50. Особливості статусу генеральних адвокатів. Гарантії незалежності членів Суду єс. Пленум і палати Суду єс.

1. Суд Европейского Союза включает в себя Суд, Трибунал и специализированные трибуналы. Он обеспечивает соблюдение права в ходе толкования и применения Договоров.

Государства-члены устанавливают способы обжалования, необходимые для обеспечения эффективной судебной защиты в сферах, регулируемых правом Союза.

2. В состав Суда входят по одному судье от каждого государства-члена. Суду оказывают содействие генеральные адвокаты.

Трибунал включает, как минимум, по одному судье от каждого государства-члена.

Судьи и генеральные адвокаты Суда и судьи Трибунала отбираются из числа лиц, обеспечивающих любые гарантии своей независимости и отвечающих условиям, предусмотренным в статьях 253 и 254 Договора о функционировании Европейского Союза. Они назначаются по общему согласию правительствами государств-членов на шесть лет. Судьи и генеральные адвокаты, чьи полномочия истекли, могут быть назначены вновь.

3. Суд Европейского Союза в соответствии с Договорами выносит решения:

a) по искам, подаваемым государствами-членами, институтами, физическими или юридическими лицами;

b) в преюдициальном порядке по запросам национальных юрисдикционных органов о толковании права Союза или о действительности актов, принятых институтами;

c) в ин Статья 252

Суду оказывают содействие восемь генеральных адвокатов. По запросу Суда Совет, постановляя единогласно, может увеличить число генеральных адвокатов.

Роль генерального адвоката состоит в том, чтобы публично, с полной беспристрастностью и полной независимостью, представлять мотивированные заключения по делам, которые в соответствии со Статутом Суда Европейского Союза требуют его участия.

Статья 253

Судьи и генеральные адвокаты Суда, отбираемые из числа лиц, обеспечивающих любые гарантии своей независимости, которые отвечают условиям, требуемым для занятия высших судебных должностей в своих соответствующих странах, или являются знатоками права с общепризнанной компетентностью, назначаются по общему согласию правительствами государств-членов на шесть лет после консультации с комитетом, предусмотренным в статье 255.

Частичное обновление состава судей и генеральных адвокатов происходит каждые три года на условиях, предусмотренных Статутом Суда Европейского Союза.

Судьи избирают из своего состава Председателя Суда сроком на три года. Его полномочия могут возобновляться.

Судьи и генеральные адвокаты, чьи полномочия истекли, могут быть назначены вновь.

Суд назначает своего Секретаря и устанавливает его статус.

Суд устанавливает свой процессуальный регламент. Данный регламент подлежит одобрению Совета.

ых случаях, предусмотренных Договорами.

51. Юрисдикція Суду єс. Справи прямої юрисдикції. Преюдиціальні запити національних судів.

Розподіл юрисдикції між Комісією та Судом ЄС у питаннях конкуренції випливає безпосередньо із структури Договору. З часу заснування Суду першої інстанції (далі - СПІ) у 1988 році, апеляції на рішення Комісії у цьому секторі розглядаються в першій інстанції СПІ. Рішення СПІ також можуть бути оскаржені у Суді ЄС, але тільки з питань, що стосуються матеріального права.

Юрисдикція СПІ в даному секторі базується, в основному, на чотирьох положеннях Договору:

1. ст. 229 (кол. ст. 172) ДЄС, що встановлює необмежену юрисдикцію щодо перегляду санкцій, які накладає Комісія (штрафи та штрафні санкції);

2. ст. 230 (кол. ст. 173) ДЄС, що регулює перегляд законності прийнятих Комісією рішень;

3. ст. 232 (кол. ст. 175) ДЄС про початкові дії з метою відміни заходу Комісії;

4. ст. 242 (кол. ст. 185) та 243 (кол. 186) ДЄС, що дозволяють просити призупинення примусового виконання рішення Комісії та/або прийняття тимчасових заходів.

Межі розгляду справи судовими органами ЄС залежать від її фактичних обставин. Судові органи Співтовариства іноді скасовували, іноді зменшували, а іноді навіть збільшували (зміна на гірше) штрафи, накладені Комісією.

Перегляд законності рішень Комісії є головним інструментом судового контролю. Такий перегляд може ініціюватися державою-членом2, але його розпочинає підприємство, щодо якого Комісія прийняла оспорювань

Підставою перегляду може служити недостатня компетентність, порушення важливих процедурних вимог, порушення законодавства Співтовариства або зловживання владою. СПІ може анулювати рішення Комісії, але він не може доповнити його. Однак судовими прецедентами була встановлена можливість часткової відміни рашення у будь-який час, якщо таке обмеження дії рішення не призводить до втрати його цілісності та суті. Якщо це неможливо, рішення відміняється повністю, а Комісія має прийняти нове рішення відповідно до висновків (ratio decidendi) СПІ.

Випадки успішних позовів стосовно бездіяльності Комісії зустрічаються в цьому секторі дуже нечасто. Для того, щоб такі позови були успішними, Комісія повинна мати спеціальне зобов'язання на здійснення певних дій, і, маючи таке зобов’зання, не здійснити його впродовж двох місяців. Термін початку провадження обмежується двома місяцями післ дати неспроможності Комісії вжити заходи. Суд вирішив, що скаржник не має права вдаватися до цієї міри проти Комісії з метою спонукати її прийняти рішення стосовно порушення, на яке подається скарга.

Голова СПІ може зажадати призупинення примусового виконанн рішення Комісії. Зокрема, таке призупинення може стосуватися рішень про сплату штрафів або пені. Однак, якщо до СПІ подається апеляція на рішення Комісії, а скаржник має фінансові гарантії, Комісія, як правило, не наполягає на негайному примусовому виконанні свого рішення.

Подальші апеляції на рішення СПІ у Суд Співтовариства можуть стосуватися тільки питань права. Існують три підстави, на які можна посилатися у даному випадку: недостатня компетентність СПІ, порушення суттєвих процесуальних вимог, що зачіпає інтереси позивача, та порушення права Співтовариства. Подача апеляції до Суду не тягне призупинення виконання рішення СПІ, якщо тільки Голова Суду не ухвалить призупинення примусового виконання такого рішення. Результатом подальшої апеляції може бути анулювання рішення СПІ. У такому разі Суд може, відповідно до обставин, самостійно прийняти остаточне рішення або повернути справу у СПІ.

Процедура прийняття рішень національними органами регулюється діючими процесуальними нормами держави-члена, в якій знаходиться відповідний орган. Суди, зокрема, також мають право надсилати до Суду ЄС попередні запитання, що стосуються тлумачення норм конкурентного права ЄС на підставі ст. 234 (кол. 177 ДЄС).