- •1.Поняття та система цивільного права України.
- •7, Види, порядок укладання та припинення договорів
- •14.Поняття і види часу відпочинку. Види відпусток та порядок їх надання.
- •15. Поняття та структура заробітної плати
- •16. Правове регулювання праці неповнолітніх
- •17. Поняття і засоби забезпечення трудової дисципліни
- •18. Поняття підстава та умови матеріальної відповідальності. Види матеріальної відповідальності працівника за шкоду
- •19. Поняття індивідуальних трудових спорів, порядок їх вирішення
- •21. Загальна характеристика кримінального законодавства україни
- •20. Кримінальне право україни як галузь права
- •22. Поняття та ознаки кримінальної відповідальності. Підстави кримінальної відповідальності
- •23. Поняття та ознаки злочину. Види злочинів.Склад злочину
- •24. Стадії вчинення злочину, добровільні відмова при незакінченому злочині
- •25. Поняття співучасті у злочині. Види співучасників
- •26. Поняття неосудності та обмеженої осудності
- •27.Поняття та мета кримінального покарання.Види покарань.Загальні засади призначення покарання.Обставини.Що пом’якшують покарання.Обставинт,що обтяжують покараня.
- •28.Обставини , що виключають злочинність діяння.Обставини, що пом’якшують та обтяжують відповідальність.
- •29.Поняття та мета примусових заходів медичного характеру
- •30.Кримінальна відповідальність неповнолітніх
- •31.Примусові заходи виховного характеру
- •32.Амністія і помилування
- •33.Конституційні засади судочинства в Укр.
- •34.Загальна харак. Судової системи Укр.
- •35.Правовий статус суддів.Гарантії незалежності суддів.Основні принципи судочинства.
- •36.Конституційний Суд Укр:правовий статус,повноваження, порядок утворення,склад.
- •37.Система судів загальної юрисдикції в Укр.,їх повноваження
- •38.Господарські суди, їх повноваження
- •39.Адміністративні суди,їх повноваження
- •40.Поняття та система правоохоронних органів України
- •41. Система органів прокуратури. Основні функції прокуратури за Констит України
- •42. Правовий статус міліції України. Права та обов’язки працівників міліції
- •43. Правовий статус та завдання Служби Безпеки України
- •44. Право на звернення до господарського суду. Організація господарських судів в Україні
- •45. До господарське врегулювання господарських спорів. Підвідомчість господарських судів та компетенція господарських судів щодо їх вирішення
- •46. Учасники господарського процесу
- •47. Докази в господарському процесі
- •48.Господарські витрати та процесуальні строки
- •49.Подання позову, порушення провадження у справі та підготовка матеріалів до розгляду в засіданні господарського суду
- •50.Вирішення господарських спорів
- •51.Перевірка рішень, ухвал, постанов у порядку нагляду та за нововиявленими обставинами
- •52. Виконання рішень, ухвал, постанов господарського суду
18. Поняття підстава та умови матеріальної відповідальності. Види матеріальної відповідальності працівника за шкоду
Матеріальна відповідальність — інститут трудового права та один з видів
відповідальності за трудовим правом, а також вид юридичної
відповідальності сторін трудового договору. Сторона трудового договору
зобов'язана відшкодувати заподіяну іншій стороні трудового договору
шкоду відповідно до законодавства.
Матеріальна відповідальність має такі ознаки:
• властиві всім видам юридичної відповідальності;
• властиві тільки видам відповідальності, що мають характер
відшкодування шкоди;
• властиві тільки виду юридичної відповідальності за трудовим
законодавством.
Матеріальна відповідальність (на відміну від дисциплінарної) має
двосторонній, взаємний характер, оскільки відповідальність несуть не
тільки працівники перед роботодавцем, а й роботодавець несе
відповідальність перед працівником за заподіяння йому шкоди.
Законодавством визначено два види матеріальної відповідальності працівника, це:
- обмежена матеріальна відповідальність;
- повна матеріальна відповідальність.
Обмежену матеріальну відповідальність працівники несуть:
1) працівники - за зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. В такому ж розмірі працівники несуть матеріальну відповідальність за зіпсуття або знищення через недбалість інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;
2) керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами. Відповідно до статті 134 (далі -КЗпП працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: 1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 1351 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; 2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами; Слід зазначити, що тягар доведення наявності підстав й умов матеріальної відповідальності працівника лежить на власникові або уповноваженому ним органу (ст. 138 КЗпП).
19. Поняття індивідуальних трудових спорів, порядок їх вирішення
Індивідуальні трудові спори - найбільш поширений вид тру дових спорів. Індивідуальні трудові спори - це неврегульовані шляхом безпосередніх або за участю профспілкового органу переговорів розбіжності між роботодавцем і окремим працівником з пи тань застосування законодавства про працю, колективного дого вору (угод) чи трудового договору. [6, c.551] Сторонами індивідуального трудового спору є з одного боку найманий працівник, тобто особа, яка працює на умовах трудово го договору, а з другої - роботодавець, з яким найманий праців ник перебуває у трудових правовідносинах. Роботодавцем може бути власник або уповноважений ним орган чи фізична особа, які укладали з працівником трудовий договір. Працівник є сто роною трудового спору, незалежно від його правового становища та виду трудового договору. Стороною індивідуального трудово го спору може бути і особа, яка вже не є працівником, тобто трудовий договір з якою припинено, однак спір виник з раніше існуючих трудових відносин (у межах встановлених процесу альних термінів). Стороною індивідуального трудового спору може бути також особа, яка ще не є працівником, з огляду на те, що їй відмовлено в укладенні трудового договору (випадки необґрунтованої відмо ви у прийнятті на роботу), оскільки спір виник з приводу ви никнення трудових відносин.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про порядок вирі шення колективних трудових спорів (конфліктів)" від 3 берез ня 1998 p. колективний трудовий спір (конфлікт) — це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудо вих відносин, щодо: а) встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; б) укладення чи зміни колективного договору, угоди; в) виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; г) невиконання вимог законодавства про працю. Розгляд колективного трудового спору (конфлікту) здій снюється з питань, передбачених:— пунктами "а" і "б" ст. 2 Закону, примирною комісією, а у разі неприйняття рішення у строки, встановлені ст. 9 Зако ну, — трудовим арбітражем; — пунктами "в" і "г" ст. 2 Закону, — трудовим арбіт ражем.