37. Функції депозитарію при укладанні міжнародних договорів

38. Застереження і поправки до міжнародних договорів

У Віденській конвенції про право міжнародних договорів 1969 р. закріплене правило: держава може під час підписання, ратифікації, прийнятті або твердженні договору або приєднанні до нього сформулювати застереження, якщо договір не забороняє внесення застережень (ст. 19). При цьому застереження означає однобічну заяву держави, за допомогою якого воно бажає виключити або змінити у відношенні себе юридична дія певних положень договору. Застереження, зроблене під час підписання міжнародного договору, повинна бути також підтверджена й при його ратифікації

У випадку прийняття застереження іншими учасниками договору він діє відносно держави, що заявили її, відповідно до положень застереження. Будь-яка держава вправі заперечувати проти застереження якого-небудь учасника договору. У такому випадку договір між цими учасниками буде діяти в тій частині, який застереження не стосується. Застереження, заперечення й прийняття застережень повинні оформлятися в письмовому виді й доводити до відомості учасників договору; згода ж на застереження може бути й мовчазним. Учасник договору, що зробив застереження, у будь-який час може відмовитися від її. При цьому згоди учасників, що прийняли застереження, не потрібно. Держава, що заперечує проти застереження, також може зняти свої заперечення в будь-який момент. І зняття застереження, і відмова від її повинні здійснюватися в письмовій формі

Відповідно до Віденської конвенції 1969 р. договір може бути змінений за згодою між його учасниками шляхом внесення виправлень (ст. 39). При цьому всі договірні сторони повинні повідомлятися про будь-яку пропозицію, що стосується виправлень до багатостороннього договору, причому кожне з договірних держав має право брати участь в: а) ухваленні рішення про те, що варто зробити відносно такої пропозиції; Ь) переговорах і висновку будь-якої угоди про внесення виправлень в договор.

Як видно, виправлення й по своєму призначенню, і по процедурі прийняття істотно відрізняються від застережень. За допомогою виправлень змінюється договір, а застереження в основному уточнюють застосовність певних положень договору відносно конкретного учасника. При цьому принципове значення має норма про те, що застереження не повинні суперечити об'єкту й цілям договорів

39. Дія договорів

Принцип «договори мають дотримуватися». Кожен чинний договір є обов'язковим для його учасників і повинен ними сумлінно виконуватися. Принцип дотримання міжнародних договорів є одним з основних принципів міжнародного права. Держави у своїх взаємних відносинах не можуть ухилятися від виконання договору. Недотримання принципу pactasuntservanda є неправомірним діянням. До учаснику договору, який порушив його, можуть бути застосовані різні форми міжнародної відповідальності.

Відповідно до принципу pactasuntservanda будь-який учасник договору, по-перше, зобов'язаний сумлінно і неухильно виконувати свої зобов'язання, по-друге, не має права укладати договори, що суперечать раніше укладеним ним договорами. Розрив дипломатичних або консульських відносин між учасниками договору не впливає на правові відносини, встановлені між ними договором. Відмова від виконання або часткове виконання договору може мати місце тільки на підставі міжнародного права.

Договір або частина договору застосовується тимчасово до вступу договору в силу в двохвипадках: а) якщо це передбачається самим договором; б) якщо брали участь у переговорах держави домовилися про це яким-небудь іншим чином.

Дія договору в часі і просторі. Залежно від терміну дії міжнародні договори можна об'єднати в три групи: строкові, безстрокові і невизначено-строкові. Найчастіше термін дії договору встановлюється положеннями самого договору. Договір, укладений на певний термін, автоматично припиняє свою дію після закінчення цього терміну, якщо сторони не домовляться спеціально про продовження цього строку або поновлення дії договору на новий термін.

До безстроковим договорами, як правило, належать мирні договори, договори про територіальні розмежування, універсальні або регіональні конвенції про кодифікування і прогресивний розвиток міжнародного права, роззброєння.

За сферою дії (у просторі) розрізняють; універсальні договори, в яких передбачається участь держав усього світу (наприклад, Статут ООН, Віденська конвенція 1969. Договір про нерозповсюдження ядерної зброї 1968 р.): регіональні, в яких передбачається участь тільки держав даного географічного району (наприклад, Договір про без'ядерної зоні південної частини Тихого океану 1985 р.); субрегіональні (наприклад,Андський пакт - «Картахенський договір» 1969 р. та ін) і локальні, сфера дії яких обмежена межами невеликого числа держав. Особливо стоять договори, що регулюють режим певних видів території, а саме: договір про Антарктику 1959 р., Договір про принципи діяльності держав по дослідженню і використанню космічного простору, включаючи Місяць і інші небесні тіла 1967