32.Амністія і помилування

Амністія  є  видом  повного  або  часткового  звільнення осіб, засуджених за вчинення злочинів, від відбуття пока' рання. Оголошення амністії належить до повноважень Вер' ховної Ради України і встановлюється виключно законом, в   якому   зазначаються   категорії   осіб,   котрі   підлягають амністії.  Амністія  може передбачати:  скорочення  строків покарання   або   заміну   призначених   судом   покарань   ін­шими,   м'якшими;   зняття   судимості;   припинення   кримі­нального переслідування; закриття кримінальних справ на будь-якій  стадії кримінального  процесу.   З гуманних  мір­кувань амністія може передбачати звільнення жінок,  які мають  маленьких  дітей,  хворих,  неповнолітніх.  Амністія не   звільняє   від   матеріальної   відповідальності,   і   поши­рюється   на   ті   злочини,   які   були   вчинені   до   видання закону про амністію.

Помилування за своїм змістом наближається до амніс­тії. Однак акти про помилування завжди мають індивіду­альний характер і застосовуються лише персонально до окремих осіб. Актом помилування може бути здійснено заміну засудженому призначеного судом покарання у вигляді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше 25 років.

Помилування здійснюється, як правило, на прохання засудженого, його рідних, захисника, громадських орга­нізацій тощо.

33.Конституційні засади судочинства в Укр.

Характеристика засад ( принципів ) судочинства, що закріплені в Конституції України, Законі України “ Про судоустрій “, та галузевих процесуальних законах: - законність; - здійснення правосуддя виключно судами; - гарантування всім суб’єктам правовідносин права на судовий захист; - рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом; - забезпечення доведеності вини, публічність кримінального процесу; - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і доведеності перед судом їх переконливості, принцип диспозитивності; - підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; - забезпечення обвинуваченому права на захист; - гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; - забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. - обов’язковість рішень суду;

- державна ( національна) мова судочинства; - всебічне, повне і об'єктивне дослідження обставин справи; - колегіальний і одноособовий розгляд справ у суді; - безпосередність та усність судового процесу.

34.Загальна харак. Судової системи Укр.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні, який вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Статус Конституційного Суду України визначається ст. 147—153 Конституції України та Законом України «Про Конституційний Суд України» від 16.10.96.

Завданням Конституційного Суду України є гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України. Діяльність Конституційного Суду України базується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, рівноправності суддів, гласності, повного і всебічного розгляду справ та обґрунтованості винесених ним рішень. Конституційний Суд України ухвалює рішення та дає висновки у справах щодо: конституційності законів та інших нормативно-правових актів Верховної Ради України, актів Прези­дента України, актів Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим; відповідності Конституції України чинним міжнародним договорам України або тим міжнародним договорам, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість; додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпіч­менту в межах, визначених ст. 111 та 151 Конституції України; офіційного тлумачення Конституції та законів України.