50Архівація - це стискання одного або більше файлів з метою економії пам'яті і розміщення їх в одному архівному файлі.

Архівація даних - це зменшення фізичних розмірів файлів, в яких зберігаються дані, без значних інформаційних втрат.

Архівація проводиться в наступних випадках:

• Для створення резервних копій найбільш цінних файлів

• Для звільнення місця на диску

• Для передачі файлів по E-mail Архівний файл є набором з декількох файлів (або одного файлу), поміщених в стислому вигляді в єдиний файл, з якого їх можна при необхідності витягнути в первинному вигляді.

У змісті архіву для кожного файлу, що міститься в ньому, зберігається наступна інформація:

• Ім'я файлу

• Розмір файлу на диску і в архіві

• Відомості про місцезнаходження файлу на диску

• Дата і час останньої модифікації файлу

• Код циклічного контролю для файлу, який використовується для перевірки цілісності архіву

• Міра стискання

Будь-який з архівів має свою шкалу міри стискання. Найчастіше можна зустріти наступну градацію методів стискання:

• Без стискання (відповідає звичайному копіюванню файлів в архів)

• Швидкісний

• Швидкий (характеризується найшвидшим, але найменш щільнішим стисканням)

• Звичайний

• Хороший

• Максимальний (максимально можливе стискання - найповільніший метод стискання)

Краще всього архівуються графічні файли у форматі .bmp, документи MS Office і Web -сторінки.

Програми архівації даних. Архіватори.

Архіватори - це програми (комплекс програм), які використовують стискання і відновлення стиснених файлів у первинний вигляд. Процес стискання файлів називається архівацією. Процес відновлення стислих файлів - розархівуванням. Сучасні архіватори відрізняються алгоритмами стискання, швидкістю роботи, мірою стискання (WinZip 9.0, WinAce 2.5, PowerArchiver 2003 v.8.70, 7Zip 3.13, WinRAR 3.30, WinRAR 3.70 RU). Інші назви архіваторів утиліти - пакувальники, програми - пакувальники, службові програми, які дозволяють поміщати копії файлів у стислому вигляді в архівний файл.

В операційній системі MS DOS існують архіватори, але вони працюють тільки в режимі командного рядка. Це програми PKZIP і PKUNZIP, програма-архіватор ARJ. Сучасні архіватори забезпечують графічний користувацький інтерфейс зі збереженням командного рядка. Наразі, найкращим і найпопулярнішим архіватором для Windows є архіватор WinRAR.

Архіватор WinRAR

WinRAR - це 32 розрядна версія архіватора RAR для Windows - потужний засіб створення архівів і управління ними. Є декілька версій RAR для різних операційних систем: Windows, Linux, UNIX, DOS, OS/2 і так далі

Існує дві версії RAR для Windows:

• версія з графічним інтерфейсом користувача - WinRAR.EXE

• Консольна версія RAR.EXE пульт лінії команди (спосіб тексту) версія - Rar.exe

Можливості WinRAR

• Дозволяє розпаковувати архіви CAB, ARJ, LZH, TAR, GZ, ACE, UUE, BZ2, JAR, ISO, і забезпечує архівацію даних у формати ZIP і RAR

• Забезпечує повну підтримку архівів ZIP і RAR

• Має спеціальні алгоритми, оптимізовані для тексту і графіки. Для мультимедіа стискання можна використовувати тільки з форматами RAR

• Підтримує технологію перетягування (drag & drop)

• Має інтерфейс командного рядка

• Може здійснювати безперервну архівацію, яка забезпечує вищу міру стискання в порівнянні зі звичайними методами стискання, особливо при упаковці великої кількості невеликих файлів однотипного змісту

• Забезпечує підтримку багатотомних архівів, тобто здійснює розбиття архіву на декілька томів (наприклад, для запису великого архіву на диски). Розширення томів: RAR, R01, R02 і так далі.

• Створює саморозпаковуючі архіви (SFX), звичайні і багатотомні архіви, забезпечує захист їх паролями

• Забезпечує відновлення фізично пошкоджених архівів

• Має засоби відновлення, які дозволяють відновлювати відсутні частини багатотомного архіву

• Для новачків призначений режим Майстра (Wizard), за допомогою якого можна легко здійснити усі операції над архівами WinRAR має і інші додаткові функції. WinRAR здатний створити архів в двох різних форматах: RAR та ZIP.

Розглянемо переваги кожного формату.

перевага формату ZIP - його популярність. Наприклад, більшість архівів в Internet - це архіви ZIP. Тому додаток до електронної пошти краще всього направляти у форматі ZIP. Можна також направити саморозпаковуючий архів. Такий архів є не дуже великим, але може бути витягнутий без зовнішніх програм. Інша перевага ZIP - швидкість. Архів ZIP зазвичай створюється швидше, ніж RAR.

Архів у форматі RAR Формат RAR у більшості випадків забезпечує значно краще стискання, ніж ZIP. Окрім того, формат RAR забезпечує підтримку багатотомних архівів, має засоби відновлення пошкоджених файлів, архівує файли практично необмежених розмірів. Необхідно відмітити, що при роботі у файловій системі FAT32 архіви можу досягати тільки 4 гігабайт. Робота з великими розмірами архіву підтримується тільки у файловій системі NTFS.

Запуск програми здійснюється: Пуск - програми - стандартні - службові - архівація даних. Відкриється майстер архівації і відновлення в звичайному режимі. З цього режиму можна перейти в розширений режим для роботи з майстром архівації, майстром відновлення і майстром аварійного відновлення ОС.

Програма архівації дозволяє захистити дані від випадкової втрати у разі, якщо в системі виникає збій устаткування або носія інформації. За допомогою Backup можна створити резервну копію даних на жорсткому диску, а потім створити архів на іншому носії даних. Носієм архіву може бути логічний диск або окремий пристрій (знімний диск).

Програма архівації створює знімок того стану, який є точною копією утримуваного диска на певний момент часу, у тому числі відкритих файлів, використовуваних системою. Під час виконання програми архівації користувач може продовжувати працювати з ОС без ризику втрати даних.

Програма архівації надає наступні можливості:

1.Архівація обраних файлів і тек на випадок збою жорсткого диска або випадкового видалення файлів (архівувати можна на жорсткий диск або знімний диск і так далі). Backup відновлює заархівовані файли і теки на жорсткий диск.

2. Архівація даних стану системи. Програма дозволяє архівувати копії важливих системних компонентів, таких як реєстр, завантажувальні файли і база даних служби каталогів

51

Протоко́л передава́ння да́них — набір угод інтерфейсу логічного рівня, які визначають обмін даними між різними програмами. Ці угоди задають однаковий спосіб передачі повідомлень і обробки помилок при взаємодії програмного забезпечення рознесеного на просторі апаратної платформи, з'єднаної тим чи іншим інтерфейсом.

Стандартизований протокол передачі даних також дозволяє розробляти інтерфейси (вже на фізичному рівні), не прив'язані до конкретної апаратної платформи і виробнику (наприклад, USB, Bluetooth).

52

Інтерфейс користувача, він же користувальницький інтерфейс (UI - англ. user interface ) - Різновид інтерфейсів, в якому одна сторона представлена ​​людиною ( користувачем), інша - машиною / пристроєм. Являє собою сукупність засобів і методів, за допомогою яких користувач взаємодіє з різними, найчастіше складними, машинами, пристроями і апаратурою.

Вельми часто термін застосовується по відношенню до комп'ютерним програмам, проте під ним може матися на увазі набір засобів, методів і правил взаємодії будь-якої системи, керованої людиною.

Кілька широко поширених прикладів:

меню на екрані телевізора + пульт дистанційного управління;

дисплей електронного апарату (автомагнітоли, годин) + набір кнопок і перемикачів для настройки;

приладова панель (автомобіля, літака) + важелі управління.

Інтерфейс двонаправлений ( інтерактивний) - коли пристрій, отримавши команди від користувача і виконавши їх, видає інформацію користувачеві наявними у неї засобами - візуальними, звуковими, тактильними тощо (прийнявши яку, користувач видає пристрою наступні команди наданими в його розпорядження коштами: кнопки, перемикачі , регулятори, сенсори, голосом, і т. д.).

Оскільки інтерфейс є сукупність, то він складається з елементів, які, самі по собі, також можуть складатися з елементів (так, екран дисплея може містити в собі інші вікна, які, в свою чергу, можуть містити панелі, кнопки та інші інтерфейсні елементи).

Особливе і окрему увагу в інтерфейсі користувача традиційно приділяється його ефективності та зручності користування ( юзабельних). Зрозумілий, зручний, дружній - його основні характеристики.

53

уфер обміну, стандартний засіб Windows 95, становить ділянку пам'яті комп`ютера, де тимчасово зберігається інформація. З буфера обміну можна вставляти в документ текст чи графіку.

Використовуючи буфер обміну, можна здійснювати копіювання та переміщення тексту. Для виконання цих операцій необхідно:

· · виділити текст (див. ще);

· · помістити текст у буфер обміну

При копіюванні:

виконати команду Правка та її опцію Копировать (Edit Ю Copy), або натиснути комбінацію клавіш <Сtrl+С>, або клацнути мишкою на кнопці Копировать (Copy) стандартної панелі інструментів;

При переміщенні:

виконати команду Правка та її опцію Вырезать (Edit Ю Cut), або натиснути комбінацію клавіш <Ctrl+X>, або клацнути мишкою на кнопці Вырезать (Cut) стандартної панелі інструментів;

· · вставити текст в потрібне місце документа

Для цього підведiть курсор до того місця, куди потрібно вставити текст, і виконайте команду Правка та її опцію Вставить (Edit Ю Paste), або натисніть комбiнацію клавіш <Сtrl+V>, або клацнiть мишкою на кнопці Вставить (Paste) стандартної панелi інструментів. Текст, розміщений у буфері, з'явиться у вибраному вами місці.

Для вставки в документ графічного зображення ввійдiть у графічний редактор (такий, як Paint), що містить потрібний рисунок. Cкористайтеся засобом виділення графічного редактора, щоб виділити зображення, і виконайте команду Правка та її опцію Копировать (Edit Ю Copy), або натисніть комбiнацію клавіш <Сtrl+С>, щоб помістити копію вибраного зображення в буфер обміну. Вийдiть з графічного редактора і відкрийте свій документ. Встановіть курсор в те місце, куди ви хочете помістити зображення, і виконайте команду Правка та її опцію Вставить (Edit Ю Paste), або натисніть комбiнацію клавіш <Сtrl+V>, або клацнiть мишкою на кнопці Вставить (Paste) стандартної панелi інструментів. Графічне зображення з'явиться в зазначеному місці. Якщо ви одночасно з Word запустили графічний редактор, то перейти від одного додатка до іншого можна за допомогою комбiнації клавіш <Аlt+Тab> або клацнувши мишкою на назві додатка в панелi завдань. Додати графічне зображення можна також з бібліотеки графіки Clipart. Word для Windows 95 має велику кількість рисунків, які можна вставляти в документи. Для цього виконайте команду Вставка та її опцію Рисунок (Insert Ю Picture). На екрані з'явиться дiалогове вікно Вставка рисунка, відтворене на рис. 1.4. Коли ви виділите файл з рисунком, його вміст з'явиться у вікні попереднього перегляду. Для того щоб вставити зображення в документ, помістіть курсор в місце вставки, виберіть рисунок в дiалоговому вікні Вставка рисунка і клацніть мишкою на кнопці ОК.

54Електронні (динамічні) таблиці (ЕТ), або табличні процесори, — це комп'ютерні програми, які забезпечують автоматизацію процесів створення, опрацювання, коригування, зберігання і виведення на друк чи на екран комп'ютера таблиць. Назва цих програм пов'язана з тим, що користувач працює з таблицею, яка складається з рядків і стовпчиків та зберігається в пам'яті комп'ютера — електронною таблицею.

Електронні таблиці (ЕТ) призначені для швидкого і надійного виконання розрахунків у різних галузях людської діяльності: банківській та бухгалтерській, проектній та інженерній, науковій та дослідницькій.

Найбільш відомі електронні таблиці Lotus 1-2-3, Quattro Pro, Ехсеl.

Інтерфейс програми Ехсеl містить низку таких самих елементів, як у всіх Windows-додатків (заголовок вікна, значок системного меню, група кнопок управління вікном, рядок меню, панель інструментів, рядок стану, смуги прокручування й обрамлення вікна). Спеціальними елементами, властивими саме інтерфейсу Ехсеl, є такі: рядок формул (використовується для введення і редагування вмісту комірки), поле імені (відображає ім'я поточної комірки), робоча ділянка аркуша (складається з комірок і заголовків рядків і стовпців), вкладки аркушів (позначають аркуші робочої книги).

Кожен документ у Ехсеl називається робочою книгою.

Робоча книга складається з аркушів з нумерацією (Лист 1, Лист 2,...). Імена аркушів відображаються на вкладках у нижній частині вікна книги. Щоб перейти з одного аркуша на інший, потрібно клацнути мишею по відповідній вкладці. Лист Ехсеl являє собою сукупність рядків і стовпців, а ті у свою чергу, складаються з комірок.

Комірка — це мінімальний елемент електронної таблиці, яка має адресу, що складається з імені стовпця й імені рядка (наприклад, А1, К9).

Вмістом комірки може бути текст, числове значення або формула. Текст, числа, дати розглядаються як константи. Змінити їх можна тільки шляхом редагування вмісту відповідних комірок.

Символічні імена клітинок водночас є їх адресами в таблиці. Існують різні способи визначення місця розташування клітинки: абсолютна адресація і відносна адресація.

Окрім стовпчиків, рядків та клітинок, дозволяється працювати з діапазоном стовпчиків, діапазоном рядків та блоком клітинок.

Кожна клітинка ЕТ може бути або порожньою, або містити певні дані. Даними можуть бути числа, рядки тексту, формули, адреси інших клітинок. За допомогою команд ЕТ можна змінювати розташування даних у клітинках, кількість знаків у числах, що виводяться, ширину стовпчиків тощо. Можна захистити деякі клітинки від запису в них нових даних, щоб запобігти зміни вмісту цих клітинок.

При введенні даних вони відображаються у рядку введення. Дані можна вводити тільки в ту клітинку, на яку встановлено вказівник активної клітинки.

Числа вводяться так .само, як і текст. За допомогою спеціальних команд можна змінити спосіб розташування і подання чисел у клітинки.

У клітинки можна вводити формули. їх введення починається із знака дорівнює. Формули являють собою арифметичні або ло­гічні вирази. Значенням клітинки, ш" чіст!'""'. формулу, с значення відповідного арифметичного або логічного виразу.

Приклади формул:

=2.5*А1+В2*СЗ

-Р7/2+С7/3

=СРЗНАЧ($А$1:$А$10)

Електронна таблиця М5 що виводяться, ширину стовпчиків тощо. Можна захистити деякі клітинки від запису в них нових даних, щоб запобігти зміни вмісту цих клітинок.

При введенні даних вони відображаються у рядку введення. Дані можна вводити тільки в ту клітинку, на яку встановлено вказівник активної клітинки.

Числа вводяться так .само, як і текст. За допомогою спеціальних команд можна змінити спосіб розташування і подання чисел у клітинки.

У клітинки можна вводити формули. їх введення починається із знака дорівнює. Формули являють собою арифметичні або ло­гічні вирази. Значенням клітинки, що містить формулу,є значення відповідного арифметичного або логічного виразу.

Приклади формул:

=2.5*А1+В2*СЗ

-Р7/2+С7/3

=СРЗНАЧ($А$1:$А$10)

Електронна таблиця Ехсеl має понад 150 функцій: арифметичні, логічні, тригонометричні, функції, що призначені для опрацювання статистичних даних і фінансових розрахунків тощо.

Для зміни вмісту будь-якої клітинки її треба зробити активною та відредагувати вміст у рядку введення.

У Ехсеl передбачено низку засобів, що полегшують введення даних, це — маркер заповнення, автозаміна, прогресія. Маркер заповнення дає змогу легко копіювати дані в сусідні комірки, а засіб прогресії дає змогу за двома значеннями із суміжних комірок заповнювати ряди арифметичної прогресії. У ЕхсеІ передбачено автоматичне заповнення комірок послідовностями даних: днями тижня, назвами місяців, датами тощо.

має понад 150 функцій: арифметичні, логічні, тригонометричні, функції, що призначені для опрацювання статистичних даних і фінансових розрахунків тощо.

Для зміни вмісту будь-якої клітинки її треба зробити активною та відредагувати вміст у рядку введення.

У Ехсеl передбачено низку засобів, що полегшують введення даних, це — маркер заповнення, автозаміна, прогресія. Маркер заповнення дає змогу легко копіювати дані в сусідні комірки, а засіб прогресії дає змогу за двома значеннями із суміжних комірок заповнювати ряди арифметичної прогресії. У ЕхсеІ передбачено автоматичне заповнення комірок послідовностями даних: днями тижня, назвами місяців, датами тощо.

55

Текстовый процессор — компьютерная программа, используемая для написания и модификации документов, компоновки макета текста и предварительного просмотра документов в том виде, в котором они будут напечатаны (свойство, известное как WYSIWYG)[1].

Современные текстовые процессоры помимо форматирования шрифтов и абзацев и проверки орфографии включают возможности, ранее присущим лишь настольным издательским системам, в том числе создание таблиц и вставку графических изображений[1].

Наиболее известными примерами текстовых процессоров являются Microsoft Word и OpenOffice.org Writer.

Текстовыми процессорами в 1970-е — 1980-е годы называли предназначенные для набора и печати текстов машины индивидуального и офисного использования, состоящие из клавиатуры, встроенного компьютера для простейшего редактирования текста, а также электрического печатного устройства. Позднее наименование «текстовый процессор» стало использоваться для компьютерных программ, предназначенных для аналогичного использования.

Машина — текстовый процессор Brother WP-1400D, 1994 год

Программы для работы с текстами можно разделить на простые текстовые процессоры, мощные текстовые процессоры и издательские системы.

56

Програмне забезпечення комп’ютера

Комп’ютер – це пристрій, що не здатен мислити самостійно, як людина. Для того, щоб комп’ютер міг працювати з інформацією – отримувати, зберігати, обробляти, передавати – його слід навчити виконувати всі ці дії.

Навчити – це налаштувати роботу комп’ютера по інструкції, в якій вказано що і як треба робити. Така інструкція має містити чітку послідовність команд на мові, що є зрозумілою для комп’ютера, тобто повідомляти його, як обробляти дані для отримання бажаного результату. Така інструкція називається програмою.

Комп’ютер без програми є просто набором залізних деталей, і лише програми роблять його першим помічником користувача.

Самі перші програми розроблялися на машинній мові, так званій мові низького рівня. Словами такої мови є «0» та «1», а розробкою програм займалися високопрофесійні програмісти.

У 60-і роки почалася розробка мов програмування високого рівня, що використовують команди, які позначаються простими англійськими словами і мають визначені правила роботи цих команд. Від тоді робота програмістів значно спростилася і створення програм стало доступним для багатьох людей.

Програма – це послідовність команд, яку виконує комп’ютер в процесі обробки інформації.

Всі програми зберігаються у зовнішній та внутрішній постійній пам’яті. Але для того, щоб комп’ютер міг виконати ту чи іншу програму, вона має завантажитися в оперативну пам’ять і власне з нею працює процесор.

Всі програми, що містяться у комп’ютері називаються програмним забезпеченням або програмною конфігурацією цього комп’ютера.

Програмне забезпечення комп’ютера можна розподілити по рівнях:

 Базовий рівень.

 Системний рівень.

 Службовий рівень.

 Прикладний рівень.

Програми базового рівня

Базовий рівень є найнижчим рівнем, що відповідає за взаємодію з базовим апаратним забезпеченням.

Програми цього рівня містяться у мікросхемах постійного та енергонезалежного запам’ятовуючих пристроїв, і вони називаються програмами BIOS (Basic Input/Output System - Базова Система Вводу/Виводу).

Спочатку програми BIOS записуються на стадії виготовлення мікросхем, але згодом їх можна корегувати самостійно. Пошкодження програм BIOS виводить з ладу комп’ютерну систему і вона просто не запуститься.

Основним призначенням програм BIOS є перевірка складу та працездатності комп’ютера і надання процесору відомостей про апаратну конфігурацію системи.

Програми системного рівня

Системний рівень є важливою складовою програмного забезпечення будь якого комп’ютера. Без цих програм неможливо взаємодіяти з жодним пристроєм комп’ютерної системи. Власне програми системного рівня керують узгодженою роботою всіх елементів системи як апаратного так і програмного забезпечення.

Системні програми зазвичай орієнтовані на кваліфікованих користувачів – фахівців в комп’ютерній галузі: системних програмістів, адміністраторів тощо. Однак, знання роботи з системними програмами потрібні і звичайному користувачу, який мусить самостійно доглядати та налаштовувати свою комп’ютерну систему.

До програм системного рівня відносять:

Операційні системи – це комплекс програм, які здійснюють діалог з користувачем, забезпечують керування ресурсами комп’ютера, запускають інші програми на виконання.

Інтерфейсні оболонки – виконують посередницькі функції забезпечують ефективну взаємодію користувача та комп’ютера.

Графічний інтерфейс користувача – це зручна система спілкування людини з комп’ютером за визначеними стандартами, що містять:

1. Систему меню.

2. Систему вікон для роботи з документами.

3. Панелі інструментів.

4. Шаблони форм документів та екранних форм.

Операційні системи постійно вдосконалюють і реалізовують «дружні» до користувача інтерфейси.

Драйвери – це спеціальні програми для керування зовнішніми пристроями. При під’єднанні будь якого нового пристрою обов’язково має бути встановлений драйвер, інакше система не буде знати, які функції виконує пристрій і як ним керувати.

Програми службового рівня

Програми службового рівня збагачують можливості системних програм і надають користувачеві зручний інструментарій для перевірки та налаштування комп’ютерної системи.

Зазвичай, програми службового рівня називають утилітами і вони можуть відразу міститися серед програм операційної системи або додатково доставлені.

До програм службового рівня відносяться:

Файлові менеджери (провідники, диспетчери). Це «Мой компьютер», Total Commander, Windows Commander. Ці програми забезпечують роботу з файловою структурою:

 Навігація по файловій структурі.

 Пошук файлів та папок (об’єктів файлової системи).

 Створення об’єктів.

 Копіювання об’єктів.

 Встановлення об’єктів.

 Перейменування об’єктів тощо.

Програми діагностики здійснюють перевірку працездатності основних пристроїв комп’ютера, виправлення помилок та оптимізація роботи пристроїв.

Програми обслуговування дисків здійснюють перевірку якості поверхні твердого диску, контроль цілісності файлової системи, оптимізацію розміщення даних на носіях інформації.

Програми інсталяції/деінсталяції. Для того, щоб додати до комп’ютера нової програми, переважна їх більшість потребує програмного встановлення – інсталяції. Це, насамперед, потрібно для коректного втілення програми в існуюче програмне середовище, можливості користуватися стандартними засобами для вводу чи виводу інформації та узгодженої взаємодії з іншими програмами.

Для коректного видалення програми її слід деінсталювати, щоб акуратно позабирати всі зв’язки програми у програмному середовищі, які утворюються під час інсталяції.

Програми-пакувальники (архіватори) призначені для пакування та розпаковування файлів з метою зменшення їх розмірів. Упакований файл називається архівом, а процедури пакування чи розпаковування, відповідно архівуванням чи розархівуванням.

Архів – це копія файлу, де дані за певними алгоритмами перезаписуються в більш компактній формі. Файл-архів, зазвичай, має значно менший розмір ніж файл-оригінал. Файл-архів може містити в собі як один файл так і кілька файлів чи папок з файлами.

Для подальшого використання файл-архів обов’язково слід розпакувати, щоб отримати файл-оригінал, і працювати з ним в звичний спосіб.

Зазвичай, архіви створюють для:

 Тривалого збереження важливих документів.

 Пересилання документів засобами електронної пошти.

 Записування документів на носій інформації, що має невеликий обсяг вільного простору.

Сучасні архіватори є сумісними між собою і підтримують основні формати архівів – zip та rar.

Антивірусні програми призначені для виявлення та знищення комп’ютерних вірусів.

57Існує кілька способів підключення до Internet. Нижче будуть розглянуті найбільш розповсюджені і доступні з них.

2.1.Телефонна лінія, що комутирується

Більшість постачальників послуг Internet чи, як їх ще називають, провайдерів (Internet Service Provider, ISP) забезпечує доступ по телефонній мережі, що комутирується, (мал. 3.1). Для підключення вам необхідно мати телефонну лінію і модем (опис модемів читайте нижче). Провайдер надає вам кілька місцевих телефонних номерів, що ви набираєте, використовуючи комунікаційну програму, що входить, наприклад, до складу операційної системи. Далі, як правило, необхідно ввести ім'я користувача і пароль, після перевірки правильності яких установлюється з'єднання.

Для доступу в Internet по каналу зв'язку, що комутується, (dial-up) необхідно прийнятна якість телефонної мережі у вашій квартирі. Якщо під час розмов по телефону ви постійно чуєте тріск і перешкоди! то, швидше за все, вам не пощастило - линия невисокої якості. При установці зв'язку з використанням такої мережі з'єднання буде хитливим, а швидкість передачі даних дуже низкою. Доступ з використанням звичайної телефонної мережі - найбільш дешевий з усіх. Але при цьому максимальна швидкість передачі даних складає лише близько 53 Кбіт/с. Також під час роботи з Internet ваш телефон зайнятий, і якщо він у вас спарений, те це може викликати певні труднощі.

Мал. 2.1. Доступ по телефонній мережі, що комутується