32.Показати етапи управління процесом освіти.

Педагог має уявити процес виховання як послідовність етапів, знання яких допоможе йому спланувати виховну роботу, передбачивши її зміст і методику проведення на кожному етапі.

Організація процесу виховання особистості учня або колективу класу здійснюється в певний послідовності.

Перший етап. Визначають сукупність рис і властивостей особистості, які слід сформувати у вихованця, тобто формують ідеал. Коли йдеться про виховання класу, то мають на увазі формування такого колективу, який би за своїми якостями відповідав еталону, виробленому на основі мети виховання, поставленої суспільством перед шкалою.

Другий етап. Вивчають індивідуальні особливості вихованця (або колективу), його позитивні риси, недоліки в характері й поведінці, визначають, які риси не сформовано, а які перебувають у стадії зародження. Знання особистості вихованця (колективу), порівняння її з наміченим ідеалом дає змогу спрогнозувати її розвиток. Виходячи з цих даних, можна планувати виховну роботу з вихованцем (колективом). Тому важливо, щоб учень (колектив) знав, що пропонує йому вихователь, приймав цей взірець для наслідування і докладав зусиль для досягнення поставленої мети.

Третій етап. Реалізовується програма виховання, тобто заплановані виховні заходи, що передбачає залучення вихованців до різних видів діяльності, участь в яких сприяє формуванню в них досвіду поведінки відповідно до ідеалу.

Четвертий етап. Спонукання учнів до самостійної роботи з розвитку особистості. Коли учень починає займатися самоосвітою і самовихованням, можна вважати, що у вихованні досягнуто четвертого етапу.

На всіх етапах процесу виховання здійснюють педагогічне керівництво, управління цим процесом.

33.Розкрити сутність поняття: «психологія навчання».

Психологія навчання- розділ психології, що вивчає закономірності й механізми засвоєння соціокультурного досвіду( засвоєння знань, адекватних до них умінь та навичок, розвиток пізнавальної діяльності особистості) та розвитку на цій основі пізнавальної сфери в умовах ситематичного навчання.

Під научуванням розуміють стійку доцільну зміну діяльності, яка виникає завдяки попередній діяльності і безпосередньо не зумовлена вродженими фізіологічними реакціями організму. Фізичні відношення безпосередньо відображаються відчуттями. Для відображення логічних і функціональних відношень в процесі історичного розвитку людство виробило особливу форму відображення, - поняття, та спеціальну систему їх фіксування – мову. Логічні та функціональні відношення виявляються через певні дії, що здійснюються як з предметами, так і з уявленнями і поняттями. Перехід від предметних до розумових (мислених) дій здійснюється мисленням. Кінцева мета інтелектуальної діяльності полягає в успішному розв’язанні тих задач, з якими людина зустрічається у своєму житті.

Розрізнюють різні рівні научування: - сенсорний, на якому формуються розрізнення і розпізнавання образів сприймання; - моторний, на якому здійснюється вибір і об’єднання рухів у певні програми, відбувається їх диференціація, генералізація і систематизація; - сенсомоторний (тобто синтез сенсорного і моторного рівнів), на якому формуються рухові програми під контролем образів сприймання; - когнітивний, на якому формуються процеси виявлення, аналізу, відбору, узагальнення і закріплення істотних властивостей і зв’язків предметів, а також доцільні дії по виявленню цих властивостей і зв’язків. Научування може бути стихійним, відбуватися в результаті спілкування та взаємодії людини з іншими людьми та оточуючим світом внаслідок, включення в різні види діяльності, накопичення власного досвіду дій з різними предметами тощо. Наряду з таким спонтанним научуванням освоєння знань і умінь може здійснюватися і в спеціально організованих умовах як цілеспрямований процес.

Навчання можна охарактеризувати як процес активної взаємодії тих, хто навчає, з тими, хто навчається, внаслідок якої в останніх формуються певні знання, вміння та навички, здійснюється їх психічний та особистісний розвиток. Аналізуючи структуру навчання, слід розглядати його як систему, що включає навчаючу діяльність і учіння, тобто діяльність педагога і діяльність учнів. Відповідно всі компоненти навчання мають розглядатися у контексті діяльностей вчителя і учнів. Можна вважати, що учіння виступає як об’єкт управління по відношенню до навчаючої діяльності. Підкреслимо, що ефективне розв’язання тих завдань, що стоять перед школою сьогодні, вимагають не любого, а лише певного – рефлексивного - управління з боку вчителя діяльністю учнів. Сутність такого управління полягає в тому, що вчитель має - поставити учня в позицію активного суб’єкту власної діяльності, здійснюваної у загальній системі колективної роботи; - розвивати здатність учнів до самоуправління (саморегуляції, самоорганізації та самоконтролю) власною діяльністю; - організовувати процес навчання як розв’язання навчально-пізнавальних проблем на основі творчої взаємодії з учнями.