
- •1. Державотворча роль мови. Мова як засіб пізнання, мислення, спілкування.
- •Державотворча роль української мови відбивається в таких моментах:
- •2. Функції мови
- •3. Стилі і типи мовлення
- •4. Літературна мова. Мовна норма
- •5. Культура мови. Культура мови під час дискусії
- •6. Основні закони риторики
- •Поняття етики ділового спілкування, її предмет та завдання. Структура ділового спілкування.
- •Мовленнєвий етикет. Правила спілкування фахівця при проведенні зустрічей, переговорів, прийомів по телефону.
- •Терміни і термінологія. Загальнонаукові терміни. Спеціальна термінологія і професіоналізми
- •Пароніми та омоніми. Вибір синонімів
- •Орфографічні норми сучасної української літературної мови.
- •Орфоепічні норми сучасної української літературної мови.
- •Морфологічні норми сучасної літературної мови у професійному спілкуванні.
- •Синтаксичні норми сучасної літературної мови у професійному спілкуванні
- •15.Українська пунктуація.
- •16.Речення. Його різновиди
- •17. Основні правила вживання розділових знаків
- •18. Розділові знаки при однорідних членах речення
- •19.Розділові знаки при відокремлених членах речення
- •20.Розділові знаки при вставних словах і словосполученнях
- •21.Розділові знаки при вставлених конструкціях
- •22. Поняття складного речення. Його різновиди
- •23.Розділові знаки в складносурядному і складнопідрядному реченнях.
- •24. Розділові знаки у безсполучниковому реченні
- •25. Роль розділових знаків у ділових документах.
- •26. Поняття «документ», його різновиди. Загальні вимоги до складання документів
- •27. Ознаки за якими розрізняють види документів
- •28. Текст документа
- •29. Діловодство. Формуляр. Формуляр-зразок
- •30.Реквізити. Склад реквізитів
- •31. Вимоги до бланку документу
- •32. Вимоги до текста документа
- •33. Укладання документів щодо особового складу
- •38.Особовий листок з обліку кадрів. Основні реквізити
- •39.Трудова книжка. Наказ. Основні реквізити
- •41.Службові листи. Класифікація листів
- •42.Доповідна та пояснювальна записки, їх реквізити
- •43. Протокол, витяг із протоколу.Їх реквізити
- •44.Розпорядчі документи. Їх різновиди
- •45. Організаційні документи їх різновиди
- •46. Положення вимоги до тексту положення.
- •47.Статут вимоги до тексту статуту
- •48.Інструкція. Реквізити інструкції
- •49. Правила. Реквізити правил
- •50. Укладання фахових документів відповідно до напрямку підготовки
Синтаксичні норми сучасної літературної мови у професійному спілкуванні
У реченні присудок узгоджується з підметом за ознаками роду, числа чи особи. Якщо до складу підмета входить числівник один (один, двадцять один, сто один та ін.), присудок ставиться в формі однини. До складу підмета можуть входити числівники два, три, чотири, обидва. У такому разі присудок ставиться у множині. Однина можлива лише у випадку вживання безособової конструкції з дієприкметником на -но, -то. Наприклад: Було присуджено дві перших премії. До складу підмета можуть входити інші числівники, починаючи з п'ять. У такому разі присудок може стояти як в однині, так і в множині, що залежить від деяких особливостей значення підмета. Питання про те, в якій формі треба вживати присудок, з'являється і в тих випадках, коли до складу підмета входить займенник, не схарактеризований за ознакою числа: хто, ніхто, дехто. При такому підметі присудок ставиться в однині.
Одним із прикладів порушень синтаксичних норм є неправильне вживання форми залежного слова в числівникових словосполученнях. У функціонування числівників виявляються такі закономірності їх сполучуваності з формами числа іменників:
1. числівник один (одна, одне) узгоджується з іменниками в роді, числі й відмінку;
2. числівники два, дві, обидва, три, чотири, а також складені числівники з останнім компонентом два, три, чотири в називному і тотожному з ним знахідному відмінках мають при собі іменники у формі називного відмінка множини; у непрямих відмінках ці числівники узгоджуються з формами іменників.
3. числівники п’ять – десять, одинадцять – дев’ятнадцять, двадцять – дев’яносто, сто, двісті – дев’ятсот, двоє, обоє, троє, четверо, п’ятеро (і далі) в називному і знахідному відмінках мають при собі іменники у формі родового відмінка множини; у непрямих відмінках ці числівники узгоджуються з формами іменників;
4. неозначено-кількісні числівники кілька, декілька, кільканадцять, стонадцять, кількадесят поєднуються з іменниками за такими ж принципами, як кількісні, починаючи з п’ять, і збірні числівники;
5. невідмінювані числівники півтора, півтори вимагають після себе форми родового відмінка однини іменників; у непрямих відмінках іменники виступають у властивих їм формах множини.
У мовленні нерідко трапляється неправильне вживання форми залежного слова в дієслівних, прикметникових словосполученнях з підрядним зв’язком керування.
Порушення синтаксичних норм може з'являтися в різних за структурою реченнях. Одним з найбільш поширених є відхилення в побудові речень з дієприслівниковими зворотами. Дієприслівник і дієслівна форма в реченні повинні називати дії, які виконує одна й та ж особа або предмет. Ці правила побудови речень з дієприслівниковими зворотами слід застосовувати у тих випадках, коли в реченні функціонує дієслівний присудок. Коли ж присудок іменний, дієприслівниковий зворот слід уживати обережно, оскільки такі конструкції не завжди відповідають нормі.
На рівні речення трапляються порушення норми, пов'язані з уживанням однорідних членів речення. Однорідні члени речення становлять собою перелік предметів, дій, ознак, кількісних характеристик тощо. Вони передбачають поєднання понять, що належать до одного логічного ряду. Тому, будуючи речення з однорідними членами, треба слідкувати за тим, щоб вони були однорідні за змістом і однаково поєднувались зі словом, до якого вони відносяться. Нерідко можна спостерігати ще одне порушення норми, пов'язане із уживанням однорідних членів, це — немотивований вибір сполучника.