
- •1. Поняття міжнародного публічного права
- •2. Предмет міжнародно-правового регулювання.
- •3. Об’єкт міжнародних правовідносин.
- •4. Історія виникнення та основні етапи розвитку міжнародного права.
- •5. Становлення та характерні риси сучасного міжнародного права
- •7. Джерела міжнародного права
- •8. Ієрархія джерел міжнародного права
- •9. Система галузей, інститутів та норм міжнародного права
- •10. Поняття і класифікація норм міжнародного права
- •13. Поняття суб’єкта міжнародного права
- •14. Види міжнародної правосуб’єктності і класифікація суб’єктів міжнародного права.
- •15. Міжнародна правосуб’єктність держави
- •16. Визнання держав. Декларативна і конститутивна теорії та форми визнання
- •17. Правонаступництво у міжнародному праві
- •18. Міжнародні організації як суб'єкти міжнародного права
- •19. Міжнародна правосуб'єктність народів, що борються за незалежність
- •20. Особливі види міжнародної правосуб’єктності (квазідержави)
- •21. Міжнародна правосуб’єктність фізичної особи
- •22. Міжнародно-правовий статус міжнародних неурядових організацій та невизнаних держав
- •23. Поняття, джерела і система дипломатичного і консульського права
- •24. Органи зовнішніх зносин: поняття і класифікація.
- •25. Міжнародно-правове регулювання організації і діяльності постійних дипломатичних представництв
- •26. Види, функції та персонал дипломатичних представництв
- •27. Дипломатичні привілеї та імунітети
- •28. Організація та функції консульських установ
- •29.Структура, персонал і функції консульських установ
- •30. Консульські привілеї й імунітети
- •31. Дипломатичне право міжнародних організації
- •32. Міжнародно-правовий захист осіб, що користуються дипломатичним імунітетом
- •33. Поняття і джерела права міжнародних договорів
- •34. Класифікація міжнародних договорів
- •35. Форма і структура міжнародних договорів
- •36. Основні стадії укладення міжнародного договору
- •37. Функції депозитарію при укладанні міжнародних договорів
- •38. Застереження і поправки до міжнародних договорів
- •39. Дія договорів
- •40.Умови дійсності. Абсолютна та відносна недійсність міжнародного договору
- •41Тлумачення міжнародних договорів
- •42. Походження, поняття і класифікація міжнародних організацій
- •44. Організація Об’єднаних Націй, її структура, цілі та принципи діяльності
- •45. Регіональні міжурядові організації
- •46. Міжнародно-правові аспекти громадянства
- •47. Поняття і види правового режиму іноземних громадян
- •48.Міжнародно-правове регулювання статусу біженців та вимушених переселенців
- •49. Міжнародно-правова класифікація території
- •50. Склад та юридична природа державної території
- •51. Державні кордони та їх правовий режим
- •52. Юридичні підстави зміни державної території
- •53. Поняття і джерела міжнародного морського права
- •54. Класифікація та правовий режим морських просторів
- •55. Поняття й основні риси міжнародного повітряного права
- •56. Юридична природа і правовий режим повітряного простору
- •57. Поняття і джерела міжнародного космічного права
- •59. Поняття і види міжнародних спорів
- •60. Дипломатичні та судові (правові) засоби вирішення міжнародних спорів
- •61. Реалізація принципу мирного розв’язання спорів за допомогою міжнародних організації
- •62. Поняття права міжнародної безпеки
- •63. Система міжнародної безпеки
- •64. Правові аспекти національної безпеки
- •66. Загальна характеристика міжнародно-правових засобів забезпечення безпеки
- •67. Правові засади використання гуманітарної інтервенції
- •68. Поняття міжнародно-правової відповідальності.
- •69.Кодифікація норм про відповідальність у міжнародному праві
- •70. Підстави міжнародно-правової відповідальності держав
- •71. Поняття і елементи міжнародних правопорушень. Класифікація міжнародних правопорушень держав
- •72. Види і форми міжнародно-правової відповідальності держав
- •73. Обставини, що виключають відповідальність держав
- •88. Порядок формування, функції та повноваження Європейської Ради
- •89. Порядок формування і повноваження Ради єс.
- •90. Порядок формування і повноваження Європейської Комісії
- •91. Функції та повноваження Європейської Парламенту
- •92. Склад, організація та порядок діяльності Суду єс
- •93. Повноваження Суду першої інстанції
- •94. Рахункова палата: склад, повноваження та функції
- •95. Консультативні органи єс: Комітет регіонів та Соціально-економічний комітет.
- •96. Фінансові органи єс
- •97. Юридична природа права єс
- •98. Принципи права єс
- •99. Джерела права єс
- •105. Поняття і джерела митного права єс
- •106. Єдиний митний тариф та номенклатура товарів в єс
- •107. Порядок митного оформлення та митного контролю
- •108. Поняття та принципи бюджетного права єс
- •109. Структура бюджету єс
- •110. Бюджетний процес та контроль в єс
- •111. Поняття і джерела податкового права єс
- •112. Податкова система єс
- •113. Гармонізація податкового законодавства країн-учасниць єс
- •114. Основні напрями зовнішньої політики в Європейського Союзу
- •115. Міжнародна правосуб'єктність єс
- •116. Компетенція єс в сфері спільної зовнішньої політики та безпеки (сзпб)
- •123.Гармонізація (адаптація) законодавства України до права єс
13. Поняття суб’єкта міжнародного права
Суб'єкти міжнародного права - це актори, які в силу юридичних норм можуть виступати в якості носіїв суб'єктивних юридичних прав і обов'язків. Такими є держави, міжнародні організації, нації, які борються за незалежність, державно-подібні утворення і в обмеженому обсязі фізичні особи (індивіди).
Суб'єкти міжнародного права можуть бути постійними і тимчасовими. Постійними суб'єктами є держави. Нація, яка бореться за своє визволення, виступає як тимчасовий суб'єкт лише на період боротьби і створення незалежної держави. Деякі міжнародні організації створені для досягнення певних цілей. У XX ст. бувліквідовано ряд державно-подібних утворень (наприклад, Данциг, Західний Берлін), а гакже міжнародних організацій (наприклад, Рада Економічної Взаємодопомоги, Організація Варшавського Договору).Для поняття «суб'єкт міжнародного права» характерні наступні основні ознаки.
По-перше, суб'єкти міжнародного права - це особи, учасники міжнародних відносин, які можуть бути носіями суб'єктивних юридичних прав і обов'язків. Для цього вони повинні володіти певними властивостями, до числа яких належать: а) відома зовнішня відокремленість; б) персоніфікація (виступ у міжнародних відносинах у вигляді єдиного особи); в) здатність виробляти, виражати і здійснювати автономну волю; г) брати участь у прийнятті норм міжнародного права
По-друге, всі суб'єкти міжнародного права це такі особи, які набули властивості суб'єкта відповідно до норм міжнародного права. Інакше кажучи, юридичні норми утворюють обов'язкову основу діяльності акторів як суб'єктів міжнародного права.
Будь-який суб'єкт міжнародного права має правоздатністю, дієздатністю і деліктоздатність.
Правоздатність - це здатність суб'єкта міжнародного права мати суб'єктивні права і юридичні обов'язки. Цією здатністю володіють держави у момент утворення; нації, які борються за незалежність, - з моменту визнання; міжурядові організації - з моменту вступу установчих документів чинності; фізичні особи - при настанні ситуацій, визначених у відповідних міжнародних договорах.
Дієздатність означає здійснення суб'єктами міжнародного права самостійно, своїми усвідомленими діями своїх прав і обов'язків. Суб'єкти міжнародного права мають деліктоздатність, тобто здатністю нести юридичну відповідальність за скоєні правопорушення.
Усі суб'єкти міжнародного права є носіями відповідних прав і обов'язків. Ця властивість називається правосуб'єктністю. За справедливим думку С. С. Алексєєва, «категорії" суб'єкт права "і" правосуб'єктність "за своїм основним змістом збігаються» 2. Правосуб'єктність, вважає він, включає два основних структурних елементи: по-перше, здатність володіння правами та несення обов'язків (правоздатність), по-друге, здатність до самостійного здійснення прав і обов'язків (дієздатність). Правосуб'єктність є суспільно-юридичним властивістю особи, яка за своєю природою невід'ємне від особи.Суб'єкт міжнародного права відрізняється від поняття «суб'єкт правовідносини». Суб'єкт міжнародного права - це актор, що володіє правосуб'єктністю, тобто особа, потенційно здатне бути учасником міжнародних правовідносин. Суб'єкт правовідносини - це реальний учасник даних правових відносин. Як справедливо підкреслює Р. О. Халфіна, поняття учасника правовідносини вже поняття суб'єкта права.Правосуб'єктність в єдності з іншими спільними правами і обов'язками суб'єктів міжнародного права охоплюється поняттям правового статусу. Основними елементами останнього є права і обов'язки акторів міжнародного права в реальних правовідносинах, підставою виникнення яких служать імперативні принципи міжнародного права і відповідний юридичний факт. Так, згідно зі ст. 6 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 кожна держава володіє правоздатністю укладати договір. Ця правоздатність держав базується на таких загальновизнаних принципах міжнародного права, як принцип поваги державного суверенітету і суверенної рівності держав, а також принцип співробітництва держав.
Суб'єкти міжнародного права мають загальної, галузевої та спеціальної правосуб'єктністю.
Загальна правосуб'єктність - це здатність акторов ipsofacto бути суб'єктом міжнародного права взагалі. Такий правосуб'єктністю володіють тільки суверенні держави. Вони є первинними суб'єктами міжнародного права.Загальною правосуб'єктністю теоретично мають також нації, які борються за свою незалежність. Галузева правосуб'єктність - це здатність акторов бути учасниками правовідносин у певній галузі міждержавних відносин. Такий правосуб'єктністю володіють міжурядові організації.
Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) бере участь у міжнародно-правовому регулюванні проблем, що стосуються освіти, науки і культури, в інтересах забезпечення загальної поваги, справедливості, законності і прав людини, а також основних свобод, проголошених у Статуті ООН , для всіх народів незалежно від раси, статі або релігії.
Іншими проблемами, крім статутних, міжурядові організації займатися не можуть, і тому правосуб'єктність їх обмежується певною галуззю або відокремленою проблемою (наприклад, роззброєння, боротьба з голодом, охорона природного середовища Антарктики).
Спеціальна правосуб'єктність - це здатність акторов бути учасником лише певного кола правовідносин у рамках окремої галузі міжнародного права. Спеціальної правосуб'єктністю, наприклад, володіють фізичні особи (індивіди). Їх правосуб'єктність, зокрема, визнана Загальною декларацією прав людини 1948 р. (ст. 6), Міжнародним пактом про громадянські та політичні права 1966 р. (ст. 2 і далі), Міжнародною конвенцією про захист прав всіх трудящих-мігрантів і членів їх сімей 1990 р. (ст. 8 і далі).Таким чином, суб'єкти міжнародного права повинні мати здатність самостійно брати участь у врегульованих міжнародним правом міжнародних відносинах, безпосередньо вступати в юридичну взаємодія з іншими уповноваженими або зобов'язаними міжнародним правом ліцамі1.