Системна парадигма

Парадигма

Що представляє собою світ згідно із системною парадигмою

Поділ системної парадигми

Системні принципи:

Основні положення системної парадигми

Приклад географічної системи, що розглядається на рівні «чорного ящика»:

Системна

Згідно з системною парадигмою, світ є впорядкованою систе­мою, що складається з великої, але скінченої кількості дрібніших систем, які й утворюють ієрар­хію (підпорядковану багатоярусну структуру)

Вона поділяється, в свою чергу, на системно-структурну, в основі якої — визначення струк­тури (інваріанту) системи, та структурно-функціональну, що відпо­відає в системі насамперед за погодженість процесів

1) пошук і вивчення реальних систем, що є метою теорії сис­тем;

2) характеристику в формі систем об'єктів, що не є такими по суті (наприклад, сузір'я на небі не є системами у прямому розумінні, але з давнини описуються як системи)

1.  Система завжди складається з елементів.

2.  Елементи перебувають у різноманітних взаємозв'язках. Пря­мий зв'язок є причинно-наслідковим. Зворотний зв'язок є реактив­ним.

За   прямими   зв'язками  здійснюється   обмін   речовиною  та енергією. За зворотними зв'язками відбувається саморегулювання.

3.  Зв'язки бувають позитивними та негативними: перший сприяє підсиленню впливу входу системи за умови зростання її виходу; другий відповідає обставинам, коли збільшення виходу системи лі­мітує вхід.

4.  Більшість складних природних систем здатні до саморозвитку в результаті якого вони стають ще складнішими, удосконалю­ються за рахунок використання ресурсів навколишнього середови­ща.

5.  Природні системи утворюють ієрархію

Утворення системи циркуляції повітря, що складається з безлічі окремих дрібних комірчин, але разом має вигляд як упо­рядковане суцільне перенесення повітря між різними широтами;

Парадигма

Визначення парадигми

Найзагальніша характеристика географічних об'єктів у цілому:

Що дають принципи, які покладено в основу модельної парадигми

Ізоморфні співвідношення

Гомоморфні співвідношення

Модельна

Модельна парадигма ґрунтується на виявленні та використанні в наукових побудуваннях характеристик і властивостей, спільних для багатьох географічних об'єктів

Територіальність, причому об'єкти мають певну гео­графічну розмірність, відмінну від розмірності астрономічних, гео­фізичних та геологічних об'єктів (що відповідно й вивчаються су­міжними науками)

Принципи, які покладено в основу модельної парадигми, дають змогу будувати ізоморфні та гомоморфні об'єкти, через які дослід­ницький об'єкт замінюється його моделлю

Ізоморфними співвідношеннями називають такі, коли два чи біль­ше об'єктів (зокрема — об'єкт і його модель) подібні настільки, що можуть взаємно заміщувати один одного (кажуть, що ці об'єкти симетричні за якостями)

Гомоморфними співвідношеннями називають такі, коли один з об'єктів може за певною ознакою або ж сукупністю ознак заміщувати інший повніше означений об'єкт