
- •Поняття права Європейського Союзу. Співвідношення права Європейського
- •Право Європейського Союзу як сфера наукового пізнання та навчальна дисципліна. Европейское право – учебная дисциплина
- •Наука европейского права
- •«Право єс» — особливості предмету, методологія та система курсу.
- •Передумови європейської інтеграції.
- •Європейський Союз: поняття, умови членства країн. Територія єс. Особливості режиму.
- •Условия для получения членства в ес
- •Географические критерии
- •Демократия
- •Верховенство закона
- •Права человека
- •]Уважение и защита прав меньшинств
- •Экономические критерии
- •Юридическое выравнивание
- •Основні етапи формування єс.
- •Конституційний Договір єс. Європейський Конвент.
- •Структура єс до та після прийняття Лісабонського Договору. Принцип єдиної правосуб’єктності.
- •Устройство Европейского Союза Европейский Союз
- •Реформа єс згідно Лісабонського Договору.
- •Прйнцип єдиної правосуб’єктності Європейського Союзу.
- •План Монне - Шумана.
- •Європейське об’єднання вугілля та сталі. Причини створення.
- •Основные черты еоус
- •Институты еоус
- •Створення Європейського Економічного Співтовариства.
- •Основные институты еэс
- •Створення Європейського Співтовариства з атомної енергії.
- •Деятельность Евратома по содействию прогрессу в области атомной энергии
- •Єдиний Європейський Акт, причин прийняття та особливості.
- •Європейське політичне співробітництво.
- •Створення Європейського Союзу ( єє ).
- •Європейський Союз та Рада Європи: загальне та особливе.
- •Маастрихтська угода - загальна характеристика.
- •Амстердамська угода - загальна характеристика.
- •Субсидиарность и пропорциональность
- •Реформа єс у зв’язку з розширенням єс. Ніццька угода 2001 року. Мета, предмет і зміст Ніццького договору.
- •Загальна характеристика Ліссабонського Договору 2007 р. Структура та загальний зміст.
- •Інституційні зміни в Євросоюзі відповідно до Лісабонської угоди
- •Цілі, цінності та загальні принципи функціонування Європейського Союзу.
- •Основоположні принципи взаємодії Європейського Союзу з державами- членами.
- •Поняття та сутність права єс.
- •А також договори, що доповнюють їх:
- •Принципи правової системи єс.
- •«Прецедентне» право єс, причини його виникнення, особливості.
- •«Первинне» право єс — поняття структура.
- •«Вторинне» право єс -джерела, особливості дії актів.
- •Структура європейського права: вертикальна та горизонтальна.
- •Компетенція Європейського Союзу: структура і зміст.
- •Категорії компетенції Європейського Союзу.
- •Основоположні принципи компетенції Європейського Союзу.
- •Механізм «просунутого співробітництва» як спосіб делегування державами- членами додаткової компетенції органам Союзу. Положения о продвинутом сотрудничестве
- •Додаткові механізми зміцнення солідарності держав-членів між собою та єс в цілому.
- •Система інститутів, органів, установ Європейського Союзу. Основні тенденції розвитку організаційного механізму Союзу на сучасному етапі.
- •Реформа організаційного механізму Європейського Союзу відповідно до Ніццького договору 2001 р;, та Лісабонського Договору 2007 р.
- •Європейський парламент: порядок формування, структура, компетенція.
- •Порядок роботи Європарламенту. Сесії і загальні парламентські процедури. Способи прийняття рішень.
- •Повноваження Європарламенту. Особливості реалізації законодавчих, фінансових, контрольних та консультативних повноважень Європарламенту.
- •Європейська Рада: порядок формування, структура, компетенція.
- •Європейська Комісія: формування, склад, повноваження.
- •Функції Європейської Комісії.
- •Рада Європейського Союзу: структура та особливості функціонування.
- •Загальна і спеціальна Рада єс. Внутрішня організація Порядок роботи і прийняття рішень Ради єс. Повноваження Ради єс: обсяг і зміст.
- •Судова система Європейського Союзу: загальні принципи побудови. Ніццький договір 2001 р. І реформа судоустрою і процесу.
- •Особливості статусу генеральних адвокатів. Гарантії незалежності членів Суду єс. Пленум і палати Суду єс.
- •Юрисдикція Суду єс. Справи прямої юрисдикції. Преюдиціальні запити національних судів.
- •Правовий статус Трибуналу (Загального суду). Спеціалізовані трибунали - як судові органи першої інстанції.
- •Система контрольних органів Європейського Союзу, її розвиток на сучасному етапі. Європейська рахункова палата - інститут фінансового контролю єс.
- •Система фінансових установ Європейського Союзу, її основні елементи. Європейський центральний банк (єцб): місце в організаційному механізмі єс, правовий статус.
- •Особливості статусу установ Європейського Союзу. Правовий статус Європейського поліцейського відомства (Європол).
- •Особливості статусу установ Європейського Союзу. Правовий статус Європейського управління співпраці судових органів (Євроюст).
- •Омбудсман Європейського Союзу. Причини введення посади Омбудсмана в Європейському Союзі. Повноваження Омбудсмана.
- •Особливості законодавчого процесу єс.
- •Механізм відповідальності держав-членів за порушення загальних принципів конституційного устрою єс.
- •Відповідальність держав-членів перед індивідами за порушення права Європейського Союзу .
- •Відповідальність єс.
- •Інкорпорація в правову систему Європейського Союзу Конвенції про захист прав людини й основних свобод 1950 р.
- •Хартія Європейського Союзу про основні права 2000 p., особливості та характеристика.
- •Джерела правового статусу людини і громадянина в єс.
- •Принципи правого статусу людини і громадянина в єс.
- •Гарантії прав та свобод людини та громадянина в єс.
- •Спільна зовнішня політика політика безпеки, як особливий напрям зовнішньополітичної діяльності єс.
- •Реформа правових механізмів зовнішньополітичної діяльності, спільної зовнішньої політики та політики безпеки.
- •Компетенція єс з питань спільної зовнішньої політики і політики безпеки.
- •Спільна оборонна політика єс. Інституційний механізм та повноваження.
- •Доктрина верховенства права єс над національним правом держав членів.
- •Правопорядок Євросоюзу та правопорядок України.
- •Організаційно-правовий механізм співпраці України з Європейським Союзом
- •Гармонізація законодавства України з правом єс.
- •Правові інструменти співпраці України з єс. Правові засади співробітництва Україна - єс
- •Основні свободи внутрішнього ринку: поняття, сутність, юридичне закріплення.
- •Принцип вільного руху товарів: поняття, зміст. Принципів вільного руху робочої сили: поняття, зміст.
- •Раздел II свободное передвижение товаров
- •Глава 1 таможенный союз
- •Работники
- •Свобода заснування. Право фізичних осіб на підприємницьку діяльність. Право на підприємницьку діяльність юридичних осіб.
- •Принцип вільного надання послуг: поняття, зміст. Принцип вільного руху (переміщення) капіталу.
- •Капиталы и платежи
- •Принцип свободи платежів: поняття, зміст. Капиталы и платежи
- •Європейська комісія як основний інститут, відповідальний за проведення антимонопольної політики єс: повноваження, взаємодія з національними органами влади, пропозиції з реформи.
- •Поняття, цілі і завдання політики в області конкуренції. Основні загрози для вільної конкуренції.
- •Колективні та індивідуальні антимонопольні дії. Заборона угод, що порушують конкуренцію на внутрішньому ринку єс.
- •Контроль за злиттями підприємства. Поняття концентрації. Умови і критерії визначення концентрації, що порушує правила конкуренції. Процедура і наслідки заборони концентрації.
- •2) Антиконкурентные соглашения между субъектами хозяйствования и
- •3) Недобросовестная конкуренция, в частности:
- •Поняття корпоративного права, розходження в регулюванні на національному рівні.
- •Проблеми розвитку регулювання єс в сфері корпоративного права.
- •Поняття і порядок створення «європейських» юридичних осіб.
- •Регулювання транскордонного банкрутства.
Субсидиарность и пропорциональность
Амстердамский договор характерен тем, что он подчеркнул важность последовательной реализации принципов субсидиарности и пропорциональности. И это не случайно. Они рассматриваются в Европейском союзе как действенные факторы его развития. На Межправительственной конференции вновь поднимался вопрос о расширении сферы их применения. Иной раз может создаться впечатление, что разгадка самых сложных проблем интеграции таится именно в отношении к этому принципу – так много о нем рассуждают в Европейском союзе. Напомним, что в Маастрихтском договоре принцип субсидиарности не просто назван, а раскрывается достаточно подробно: «В областях, которые не подпадают под его исключительную компетенцию, Сообщество действует в соответствии с принципом субсидиарности, если и поскольку цели предполагаемого действия не могут быть достигнуты в достаточной мере государствами-членами и поэтому, в силу масштабов и результатов предполагаемого действия, могут быть более успешно достигнуты Сообществом» (ст. 3 «в»). Если попытаться изложить формулу Договора более простыми словами, то можно сказать следующее: вопросы должны решаться в рамках Европейского союза каждый раз на том уровне, где их решение будет наиболее квалифицированным и эффективным.
Судя по всему, принцип субсидиарности, издавна известный юристам, переживает в сфере европейского права вторую, а то и третью молодость. Сегодня в мире ни в одном другом разделе права – как национального, так и международного – не наблюдается такой бум, связанный с применением принципа субсидиарности. В чем же кроется причина этого явления? Видимо, принцип субсидиарности воспринимается в Европейском союзе тем легче, что он близок к традиционному распределению полномочий между центром и составными частями в федеративных странах. Принцип субсидиарности хорош тем, что, с одной стороны, позволяет избежать чрезмерного усиления центральной власти – власти Брюсселя, ее концентрации «наверху», в институтах Европейского союза, а с другой – позволяет предупредить хаос власти, запутанность процесса принятия решений, дублирование одних и тех же управленческих функций на разных уровнях, случайное распределение прав и ответственности между институтами Европейского союза.
Конечно, принцип субсидиарности «работает» не автоматически, сам по себе. Многое зависит от того, как он трактуется и применяется в Европейском союзе и в государствах-членах. И здесь особенно важную роль играют два фактора. Во-первых, правовая и управленческая культура той или иной страны, ее традиции, ее конкретно-исторические условия. Известно, что в сфере управления принцип субсидиарности значительно легче и полнее воспринимается в федеративных, чем в унитарных государствах. Во-вторых, немаловажное значение имеет общий подход того или иного государства-члена к интеграции и прежде всего к наделению институтов Европейского союза наднациональными полномочиями. Поэтому в предложениях со стороны Германии и Франции отмечалось стремление сделать центр достаточно эффективным, действенным проводником общей политики. В свою очередь Великобритания усматривает в принципе субсидиарное™ возможность ограничить развитие наднациональных начал, подчеркнуть приоритет суверенных прав государств-членов. Для представителей Германии, Бельгии, Италии и других стран, в которых регионы сегодня играют существенную роль в решении многих вопросов, в том числе вопросов образования, культуры, здравоохранения, характерно внесение предложений о непосредственном участии регионов в ряде программ Европейского союза.
Принципам субсидиарности и пропорциональности посвящен отдельный Протокол, приложенный к Амстердамскому договору. Протокол, в сущности, говорит о двух основных путях реализации этих принципов, определяя, во-первых, необходимые критерии, во-вторых, процедурные правила, которые должны соблюдать институты Европейского союза в ходе применения принципов. Протокол в основном базируется на двух решениях Европейского совета по вопросам субсидиарности и пропорциональности, принятых еще в 1992 г. на заседаниях в городах Бирмингеме и Эдинбурге, а также на соответствующем Соглашении между Европарламентом, Советом и Комиссией от 28 октября 1989 г.
В Протоколе установлено, что каждое предложение о принятии акта законодательного характера в европейских сообществах должно иметь обоснование, свидетельствующее о том, что поставленная в акте цель может быть лучше всего достигнута именно сообществами. Обоснование должно включать по возможности цифровые показатели. Важно также показать, что решение вопроса, по которому принимается «законодательный» акт, не может быть обеспечено одним государством-членом.