3. Міжнародні джерела правового регулювання іноземних інвестицій.

На формування національно-правових інститутів, які регулюють іноземні інвестиції, великий вплив мають міжнародно-правові акти, зокре­ма двосторонні та багатосторонні договори.Серед багатосторонніх угод важливе значення для України має Угода про створення Світової організації торгівлі.

У рамках договірного механізму ГАТТ/СОТ питанням регулювання інвестицій присвячена спеціальна Угода щодо інвестиційних заходів, пов'язаних з торгівлею (ІЗПТ). Вона складається з 9 статей, які регулю­ють зобов'язання сторін щодо застосування ІЗПТ, а також приблизного списку таких заходів.

Особливе значення для правового регулювання іноземних інвестицій має Хартія економічних прав і обов'язків держав, прийнята 1974 р.

Генеральною Асамблеєю ООН. Зокрема, ст. 2 Хартії передбачає, що кожна держава повинна вільно здійснювати повний і постійний суверенітет над усіма своїми багатствами, природними ресурсами та економічною діяльністю, включаючи право володіння, користування і експлуатації.Порядок вирішення спорів передбачений Вашингтонською конвенцією про вирішення інвестиційних спорів, яка набула чинності з 14 жовтня 1966 р. Метою названої Конвенції є створення спеціального міжнародно-правового інституту з вирішення інвестиційних спорів між державами і приватними особами інших держав. Україна є учасницею цієї Конвенції.

Серед інших міжнародно-правових документів, які стосуються іноземного інвестування, слід виділити опубліковані відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 2084 (XX) "Про фінансування економічного розвитку": 1) документ ООН Е/4446 "Іноземне інвестування в країнах, що розвиваються"; 2) документ ООН ТД/35 "Роль приватного підприємництва в інвестуванні та в забезпеченні експорту товарів із країн, що розвиваються". У червні 1976 року Радою Організації економічного співробітництва й розвитку при­йнято Декларацію про міжнародні інвестиції і багатонаціональні підприємства.

Крім багатосторонніх Конвенцій важливими для регулювання іноземних інвестицій є двосторонні договори. Україна уклала угоди про сприяння і взаємний захист інвестицій з Великобританією, Казах­станом, Киргистаном, КНР, Литвою, Монголією, Польщею, Узбекиста­ном, ФРН, Єгиптом, Данією, США, Вірменією, В'єтнамом, Ізраїлем, Францією, Чехією та іншими країнами. Ці договори встановлюють спільний правовий режим при здійсненні взаємних інвестицій, поря­док допуску іноземних фізичних і юридичних осіб в країну, гарантії та захист іноземних інвестицій, питання оподаткування та переказу капіталівУкраїна взаємодіє з міжнародними організаціями, які займаються інвестиційною діяльністю. Зокрема, 3 червня 1992 року прийнято За­кон України "Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, міжнародного банку реконструкції та розвитку. Міжнародної фінансової корпорації. Міжнародної асоціації розвитку та багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій", згідно з яким Кабінету Міністрів України надаються повноваження вирішувати всі питання, щодо вступу України до зазначених організацій.

У сфері розв'язання суперечок, зокрема пов'язаних з інвестиціями, Україна має низку як багатосторонніх, так і двосторонніх угод.

Серед багатосторонніх договорів найбільше значення мають: Нью-йоркська конвенція про визнання та забезпечення виконання іноземних арбітражних рішень 1958 р.: Європейська конвенція щодо міжнародного комерційного арбітражу 1961 р.; Угода з процедури врегулювання супе­речок стосовно здійснення комерційної діяльності 1992 р.^:; Конвенція і правової допомоги та правових відносин у цивільних, кримінальних та сімейних справах 1993 р.; Стокгольмська конвенція з примирення і арбітражу в рамках НБСЄ.

Задача. Іноземний інвестор фірма “Соко Лтд”, яка створена відповідно до законодавства Федеративної Республіки Німеччини, оскаржила в судовому порядку рішення Виконавчого комітету Пустомитівської місцевої Ради про відмову в приватизації земельної ділянки несільськогосподарського призначення для ведення підприємницької діяльності. Відмова була мотивована тим, що іноземні фірми не мають права на приватизацію земельних діялянок, на відміну від юридичних осіб та громадян України.

Фірма “Соко Лтд”, в свою чергу, стверджувала, що ч.1 ст.7 Закону України “Про режим іноземного інвестування” встановлюється національний режим інвестиційної діяльності для іноземних інвесторів на території України і її правовий статус відповідає правовому статусу національних юридичних осіб.

Дайте правову оцінку даної ситуації.

Відповідь:

Відповідно до ст .82 Земельного кодексу України

Іноземні юридичні особи можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення:

а) у межах населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна та для спорудження об'єктів, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності в Україні;

б) за межами населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна.

Відповідно ч.3 ,4 ст.129 Земельного кодексу України

Продаж земельних ділянок, що перебувають у власності держави та територіальних громад, іноземним юридичним особам допускається за умови реєстрації іноземною юридичною особою постійного представництва з правом ведення господарської діяльності на території України.

Іноземні держави, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність із земель державної або комунальної власності, подають клопотання до Кабінету Міністрів України

Варіант