4.Електронні таблиці

Досить часто інформацію, що обробляється, треба представляти у вигляді таблиць. При цьому частина комірок таблиці містить вихідну або первинну інформацію, а частина – похідну. Похідна інформація є результатом різних арифметичних та інших операцій, що робляться над первинними даними.

Базову ідею електронних таблиць можна викласти таким чином. Кожна комірка таблиці позначається деякою адресою (позначенням комірки по горизонталі та вертикалі). Частина комірок таблиць містить якість числа (наприклад, 5, 9, 12.8 та ін.), а в іншій частині записані якісь формули, операндами яких служать адреси комірок.

Для вирішення завдань, які можна подати у вигляді таблиць, розроблені спеціальні пакети програм, що називаються електронними таблицями або табличними процесорами.

Електронна таблиця – це комп'ютерний еквівалент звичайної таблиці, що складається із рядків і граф, на перетині яких розташовуються клітки, в яких міститься числова інформація, формули і текст. Графам і рядкам можна давати назви. Екран монітору трактується як вікно, через яке можна розглядати таблицю цілком і частинами. Електронна таблиця – найбільш розповсюджена і потужна інформаційна технологія для професійної роботи з даними. Для керування електронною таблицею створені спеціальні програмні продукти – табличні процесори.

Табличний процесор – це комплекс взаємопов'язаних програм, призначений для обробки електронних таблиць.

Табличні процесори являють собою зручний засіб для проведення бухгалтерських і статистичних розрахунків. У кожному пакеті є сотні вбудованих математичних функцій і алгоритмів статистичної обробки даних. Крім того є потужні засоби зв'язку таблиць між собою, створення і редагування баз даних.

38

Під топологією (компонуванням, конфігурацією, структурою) комп'ютерної мережі звичайно розуміється фізичне розташування комп'ютерів мережі один щодо іншого та спосіб їх з'єднання лініями зв'язку. Важливо відзначити, що поняття топології ставиться, насамперед, до локальних мереж, у яких структуру зв'язків можна легко простежити. У глобальних мережах структура зв'язків звичайно схована від користувачів і не надто важлива, тому що кожний сеанс зв'язку може виконуватися по своєму власному шляху.

Топологія комп'ютерної мережi вiдображає структуру зв'язкiв мiж її основними функцiональними елементами. В залежностi вiд компонентiв, що розглядаються, розрiзняють фiзичну i логiчну структури локальних мереж. Фiзична структура визначає топологiю фiзичних з'єднань мiж комп'ютерами. Логiчна структура визначає логiчну органiзацiю взаємодiї комп'ютерiв мiж собою. Доповнюючи одна одну, фiзична та логiчна структури дають найповніше уявлення про комп'ютерну мережу.

Топологія мережі спричиняється її характеристиками. Зокрема, вибір тієї або іншої топології впливає на:

склад необхідного мережного встаткування;

характеристики мережного встаткування;

можливості розширення мережі;

спосіб керування мережею.

Щоб спільно використати ресурси або виконувати інші мережні завдання, комп'ютери повинні бути підключені один до одного. Для цієї мети в більшості випадків використається кабель (рідше — бездротові мережі — інфрачервоне встаткування Input/Output). Однак, просто підключити комп'ютер до кабелю, що з'єднує інші комп'ютери, недостатньо. Різні типи кабелів у сполученні з різними мережними платами, мережними операційними системами й іншими компонентами вимагають і різного взаєморозташування комп'ютерів.

Кожна топологія мережі накладає ряд умов. Наприклад, вона може диктувати не тільки тип кабелю але й спосіб його прокладки.

39

Те́кстовий проце́сор (англ. word processor) — комп'ютерна програма-застосунок, текстовий редактор з розширеними можливостями для комп'ютерної підготовки повноцінних документів, від особистих листів до офіційних паперів.

Функції текстових процесорів зазвичай включають компоновку і форматування тексту, широкі можливості роботи зі змістом і сторінками, розширений набір доступних символів, перевірку орфографії, впровадження в документ гіперпосилань, графіки, формул, таблиць й об'єктів. Деякі текстовіі процесори мають власну вбудовану скриптову мову для автоматизації операції з обробки документів.

Текстові процесори були одними з перших застосунків для підвищення продуктивності роботи в офісі, і разом з розвитком комп'ютерів пройшли значний шлях еволюції зі збагачення функціональністю і зручністю роботи.

Класичний приклад найпоширеніший у світі текстовий процесор Microsoft Word з офісного пакету Microsoft Office, він встановлений за приблизними оцінками на пів мільярдів комп'ютерів по всьому світі.

Як альтернатива класичному майкрософтовському текстовому процесору набуває поширення безплатна програма з офісного пакету OpenOffice.org Writer, яка мало в чому поступається можливостями і потерпала свого часу скоріше від неповної сумісності зі закритими форматами файлів Microsoft.

40

Інформа́ція — абстрактне поняття, що має різні значення залежно від контексту. Походить від латинського слова «informatio», яке має декілька значень:

Роз'яснення; Виклад фактів, подій; Витлумачення;

Представлення, поняття;

Ознайомлення, просвіта.

41

Функції сучасних програмних середовищ табличних процесорів дозволяють виконувати численні операції над даними, представленими в табличній формі. Поєднуючи ці операції за спільними ознаками, можна виділити такі, що найчастіше використовуються в навчальному процесі:

введення даних як з клавіатури, так і з баз даних;

обробка даних (сортування, автоматичне формування підсумків, копіювання й перенесення даних, різні групи операцій з обчислень);

виведення відомостей в друкованому виді, у вигляді імпортованих файлів в інші системи, безпосередньо в базу даних;

якісне оформлення табличних форм подання даних;

багатопланове і якісне оформлення даних у вигляді діаграм і графіків;

проведення інженерних, фінансових, статистичних розрахунків;

проведення математичного моделювання й ряд інших допоміжних операцій.

Табличні процесори належать до класу прикладних програм, які призначені для опрацювання відомостей, матеріалів поданих у табличній формі. Вони дають змогу користувачу виконувати бухгалтерські, статистичні, математичні та інші розрахунки, розв'язувати задачі з планування, прогнозування, оптимізації показників виробничих процесів. За допомогою електронних таблиць можна виконувати фінансові розрахунки заробітної плати, податків, різних відрахувань, вести облік матеріалів і готової продукції на складах, готувати дані для фінансової звітності підприємства і т. ін.

Найбільш поширеною програмою цього класу є табличний процесор Microsoft Office Excel, що входить до складу пакета Microsoft Office.

Табличний процесор Excel — це пакет прикладних програм, оріє- нований на опрацювання даних, поданих у табличній формі.

Окрім опрацювання та аналізу табличних даних, за допомогою Excel можна:

подавати дані в наочній графічній формі у вигляді графіків, гістограм і діаграм;

працювати зі списками (базами даних) — створювати, форма- тувати та сортувати списки, шукати і вибирати їх елементи за заданими критеріями;

оперативно аналізувати економічну діяльність будь-яких об'єктів (організацій, підприємств, бірж, банків тощо), що сприяє прийняттю правильних рішень;

сортувати табличні дані за алфавітом, за зростанням (спаданням), за датами, місяцями і т. ін.;

використовувати опрацьовані дані у інших програмах;

формувати зведені таблиці, звіти і навіть карти з географічним прив'язуванням даних;

створювати макроси, тобто макрокоманди, які використовуються для автоматизації процедур розв'язання задач, що часто повторюються.

В цілому пакет прикладних програм Excel дає змогу користувачу розв'язувати багато видів складних фінансово-економічних задач і здатний задовольнити потреби соціальних працівників, фахівців з економіки, банківської справи, менеджменту, маркетингу та інших галузей знань.

В основі будь-якого табличного процесора є електронна таблиця (засіб організації даних, надання їм певної структури, вдалий вибір якої суттєво спрощує аналіз даних та їх опрацювання). В середовищі Excel вона називається робочим аркушем.

Сукупність аркушів, розміщених в одному файлі, прийнято називати робочою книгою.

Книги Excel зберігаються на магнітних дисках у папках і підпап- ках.

Послідовність папок, яка вказує, де знаходиться книга, називається шляхом до книги.

43

Використання різних шрифтів для оформлення документа

Вибір шрифту

У повсякденному житті нам часто доводиться складати текстові документи — звіти, реферати, статті, писати листи. При оформленні документа можна використовувати найрізноманітніші оригінальні шрифти. Бажано, аби користувач мав уявлення про основні принципи вибору шрифтів і їх особливості.

Зовнішній вигляд будь-якого видання — від невеликого рекламного листка до багатотомної енциклопедії багато в чому залежить від вибраного шрифту. Office 2003 надає користувачеві великий вибір шрифтів різних типів. Готовий до друку документ можна проглянути на екрані, не роблячи пробних роздруків. Бажано, аби користувач мав уявлення про основні принципи вибору шрифтів і їх особливості.

Призначення шрифту — представити документ в зручному для читання вигляді. Красивий шрифт, як витвір мистецтва, сприяє кращому художньому оздобленню тексту. Для конкретного видання може бути розроблений і спеціальний шрифт. Наприклад, для нового видання Біблії за замовленням Російського біблейського суспільства був розроблений шрифт Октава (Ськріптура Руссика).

Проте на одній сторінці не рекомендується використовувати більше двох-трьох шрифтів різних типів, а також застосовувати як основного нестандартний або витіюватий шрифт, навіть якщо він красивий виглядає.

44

Специфіка сучасного навчання у вищих навчальних закладах полягає в здатності не лише озброювати знаннями студентів, а й формувати у них потребу в безупинному самостійному оволодінні ними, розвивати вміння й навички самоосвіти. Тому основним завданням є формування інформаційно-грамотної особистості, здатної розуміти поставлені перед нею завдання, осмислювати, аналізувати результати, шукати нові можливості застосування зі змінами технологій та вимогами ринку.

У запропонованому посібнику зроблено спробу викласти навчальний матеріал курсу "Інформаційні технології та технічні засоби навчання", який є складовою частиною нормативних дисциплін циклу професійно-практичної підготовки навчального плану бакалаврів за вимогами кредитно-модульної системи, в чому й полягає його особливість.

У навчальному посібнику подано теоретичний матеріал про сучасні інформаційно-комунікаційні технології, що застосовуються для опрацювання й подання навчального, консультативного та рекламного матеріалу.

Теоретичний матеріал розподілено на шість змістовних блоків, в яких викладено такі програмні питання як сучасні технології навчання, створення засобів подання навчальних матеріалів в текстовому процесорі Microsoft Office Word та в табличному процесорі Microsoft Office Excel, наочне подання різноманітного матеріалу засобами графічних редакторів та програми Microsoft Office PowerPoint, використання технічних засобів на основі інформаційних технологій, створення навчальних проектів засобами сучасних комп'ютерних технологій. Кожен зі змістовних блоків теоретичного матеріалу містить перелік тем, що виносяться для самостійного опрацювання, використану та рекомендовану літературу.

Окрім теоретичного матеріалу в посібнику подані завдання на всі лабораторні заняття відповідно до програми дисципліни. Розроблені тестові завдання до кожного лабораторного заняття дозволять перевірити рівень засвоєного матеріалу, а визначити чи опановано навчальний курс на достатньому рівні допоможе орієнтовне екзаменаційне тестове завдання. Основні терміни та поняття у посібнику представлено у короткому термінологічному словнику та покажчику термінів і понять.

Сподіваємося, що пропонований посібник допоможе студентам бути не лише грамотними користувачами, а й інтенсивно використовувати сучасні комп'ютерні технології у фаховій діяльності, добре орієнтуватися у методах опрацювання, представлення, одержання, аналізу і захисту різного роду матеріалів, вільно володіти новітніми системами, мережами та ресурсами, створювати та видозмінювати їх у відповідності до ринкових вимо

45

Віруси можна розділити на класи за наступними основними ознаками:

місце існування;

операційна система (ОС);

особливості алгоритму роботи;

• деструктивні можливості.

Деструктивні можливості вірусу. Опис деструктивних можливостей вірусу у вигляді понять: нешкідливі, безпечні, небезпечні і дуже небезпечні представлено на рис. 4.

Деструктивні віруси

Нешкідливі

Безпечні

Небезпечні

Дуже небезпечні

Ніяким чином не впливають на роботу комп’ютера, крім зменшення вільної пам’яті на диску в результаті свого поширення

Вплив вірусів

обмежується

зменшенням

вільної пам’яті на диску і графічними,

звуковими

та іншими

ефектами

Можуть

призводити

до серйозних

збійних

ситуацій

у роботі

комп ютера

Можуть

призводити

до втрати

програми, знищення даних, стирання

необхідної

для роботи

комп’ютера

інформації,

яка записана

в системних областях пам’яті, і навіть сприяти прискореному зносу і рухомих частин

механізмів, наприклад головок вінчестера

Рис. 4. Деструктивні можливості вірусу

По місцю існування віруси можна розділити на:

файлові;

завантажувальні;

макро;

мережеві.

Файлові віруси або різними способами упроваджуються у файли з розширенням .EXE чи .COM (найбільш поширений тип вірусів), або створюють файли-двійники (компаньон-віруси), або використовують особливості організації файлової системи (link-віруси).

Завантажувальні віруси записують себе або в завантажувальний сектор диска (boot-сектор), або в системний завантажувач вінчестера (Master Boot Record).

Макро-віруси заражають файли-документи і електронні таблиці декількох популярних редакторів.

Мережеві віруси використовують для свого розповсюдження протоколи або команди комп’ютерних мереж і електронної пошти.

Існує велика кількість поєднань – наприклад, файлово-завантажувальні віруси, що заражають як файли, так і завантажувальні сектори дисків. Такі віруси, як правило, мають досить складний алгоритм роботи, часто застосовують оригінальні методи проникнення в систему, використовують стелз і поліморфік-технології. Інший приклад такого поєднання - мережевий макро-вірус, який не тільки заражає редаговані документи, але і розсилає свої копії по електронній пошті.

Операційна система (вірніше, ОС, об’єкти якої схильні до зараження), що заражається, є другим рівнем поділу вірусів на класи. Кожен файловий або мережевий вірус заражає файли якої-небудь однієї або кількох операційних систем – MS DOS, Windows, Windows NT, OS/2 тощо. Макро-віруси заражають файли форматів Word, Excel, MS Office. Завантажувальні віруси також орієнтовані на конкретні формати розташування системних даних в завантажувальних секторах дисків.

Серед особливостей алгоритму роботи вірусів можна виділити наступні пункти:

резидентность;

використання стелз-алгоритмів;

самошифрування і поліморфічність;

використання нестандартних прийомів.

Резидентний вірус при інфікуванні комп’ютера залишає в оперативній пам’яті свою резидентну частину, яка потім перехоплює звернення операційної системи до об’єктів зараження і упроваджується в них. Резидентні віруси знаходяться в пам’яті і є активними аж до виключення комп’ютера або перезавантаження операційної системи. Нерезидентні віруси не заражають пам’ять комп’ютера і зберігають активність обмежений час. Деякі віруси залишають в оперативній пам’яті невеликі резидентні програми, які не поширюють вірус. Такі віруси вважаються нерезидентними.

Резидентними можна вважати макро-віруси, оскільки вони постійно присутні в пам’яті комп’ютера на весь час роботи зараженого редактора. При цьому роль операційної системи бере на себе редактор, а поняття «Перезавантаження операційної системи» трактується як вихід з редактора.

У багатозадачних операційних системах час «життя» резидентного DOS-вірусу також може бути обмежений моментом закриття зараженого DOS-вікна, а активність завантажувальних вірусів в деяких операційних системах обмежується моментом інсталяції дискових драйверів ОС.

Використання Стелз-алгоритмів дозволяє вірусам повністю або частково приховати себе в системі. Найбільш поширеним стелз-алгоритмом є перехоплення запитів ОС на читання/запис заражених об’єктів. Стелз-віруси при цьому або тимчасово лікують їх, або «підставляють» замість себе незаражені ділянки інформації. У разі макро-вірусів найбільш популярний спосіб – заборона викликів меню перегляду макросів. Один з перших файлових стелз-вірусів – вірус «Frodo», перший завантажувальний стелз-вірус – «Brain».