- •1. Державотворча роль мови. Мова як засіб пізнання, мислення, спілкування.
- •Державотворча роль української мови відбивається в таких моментах:
- •2. Функції мови
- •3. Стилі і типи мовлення
- •4. Літературна мова. Мовна норма
- •5. Культура мови. Культура мови під час дискусії
- •6. Основні закони риторики
- •Поняття етики ділового спілкування, її предмет та завдання. Структура ділового спілкування.
- •Мовленнєвий етикет. Правила спілкування фахівця при проведенні зустрічей, переговорів, прийомів по телефону.
- •Терміни і термінологія. Загальнонаукові терміни. Спеціальна термінологія і професіоналізми
- •Пароніми та омоніми. Вибір синонімів
- •Орфографічні норми сучасної української літературної мови.
- •Орфоепічні норми сучасної української літературної мови.
- •Морфологічні норми сучасної літературної мови у професійному спілкуванні.
- •Синтаксичні норми сучасної літературної мови у професійному спілкуванні
- •15.Українська пунктуація.
- •16.Речення. Його різновиди
- •17. Основні правила вживання розділових знаків
- •18. Розділові знаки при однорідних членах речення
- •19.Розділові знаки при відокремлених членах речення
- •20.Розділові знаки при вставних словах і словосполученнях
- •21.Розділові знаки при вставлених конструкціях
- •22. Поняття складного речення. Його різновиди
- •23.Розділові знаки в складносурядному і складнопідрядному реченнях.
- •24. Розділові знаки у безсполучниковому реченні
- •25. Роль розділових знаків у ділових документах.
- •26. Поняття «документ», його різновиди. Загальні вимоги до складання документів
- •27. Ознаки за якими розрізняють види документів
- •28. Текст документа
- •29. Діловодство. Формуляр. Формуляр-зразок
- •30.Реквізити. Склад реквізитів
- •31. Вимоги до бланку документу
- •32. Вимоги до текста документа
- •33. Укладання документів щодо особового складу
- •38.Особовий листок з обліку кадрів. Основні реквізити
- •39.Трудова книжка. Наказ. Основні реквізити
- •41.Службові листи. Класифікація листів
- •42.Доповідна та пояснювальна записки, їх реквізити
- •43. Протокол, витяг із протоколу.Їх реквізити
- •44.Розпорядчі документи. Їх різновиди
- •45. Організаційні документи їх різновиди
- •46. Положення вимоги до тексту положення.
- •47.Статут вимоги до тексту статуту
- •48.Інструкція. Реквізити інструкції
- •49. Правила. Реквізити правил
- •50. Укладання фахових документів відповідно до напрямку підготовки
Терміни і термінологія. Загальнонаукові терміни. Спеціальна термінологія і професіоналізми
Термін - слово або словосполучення, яке точно і однозначно визначає чітко окреслене спеціальне поняття будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва, суспільного життя тощо і його співвідношення з іншими поняттями в межах спеціальної сфери.
Термінологія – це сукупність слів або словосполучень, що висловлюють специфічні поняття з певної галузі науки, техніки чи мистецтва. А також сукупність усіх термінів, наявних у тій чи іншій мові.
Загальнонаукові терміни, які вживаються майже в усіх галузевих термінологіях, наприклад: система, тенденція, закон, концепція, теорія, аналіз, синтез тощо. Треба зауважити, що такі терміни в межах певної термінології можуть конкретизувати своє значення, пор.: мовна система, закони милозвучності, теорія походження мови. До цієї категорії відносять і загально-технічну термінологію (машина, пристрій, агрегат).
Спеціальна термінологія, яка використовується в товарознавстві:
Продукція – це результат діяльності людей, призначений для задоволення потреб.
Органолептичні показники якості
Державний стандарт
І тд.
Пароніми та омоніми. Вибір синонімів
Пароніми — слова, досить близькі за звуковим складом і звучанням, але різні за значенням. Наприклад: білити і біліти; сильний і силовий, громадський і громадянський, дружний і дружній. Часто вони мають один корінь, а різняться лише суфіксом, префіксом чи закінченням. Незначна відмінність у вимові призводить до помилок, тому варто приділяти увагу вживанню малознайомих слів, додатково перевіряючи їхнє тлумачення.
За звуковим складом пароніми бувають:
однокореневі — відрізняються лише суфіксами або префіксами
різнокореневі — відрізняються одним-двома звуками: компанія «товариство» — кампанія «сукупність заходів»
Омо́німи (від грец. homos — однаковий і грец. onyma — ім'я) — це слова, які однаково звучать та пишуться, але мають різне значення. В народі омоніми часто не відрізняються від омографів та омофонів.
Омоніми з'являються внаслідок:
звукових змін у слові у процесі розвитку мови;
смислових змін у слові у процесі розвитку мови;
випадкового збігу звучання слова рідної мови та запозиченого з іншої мови;
випадкового збігу звучання форми різних слів.
Розрізняють омоніми:
повні (абсолютні) — омоніми, у яких збігається уся система форм. Наприклад, ключ (від замку) — ключ (джерело), рукав (елемент одягу) — рукав (річки).
часткові — омоніми, у яких збігаються за звучанням не всі форми. Так, слово кадри, що означає склад працівників, вживається тільки у множині, а слово кадри, що означає окремі сцени чи епізоди з кінофільму, знімки на кіноплівці, є формою множини іменника кадр.
Сино́німи (від грецького συνόνυμος /synonymos/ — однойменний), також сутямок — це слова, які мають близьке, або тотожне значення, але відрізняються звучанням.
Наприклад: проживати — мешкати, бажати — хотіти, башта — вежа
Слова протилежні за значенням називаються антонімами, слова різного значення, але однаковою вимовою — омонімами.
Синоніми, слова й фразеологізми, різні звуковою формою, але близькі або тотожні за значенням:
з незначною зміною значеннєвого обсягу й словосполучної комбінаторики (по́ле — рілля́ — ни́ва: зао́ране по́ле, — на ріллі́, ни́ва, але лиш по́ле по́пису, на наро́дній ни́ві);
з різним емоційним забарвленням (заку́тина — закапе́лок — діра́ — ’глухе́ село́’);
контекстові С., що тільки в певному контексті є С. (ішов і враз простягну́вся як до́вгий ’упав’) і легко переходять в емоційні С.;
абсолютні або дублети з тотожним значенням (Гідроге́н — во́день, шофе́р — воді́й, — зокрема у випадках професіоналізмів і термінологізмів), що виникають здебільше в наслідок нашарування різнодіалектних чи різномовних слів (госпо́дар — хазя́їн; риска́ль — за́ступ — горо́дник — лопа́тка), поки мововжиток їх не розділить у 1 групі.
Синоніміку вивчають семантика й лексикологія.
