову гідність жінки і чоловіка. Сенека (4-65 рр. по Хр.) вважав, що навіть любов чоловіка до дружини має бути поміркована (De Matrimonio, Fragment 84). Один із тогочасних авторів, Мусоній (І ст. перед Хр.), навіть вважав подружжя не тільки плідною спільнотою, а й за союзом для взаємної допомоги. Жінки можуть так само, як і чоловіки, здобути чесноту, мають такі ж права в подружжі, мають також право на навчання.
Подружжя вважали священною і божественною установою у всіх дохристиянських культурах і, як наслідок, його встановлення пов’язували зі здійсненням певних релігійних обрядів (церемоній). Наші сьогоднішні обряди одруження сягають коренями до глибокої дохристиянської давнини, до старозавітних та греко-римських коренів.
Укладення подружжя в Греції та Римі має деякі подібності до юдейських традицій, незалежно від релігійних та культурних відмінностей. Було дві стадії укладання подружжя: заручини (sponsalia), з якими було пов’язане укладання подружньої угоди, та весілля (nuptiae). Подружжя в Стародавньому Римі визначали як «зв’язок чоловіка та жінки і їхня співучасть протягом усього життя, спілкування божественного і людського закону». Римська юридична свідомість підкреслювала, що подружжя укладається не співжиттям, а згодою («Nuptias non concubitus, sed consensus facit» (Ulpian, Dig. 35, 1, 15).
Перед весіллям наречена вмивалася у воді зі священного джерела (саме цю практику має на увазі св. Павло, коли говорить про хрещення в Еф. 5, 26-27). Як в Ізраїлі, була урочиста процесія до дому нареченого, трапеза, крім того, жертва Зевсу, Гері та Артеміді, а також жертва, яку приносила наречена відразу після входу в новий дім. Важливим був момент, коли батько нареченої передавав її руку нареченому, що символізувало укладення нового подружжя. Вважали, що молодят з’єднують Гіменей або Юнона. Цікаво, що як в Ізраїлі, так і в греко-римському середовищі священослужителі не брали активної участи в укладенні подружжя (за винятком подружжя патриціїв у Стародавньому Римі), і якщо навіть не було подружньої церемонії, це все одно не впливало на законність та дійсність укладеного подружжя.