1. Структура курсу “Правове регулювання іноземних інвестицій в Україні”.

Інвестиційне право як спецкурс господарського права вивчає специфіку господарських правовідносин У сфері інвестування, правове регулювання інвестиційної діяльності та практику застосування інвестиційно-правових норм у повсякденній право-застосовчій практиці.

Спецкурс «Інвестиційне право» складається з загальної та спеціальної частин. Перша містить теми, що стосуються усіх видів інвестицій, інвестиційної діяльності та її суб'єктів:

• Поняття і предмет інвестиційного права.

• Інвестиційне законодавство.

• Інвестиційний договір як правова форма взаємовідносин між суб'єктами інвестиційної діяльності.

• Державне регулювання інвестиційної діяльності та гарантії захисту інвестицій.

У спеціальній частині спецкурсу «Інвестиційне право» вивчаються особливості окремих форм здійснення інвестиційної діяльності та специфіка інвестування в окремих сферах господарювання. Спеціальна частина включає такі теми:

• Правове регулювання інвестиційної діяльності в сфері капітального будівництва

• Корпоративна форма інвестування.

• Правовий режим іноземного інвестування.

• Особливості інвестування в процесі приватизації.

• Правове регулювання лізингу як однієї з формздійснення інвестиційної діяльності

2. Національне законодавство як правова основа здійснення іноземних інвестицій.

3. Г) Права інтелектуальної власності як вид іноземної інвестиції.

Задача

Розглядаючи у судовому засіданні справу за позовом іноземного інвестора суддя господарського суду прийняв рішення, посилаючись на міжнародний торговий звичай.

У мотивувальній частині рішення суду було зазаначено, що оскільки законодавство, яке регулює дані спірні відносини відсутнє, то суд застосовує при вирішенні даного спору міжнародні торгові звичаї.

Проаналізуйте дану ситуацію.

Відповідь:

Звичай — це правило, яке Склалося давно, систематично застосовується, хоч і не вимагає своєї фіксації у певній правовій формі. Звичаї поділяються на міжнародні й торговельні.

Різновидом міжнародних звичаїв є звичаї торговельні, які широко використовуються у міжнародній торгівлі й торговельному мореплавстві. Вони є обов'язковими Эля застосування, якщо: 1) норми законодавства безпосередньо відсилають до них; 2) сторони під час укладення контракту дійшли згоди регулювати свої відносини певним звичаєм. Якщо ж відносини між сторонами не врегульовані законодавством та умовами контракту, суд, вирішуючи спірне питання, може також' застосовувати торговельні звичаї. Зазначене закріплено, зокрема, в ч. 4 ст. 28 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" від 24 лютого 1994 р.1

Стаття 4 ГПКУ. Законодавство, яке застосовується при вирішенні господарських спорів.ч. 6 У разі відсутності законодавства, що регулює спірні відносини за участю іноземного суб'єкта підприємницької діяльності, господарський суд може застосовувати міжнародні торгові звичаї.

Ч. 4 ст. 28 ЗУ «Про міжнародний комерційний арбітраж» В усіх випадках третейський суд приймає рішення згідно з умовами угоди і з врахуванням торгових звичаїв, що стосуються даної угоди.