- •9. Розвиток української політичної думки
- •31. Дати характеристику різновидам партійних систем.
- •32. Розкрити особливості сучасної партійної системи України.
- •33. Визначити місце людини у політиці.
- •35.Охаркеризувати типи політичного статусу особи
- •36. Розкрити форми політичної участі
- •37. Розкрити поняття політичного:відчуження: поняття, прояви
- •38. Охарактеризувати теорії еліти (в.Парето, г.Моска, р.Міхельс, в.Липинський).
- •39. Дати якісні характеристики еліти та їх типології.
- •40. Визначити системи формування і зміни політичних еліт.
- •42. Розкрити природу та сутність політичного лідерства.
- •43. Типологізувати політичне лідерство. Класифікація м.Вебера.
- •46. Співвідношення культури та політики
- •49.Формування та розвиток політичної культури
- •53. Формування та розвиток політичної культури сучасної України.
- •55. Охарактеризувати консерватизм та лібералізм як основні політичні доктрини сучасності.
- •56. Розкрити концепції сучасної соціал-демократії.
- •57.Розкрити поняття “фашизм та неофашизм”.
- •58. Розкрити політичну доктрину анархізму.
- •59. Визначити суть і зміст національної політики держави та її основні напрямки.
- •60. Дати визначення націоналізму та національному патріотизму як явища суспільно-політичного життя.
- •61. Розкрити особливості українського націоналізму
- •62. Охарактеризувати національні меншини як суб’єкти політики.
- •63. Розкрити проблему співвідношення політики та моралі.
- •65. Визначити особливості взаємодії політики та релігії.
- •66. Дати характеристику соціально-політичних доктрин основних світових релігій.
- •67. Дати визначення ролі та функцій засобів масової інформації в політичному процесі.
- •68.Охарактеризувати політичні особливості телебачення.
- •69. Політична етика мас-медіа.
- •70. Розкрити особливості та розвитку політичних комунікативних систем в сучасному українському суспільстві.
- •71. Основні підходи в теорії політичного конфлікту
- •72. Розкрити сутність політичного конфлікту.
- •73. Типологізувати політичні конфлікти.
- •74. Охарактеризувати стилі поведінки у конфліктній ситуації.
- •75. Дати характеристику шляхам і способам розв’язання політичних конфліктів.
- •76.Визначити основні шляхи, засоби досягнення національної та соціальної згоди в сучасному українському суспільстві.
- •77. Здійснити порівняльний аналіз основних виборчих систем.
- •78. Охарактеризувати виборчу систему України.
- •79. Розкрити поняття міжнародних відносин.
- •80. Міжнародна політика: суть, цілі, функції.
- •81. Визначити місце та роль України на міжнародній арені.
- •82. Розкрити поняття “тероризм”.
- •83.Розкрити поняття “геополітика”.
- •84.Дати характеристику воєнній політиці. Воєнна політика України.
- •85.Охарактеризувати основні способи ведення зовнішньої політики країни.
- •86.Політична глобалістика: предмет, структура, категорії.
- •87.Дати повну характеристику глобальних проблем сучасності (політичні аспекти).
- •88.Розкрити проблему підтримки миру.
- •89.Розкрити демографічну проблему.
- •90.Розкрити проблему подолання відсталості.
35.Охаркеризувати типи політичного статусу особи
Перший – тип політичного статусу – пересічний член суспільства, який має майже включно статус об’єкта політики. Він не цікавиться політикою, не бере участі у політичному процесі, не має ніякого впливу на політичні відносини.
Другий – тип політичного статусу – пересічний член суспільства, який характеризується високим політичним інтересом і політичною активністю. Він може брати участь у політичному житті самостійно та спонтанно чи бути членом об’єднання громадян.
Третій – тип політичного статусу – політичний лідер. Він може бути формальним і неформальним, місцевого або загальнонаціонального значення та ін. Четвертій – тип політичного статусу – професійний політик, для якого політична діяльність є не тільки головним заняття, джерелом існування, але й змістом життя.
Вдалу спробу згрупувати різноманітні підходи до визначення рівнів залучності особистості до політики й типів особистості залежно від її ставлення до політики зробили учені О.В. Лазаренко, О.О. Лазаренко.
36. Розкрити форми політичної участі
Важлива роль у функціонуванні політичного життя належить особі, без чого неможлива соціально-політична діяльність. Йдеться про політичну участь.
Політична участь — залучення людей до процесу політико-владних відносин, здійснення ними певних актів, заходів, що виражають інтереси, потреби, уподобання, думки, погляди та настрої; вплив на органи влади з метою реалізації соціальних інтересів.
Культура політичної участі визначається рівнем володіння соціальними суб´єктами процедур і регламентів здійснення політичних акцій і заходів, настановами на погодженість існування різноманітних соціальних груп.
Мотивами політичної участі є:
- підвищений інтерес до політики, спрямований на пізнання сутності політичних подій, їх значення для життя суспільства;
- прагнення до соціального єднання, до конформізму, наслідування;
- кар´єра, задоволення честолюбних намірів.
Політичну пасивність, різке зниження політичної участі людей зумовлюють нестатки, життєві клопоти й труднощі, злидні, безнадійність спроб змінити життя на краще.
Розрізняють типи політичної участі:
- індивідуальний;
- колективний;
- добровільний;
- примусовий;
- активний;
- пасивний;
- традиційний;
- новаторський;
- законний;
- нелегальний.
Конкретними формами політичної участі є:
- вибори;
- референдуми;
- участь у діяльності політичних партій, зборів підписів;
- мітинги;
- демонстрації;
- страйки тощо.
Особливою формою політичної участі є вибори, які формують центральні органи влади (президент, віце-президент, парламент) та органи місцевого самоврядування різних рівнів. Вони стимулюють політичну активність населення. У центрі передвиборчої боротьби здебільшого перебувають питання внутрішньої та зовнішньої політики, а результати голосування громадян визначають курс майбутнього уряду всередині країни та на міжнародній арені. Вибори супроводжуються зіткненням політичних сил, боротьбою не лише осіб, а й політичних платформ, політичних курсів, часом діаметрально протилежних.