5. Вказати основні функції мереж та основну задачу при створенні мереж.

Основна задача-обробка інформації,колективний доступ до ресурсів мережі,динамічного розподілу цих ресурсів.

локальна мережа

• абсолютно усі співробітники компанії або фірми можуть спілкуватися і взаємодіяти один з одним

• спільно користуватися загальними ресурсам (у тому числі і периферійними)

• загальна робота з документами

• можливість без нарад і зборів переглядати і коментувати документи не покидаючи робоче місце

• зберігання приватної інформації на мережевому сервері (без використання свого жорсткого диска)

• доступ до інформації, що зберігається на ПК у видалених конторах

Основними функціями Всесвітньої Павутини є спілкування по електронній пошті, обмін різноманітними ресурсами (від тексту до HD - фільмів).

6. Основні вимоги до телекомунікаційних мереж

-продуктивність-час реакції,пропускна здатність,затримка передачі.

-розширюваність-можливість легкого додавання окремих елементів в мережі.

-масштабованість-можливість нарощування мережі без втрати продуктивності

-надійність-збереження інформації

-захист-від перекручувань,дублювання окремих елементів,створення копій

-безпека передачі інформації – забезпечується спеціальними програмами

7. Модель взаємодії відкритих систем.

Модель OSI - абстрактна модель для мережних комунікацій і розробки мережевих протоколів.

Кожен рівень обслуговує свою частину процесу взаємодії. Завдяки такій структурі спільна робота мережного обладнання й програмного забезпечення стає набагато простішою й зрозумілішою.

7 рівнів:

• прикладний-за допомогою спеціальних додатків користувач створює документ

• рівень представлення-опер.система фіксує де знаходяться дані

• сеансовий-комп.користувач взаємодіє з мережею

• транспортний-документ перетворюється у такий,щоб передати дані в мережі

• мережевий-визнчає маршрут руху даних в мережі

• зєднання-промодульовання сигналів

• -реальна передача даних на фізичному рівні

8. Адресація в мережі Інтернет.

TCP (Transmission Control Protocol — протокол керування передаванням) відповідає за організацію сеансу зв'язку між двома комп'ютерами в мережі, a IP (Internet Protocol — міжмережний протокол) — за маршрутизацію, тобто за те, щоб пакет було доставлено за певною адресою. IP-адреса — це адреса, що ідентифікує комп'ютер в Інтернеті. Залежно від особливостей підключення до мережі IP-адреса може бути статичною (незмінною) чи динамічною (змінною). Формат IP-адреси (згідно з версією IPv4, яка діє сьогодні) має такий вигляд: ххх.ххх.ххх.ххх, де ххх — число від 0 до 255 (наприклад, 66.0.9.255). Це дає змогу використовувати понад 4 мільярди унікальних адрес. Доменне ім'я — це послідовність розділених крапками слів, яка зіставляється з певною ІР-адресою. Усі ці елементи містяться в URL (Universal Resource Locator — універсальний локатор ресурсу), який ще називають URL-адресою ресурсу чи просто адресою. Опишемо його складові:

• протокол — http, ftp, news тощо (у разі введення URL на панелі адреси браузера писати http:// необов'язково);

• ім'я_сервера — доменне ім'я комп'ютера, на якому розміщено дані;

• номер_порту — логічний канал, яким передаються дані (за винятком деяких рідкісних випадків, вказувати номер порту немає потреби);

• шлях — послідовність розділених скісними рисками імен каталогів та підкаталогів, в останньому з яких міститься потрібний файл;

• ім'я_файлу — ім'я файлу, який потрібно відкрити.

8. Мереже́вий протоко́л в комп'ютерних мережах — заснований на стандартах набір правил, що визначає принципи взаємодії комп'ютерів в мережі. Протокол також задає загальні правила взаємодії різноманітних програм, мережевих вузлів чи систем і створює таким чином єдиний простір передачі. Нижче у алфавітному порядку перелічено найпоширеніші мережеві протоколи відповідно до моделі OSI:

1. На прикладному рівні:

DNS FTP HTTP HTTPS IMAP LDAP POP3 SMTP SSH Telnet XMPP (Jabber)

2. На сеансовому рівні: SSL TLS

3. На транспортному рівні TCP UDP

4. На мережевому рівні BGP ICMP IGMP IP OSPF RIP EIGRP IS-IS

5. На канальному рівні Ethernet Frame relay HDLC PPP SLIP