В умовах комуністичного експерименту

за свободу, права людини і профспілковий рух". Документ мав провокативний характер щодо східного сусіда Польщі і, разом з тим, був психологічним проривом в ідеологічному паравані, який впродовж багатьох років тяжів над поляками. З'їзд обрав Програмну комісію на чолі з Б. Ґеремеком, 13 тематичних робочих груп. Одночасно з'явився коментар ТАРС, в якому з'їзд було названо "антисоціалістичною та антирадян-ською оргією". 16 вересня політбюро ЦК ПОРП опублікувало заяву, в якій "Солідарність" звинувачувалася в порушенні угод серпня-вересня 1980 р. і сповзанні на анти-соціалістичний шлях. Через Посольство СРСР в Польщі польським керівникам було передано лист ЦК КПРС з вимогою вжити рішучих заходів проти "контрреволюції".

Нагнітання постійних погроз в офіційних ЗМІ досягло апогею в другій половині вересня і жовтні 1981 р. Пропаганда лякала людей апокаліптичними картинами можливої громадянської війни, вміло вихоплюючи окремі фрази з виступів діячів "Солідарності", в яких йшлося про силове розв'язання конфронтації з владою. Втомлене суспільство прагнуло стабілізації, про що свідчило зменшення підтримки "Солідарності" восени 1981р. порівняно з весною (на 20%). У вищому ешелоні влади виникли розбіжності між С. Канею і В. Ярузельським. Останній почав схилятися до силового розв'язання протистояння. 13 вересня В. Ярузельський в суворій таємниці скликав КОК за участю С. Кані. Усі члени комітету висловилися за впровадження воєнного стану, було розпочато конкретні дії для проведення широкомасштабної операції. С. Каня фактично був відсторонений від прийняття політичних рішень.

26 вересня розпочалася робота другого туру І з'їзду "Солідарності". На ньому професор Е. Ліпінський оголосив про саморозпуск КСС-КОР у зв'язку з тим, що його програмні цілі реалізує "Солідарність". Під час нових дискусій серед делегатів визначилися два табори: "фундаменталістів", налаштованих на дальшу боротьбу з ПОРП і режимом (А. Ґвязда, М. Юрчик, Я. Рулєвський), і "прагматиків" (Л. Валенса), готових йти на компроміси. У боротьбі за керівну посаду голови Крайової комісії (КК) "Солідарності" перемогу здобув Л. Валенса (55 % голосів), випередивши більш радикальних конкурентів. Невдоволені розвитком подій радикали намагалися внести в атмосферу з'їзду націоналістичні й антисемітські настрої, спрямовуючи їх вістря проти дорадників та експертів з грона КСС-КОР. Після шести турів голосування були обрані 69 членів Крайової комісії, до яких долучилися 39 керівників регіональних організацій. Президія КК налічувала 19 осіб.

Тільки в останній день роботи з'їзду делегати обговорили і схвалили програму об'єднання під назвою Самоврядна Річпосполита. У першому пункті програми "Солідарність" визначалась як "професійна спілка та великий суспільний рух", який об'єднує людей праці різних соціальних і світоглядних орієнтацій. Підставою для об'єднання служили християнські цінності, національні традиції й демократичні інститути. Програма ставила за мету запровадження в країні політичного плюралізму, громадянських прав і свобод, проведення економічної реформи на засадах планово-ринкового господарства під контролем робітничих самоврядних органів. Соціально-економічна частина програми була найбільш еклектичною та нечіткою, містила елементи анархо-синдикалізму, що передбачав зменшення ролі держави на користь трудових колективів. У тексті програми не було згадки про соціалізм, натомість були включені положення про повагу до існуючих геополітичних реальностей та союзників Польщі за умови їх підтримки суспільством. Об'єднання орієнтувалося на розв'язання суспільних проблем і конфліктів через діалог та компроміси, прагнуло до утопічного "третього шляху", відмінного від державного соціалізму і стихійного капіталізму. Загалом програма "Солідарності" відхиляла існуючий в Польщі устрій, опертий на владі

627