46 Програма — це записаний у певному порядку набір команд, виконання яких забезпечує розв'язання конкретного завдання.

Процес складання програм називається програмуванням. Отже, щоб розв'язати конкретне завдання, необхідно мати комп'ютер, тобто сам пристрій для здійснення операцій. В англійській мові є спеціальне слово — hardware (твердий виріб) для позначення всіх частин та пристроїв, з яких складається комп'ютер. У спеціальній літературі вживається як це англійське слово, так і відповідна назва апаратна частина.

Апаратна частина – це набір пристроїв, з яких він складається.

Окрім набору пристроїв, необхідно мати набір програм, що керують діями комп’ютера, - програмне забезпечення. В англійській мові є спеціальне слово — software (м’який виріб). Це слово ввели спеціально, щоб наголосити, що програмне забезпечення є рівноправною частиною комп’ютера. Але програмне забезпечення є гнучким, змінюється залежно від конкретної задачі, що розв’язується.

Залежно від використання програмного продукту, його можна розділити на три групи ПЗ: системне, прикладне та інструментарій технології програмування.

Системне програмне забезпечення організовує процес опрацювання інформації в комп’ютері й забезпечує нормальне робоче середовище для прикладних програм..

Прикладне програмне забезпечення призначене для розв’язання конкретних задач користувача й організації обчислювального процесу інформаційної системи в цілому.

Інструментарій технологій програмування — сукупність програм і програмних комплексів, які забезпечують технологію розробки, налагодження і вкорінення програмних продуктів.

До складу системного програмного забезпечення входять базове та сервісне програмне забезпечення:

Базове ПЗ — мінімальний набір програмних засобові, які забезпечують роботу ПК. До базового ПЗ належать: операційні системи, операційні оболонки (текстові й графічні), мережні операційні системи.

Сервісне ПЗ — програми й програмні комплекси, які розширюють можливості базового ПЗ: антивірусні програми, програми обслуговування дисків, програми архівування даних, програми обслуговування мережі.

Пакет прикладних програм (ППП) — це комплекс програм, призначений для розв’язання задач певного класу:

— ППП загального призначення — універсальні програмні продукти для автоматизації розробки й експлуатації функціональних задач користувачів та інформаційних систем у цілому: текстові редактори й процесори, графічні, електронні таблиці, системи керування базами даних, засоби презентаційної графіки, інтегровані пакети.

— методо-орієнтовані ППП включають програмні продукти, що забезпечують незалежно від предметної галузі і функцій інформаційних систем математичні, статистичні та інші методи розв’язання задач;

— проблемно орієновані ППП — програмні продукти, призначені для розв’язання будь-якої задачі в конкретній функціональній сфері.

Системи штучного інтелекту реалізують окремі функції інтелекту людини.

Офісні ППП — програми, що забезпечують організаційне керування діяльності офісу: органайзери, програми-перекладачі, засоби перевірки орфографії, словники, комутаційні ППП, електронна пошта, програмі засоби мультимедіа, настільні видавничі системи.

Інструментарій технології програмування — програмні продукти підтримки забезпечення технології програмування.

47

Перифері́йний при́стрій — частина технічного забезпечення, конструктивно відокремлена від головного блоку обчислювальної системи.

Периферійні пристрої мають власне керування і функціонують за командами центрального процесора. Периферійні пристрої призначені для зовнішньої обробки даних, що забезпечує їх підготовку, введення, зберігання, керування, захист, вивід та передачу по каналах зв'язку.

Основне призначення ПП — забезпечити надходження в ПК із навколишнього середовища програм і даних для опрацювання, а також видачу результатів роботи ПК у виді, придатному для сприйняття людини або для передачі на інший ПК, або в іншій, необхідній формі. ПП в чималому ступені визначають можливості застосування ПК.

48

Поняття табличного процесора та електронної таблиці їх призначення та функції.

Часто при обробці даних виникає необхідність зображувати їх у вигляді таблиць. Наприклад:

— в бухгалтерії певного підприємства потрібно зробити відомість на заробітну плату робітникам. Майже завжди, така інформація подається в таблицях. Здавалося б, це все легко виконується за допомогою таблиць у вже вами вивченому текстовому редакторі Word. Але, коли справа доходить до підрахунку загальної суми коштів, при урахуванні усіх надбавок і стягнень, то виникають значні труднощі — треба використовувати інші підручні засоби, що забирає досить багато часу і збільшує ймовірність помилки. Особливо це відчувається в установах де досить багато працівників.

Отож, при проведенні громіздких підрахунків почали використовувати спеціальні "електронні таблиці", які дали змогу рахувати певні дані, проводячи складні математичні обчислення миттєво або за лічені секунди.

Взагалі, виникнення електронних таблиць відносять до далекого 1978 року. Студент Гарвардської бізнес-школи Ден Берклін для обчислення підсумкових значень при обробці фінансових даних запропонував використовувати таблицю чисел. Ця таблиця була побудована таким чином, що зміна в якій-небуть комірці відбувалась на остаточному результаті. Ден захопив своєю ідеєю товариша, програміста Боба Френкстона. Їм обом вдалось втілити її в життя на базі ПК Apple II.

Перша програма електронних таблиць називалася VisiCalc.

В подальшому було розроблено більш досконалу програму електронних таблиць — Lotus 1-2-3. Вона працювала в середовищі MS DOS, MS Windows, OS/2 на комп’ютерах різних типів.

Електронні таблиці призначені для зберігання і обробки даних в спеціальній табличній формі. Основна відмінність електронних таблиць від таблиць баз даних та інших додатків — можливість автоматичного обчислення значення в комірках. Завдяки наглядності обчислень набагато полегшується виконання будь-яких розрахунків, які використовують дані, що зберігаються в таблицях.

Програми, призначені для автоматичної роботи з електронними таблицями та їх зберіганням, називаються табличними процесорами.

Табличний процесор — це пакет програм, призначених для обчислювальної роботи, обробки компонентів ділової графіки, підтримки спеціалізованої обробки даних, включаючи встроєні функції, роботу з базами даних, статистичну обробку даних і т.д.

Електронна таблиця створюється в пам’яті комп’ютера, її можна переглядати, змінювати, записувати на магнітний диск для зберігання, друкувати на принтері.

Для запуску табличного процесора Excel слід виконати команду Пуск/Програми/Місrоsoft Office/Excel 2003, після чого на екрані з'явиться вікно процесора Excel. Також дану програму можна відкрити за допомогою ярликів на робочому столі (якщо такі є), або за допомогою спеціальних клавіш, при їх наявності на клавіатурі.

На екрані дисплея електронна таблиця має вигляд прямокутної матриці, що складається з колонок і рядків, на перетині яких знаходяться комірки. В комірки можна помістити числа, математичні формули і тексти.

Види табличних процесорів та їх запуск.

Раніше на ПК використовували багато варіантів електронних таблиць (VisiCalc, АБАК, ВАРИТАБ, Supercalc); робота з електронними таблицями підтримується в інтегральних пакетах Lotus, Symphony.

49

Основні складові елементи мережної архітектури.

Основними складовими елементами мережної архітектури є: адаптер, протокол, клієнт, сервер. Адаптер - це найнижчий рівень мережної архітектури, який забезпечує зв’язок між фізичним кабелем і операційною системою комп’ютера. Протокол - це набір угод і правил, які визначають тип, фізичні сигнали, їх послідовність в часі, алгоритми прийому, контролю і передачі повідомлень, а також склад службової інформації самих повідомлень. Сервер є, як правило, одною з визначальних ланок будь-якої локальної мережі - інструментом, який не проводити самостійні дії. Сервер за своєю суттю - це ідеальний засіб інтерактивної взаємодії людини з інформацією (звичайно, в електронному виді). Його функціональна суть полягає в тому, що серед взаємодіючих в локальній комп’ютерній мережі процесів виділяється деякий особливий процес, що називається серверним і фізично реалізований на сервері. Інші процеси називаються клієнтами. Клієнти посилають серверу повідомлення і чекають від нього реакції у вигляді зворотних повідомлень. Серверів може бути достатньо багато в мережі, і кожен з них може обслуговувати свою групу користувачів і управляти визначеними базами даних. Робочі станції, які підключаються до серверу, називаються клієнтами. Станції-клієнти - це комп’ютери на робочих місцях співробітників.

Їх взаємовідношення показано на рис 8.

Рисунок 1. Структура мережної архітектури.

Термінальна архітектура мережі.

Створення інформаційних систем в термінальній архітектурі з використанням майнфреймів (потужних електронно-обчислювальних машин, розрахованих на колективне використання) має значні історичні традиції. За кордоном і в нашій країні такі комплекси використовувалися на основі електронно-обчислювальних машин великої продуктивності. Перевагою цієї системи є централізована багатопоточна і багатозадачна обробка всієї інформації, що знаходиться в інформаційній системі. Це дозволяє оптимізувати використання дорогих обчислювальних ресурсів високої продуктивності центральної машини. При роботі майнфрейму кожному користувачу та кожному процесу виділяється комплекс інформаційних ресурсів для вирішення поставлених задач. Користувач може спілкуватися з машиною, як за допомогою швидкісних пристроїв вводу - виводу інформації, які належать даному комплексу на базі майнфрейму, так і через термінали, що під’єднані до центральної машини комплексу. Операційні системи мейнфреймів характеризуються стійкістю в роботі, захищеністю і ефективністю використання ресурсів пам’яті, центральних обчислювальних ресурсів та периферійними пристроями вводу - виводу інформації. Така архітектура з часу створення орієнтувалась на ефективне вирішення декількох (або багатьох) різних задач одночасно в режимі розділення часу, тому має розвинуті засоби захисту інформації і захисту від збоїв. Орієнтація операційних систем на роботу великої кількості (до декількох тисяч) користувачів визначила створення розвинутих і швидкісних телекомунікаційних засобів, вбудованих в операційну систему і апаратну частину мейнфреймів, підтримку всіх основних, в тому числі багатопотокових комунікаційних протоколів. Апаратна частина системи, яка розроблялася для можливості роботи без зупинок, відрізняється високою надійністю та стійкістю до відмов. Програмні продукти, що встановлюються тільки на центральну машину, дозволяють достатньо швидко і легко виконувати модифікацію і заміну без шкоди для користувачів системи.