- •1. Філософія як форма духовної культури та основа людського світовідношення
- •2. Єдність філософії та інших форм духовної культури людства
- •3.Філософія як наука. Її виникнення та взаємозв’язок з іншими науками
- •4. Предмет філософії як науки. Його історичний розвиток
- •5.Структура філософського знання
- •6.Головне питання філософії та його роль у формуванні філософських течій. Дві сторони основного питання філософії
- •7.Матеріалізм та ідеалізм як головні філософські течії. Форми їх існування
- •9. Діалектика і метафізика як методи створення філософської картини світу, їх сутність і роль у філософському пізнанні
- •8.Методи філософського пізнання світу та методи викладання філософського знання.
- •10. Основні функції людини і суспільства в життєдіяльності людини і суспільства
- •11.Філософія Давньої Індії: її основні ідеї та течії
- •12. Філософськуа думк Давнього Китаю
- •13. Матеріалістичні школи в Давній Греції
- •14. Ідеалістичні школи в Давній Греції
- •15. Людинознавчі школи в Давній Греції
- •16. Основні філософські течії доби Середньовіччя
- •17. Основні напрямки філософської думки доби Нового часу
- •18. Основні напрямки філософської думки доби Новітнього часу
- •19. Українська філософська думка. Ідеалістична філософія в Україні
- •20. Розвиток філософії в Україні в 20ст
- •21. Категорія буття. Вчення про буття як вихідна основа філософського знання
- •22. Проблема субстанції буття. Категорії матерії та духу як основні варіанти зясування субстанції буття
- •25. Проблема походження людини. Поняття антропосоціогенезу. Соціалізація та окультурювання як формування людини
- •23. Рух і розвиток, простір і час, причини і наслідки як атрибути Всесвіту
- •24. Людина як предмет філософії. Поняття людина, біологічний індивід, індивідуальність. Поняття сутності людини
- •27. Позасвідомі форми регуляції життєдіяльності людини. Без свідоме, підсвідоме і над свідоме як складові у структурі позасвідомого.
- •26. Свідомість як атрибут людини. Філософське розуміння сутності, структури та функцій свідомості
- •28. Сутність і структура процесу пізнання
- •29. Чуттєве і раціональне як основні рівні пізнавальної діяльності людини. Форми чуттєвого та раціонального пізнання
- •30. Буденне та наукове, емпіричне та теоретичне як основні історичні ступені процесу пізнання.
- •31. Істина і заблудження як результати пізнання. Розмаїття критеріїв істиності знання
- •32. Методологія наукового пізнання: Її зміст і проблеми
- •33. Універсальні принципи філософської методології
- •34. Система філософсько-методологічних категорій: її зміст та особливості існування
- •35. Головні закони діалектики та їх філософсько-методологічне значення
- •36. Загальна теорія систем, системний, структурний, функціональний, генетичний аналіз: їх ідеї та місце у сучасному методологічному знанні
- •37. Синергетика, її виникнення, історичний розвиток, основні поняття та місце в методологічному знанні
- •38. Предмет соціальної філософії та історичні особливості її розвитку
- •39. Системний характер суспільства. Суспільство як складна нелінійна система
- •40. Основні теоретичні концепції зясування суспільства
- •41. Єдність природи й суспільства. Історичне поглиблення протиріч між природою та суспільством
- •42. Сучасні глобальні проблеми та шляхи їх подолання. Поняття планетарного мислення: його сутність та теоретики.
- •43. Поняття прогресу та регресу суспільства. Основні теоретичні концепції прогресу
- •44. Поняття соціально-економічної формації. Неформаційні теорії розвитку суспільства
- •45. Соціальна революція та соціальна реформа як механізми суспільного розвитку
- •46. Матеріальне виробництво як основа розвитку суспільства. Спосіб матеріального виробництва, його структура
- •47. Поняття пс суспільства. Структура пс
- •48. Поняття виробничих відносин в суспільстві. Структура виробничих відносин в суспільстві.
- •49. Поняття соціальної структури суспільства. Види і типи соціальних груп
- •50. Поняття класу. Основні теорії соціальної структури суспільства.
- •51. Рід, плем’я, народність, нація як основні природно-історичні спільноти людей. Поняття етносу
- •52. Шлюб та сімя як елементарні осередки суспільства. Історичні форми їх існування, їх функції
20. Розвиток філософії в Україні в 20ст
Філософська думка України після 1917 р. пережила суворі історичні випробування. її основними творчими центрами виявились Київ та Харків. Соціально-політичні та економічні перетворення спонукали зміни у філософській культурі. Громадянська війна розкидала українську інтелігенцію до різних політичних об'єднань, розірвала її на корінну інтелігенцію діаспори. За межами України опинились багато представників філософської культури. І все ж в Україні формується потужна, суперечлива, революційно-романтична течія, що об'єднувала учених, поетів, письменників, філософів, громадсько-політичних діячів (Михайло Грушевський, Павло Тичина, Остап Вишня, Микола Куліш, Іван Микитенко, Володимир Винниченко, Микола Хвильовий, Микола Скрипник та ін.).
Суперечності суспільного життя Радянсь кої країни відбилися в культурі української культури україни ідеЯми революційної романтики та -х років розчаруваннями. Високий злет культури та філософської думки, всього духовного життя 20-х років продемонстрував прагнення українського народу до свободи й щастя. У 1925 р. створюється Вільна академія пролетарської літератури - ВАПЛІТЕ. Процеси реформації відбуваються в музиці, образотворчому мистецтві, кіномистецтві, архітектурі, науці, народній освіті. Процес українізації охопив усі сфери суспільного життя. Зростає мережа україномовних шкіл, створюється Національна Академія наук. Ідеологом українізації стає видатний вчений, громадсько-політичний діяч Микола Олександрович Скрипник. Активізуються зусилля, спрямовані на розроблення філософії української ідеї. У 1926 р. при Українському інституті марксизму-ленінізму (УІМЛІ) відкривається кафедра з національних питань, яку очолив Микола Скрипник. З 1927 р. виходить часопис «Прапор марксизму». В межах українського інституту марксизму-ленінізму створюється філософсько-соціологічний відділ, який очолив Семен Юлійович Семковський (Бронштейн) (1882-1937 pp.) - один з видатних філософів в Україні, ерудована особистість, блискучий лектор. Семен Семковський досліджував актуальні проблеми історії філософії, філософські проблеми природознавства. Найвідоміші праці «З історії університетської філософії», «Діалектичний матеріалізм і принцип відносності» та ін. У роки репресій засуджений і страчений.
Тоді ж, у 20-30-ті роки, багато й плідно працює Володимир Олександрович Юринецъ (1891-1937 pp.). Закінчив Віденський університет. У Парижі захистив докторську дисертацію. У 1925 році очолив Інститут філософії. Творчо досліджував проблеми історії, філософії, соціології, естетики, філософії культури. Йому належать твори «Едмунд Гуссерль», «Фрейдизм і марксизм» тощо. У 1936 році репресований. Реабілітований посмертно. Філософія 20-х років ознаменована новими творами видатних учених України. Історик Дмитро Багалій видає фундаментальну працю про Григорія Сковороду, етнограф Михайло Сумцов публікує монографію з історії філософської думки в Україні. Проблеми соціальної філософії досліджують філософи Яків Білик, Василь Бойко, Євген Гірчак та інші; до історії вітчизняної філософії звертаються в своїх працях Наум Білярчик, Семен Семковський, Володимир Беркович, Андрій Бервиць-кий. Все це дозволяє говорити про творче піднесення філософської думки. Проте з середини 30-х років розгортаються репресії, що знищили значну частину філософських кадрів, загальмували розвиток філософії. Учені філософи зосереджують зусилля на виправданні політичних рішень, коментуванні «Короткого курсу історії ВКП(б)» та ін.
