67. Дати визначення ролі та функцій засобів масової інформації в політичному процесі.

Засоби масової інформації (ЗМІ) є однією з найважливіших інституцій суспільства. Вони спеціально створюються для збирання, обробки та розповсюдження інформації. ЗМІ утворюють складну систему інституцій, які мають змогу за допомогою технічного обладнання передавати інформацію. До ЗМІ належить преса, радіо, масові довідники та енциклопедії, телебачення, кіно-, звуко- і відеозаписи.

Характерними рисами ЗМІ є: а) публічність; б) наявність спеціальної технічної апаратури; в) взаємодія в часі та просторі комунікаційних партнерів; г) однобічна спрямованість дії від передавача до отримувача; г) розвинутий, десперсивний характер аудиторії. Серед функцій ЗМІ виділяють такі: інформаційна, освітня, контрольна, соціалізації, мобілізації, формування громадської думки, артикуляції і агрегації, критики, інтеграції політичних суб'єктів, інноваційна, оперативна. ЗМІ мають свої особливості впливу, а саме: непомітність, відносна безперешкодність, глобальність, швидкість, можливість робити об'єктом аналізу будь-яке явище, опосередкованість впливу на політичну поведінку, особливе маніпулювання, використання PR-технологій і звичайне обдурювання. Політичний вплив ЗМІ розрахований безпосередньо на свідомість і почуття людей.

68.Охарактеризувати політичні особливості телебачення.

Хоча мас-медіа покликані вирішувати певні завдання у політичній системі та суспільстві, в реальному житті вони досить самостійні, мають власні, часто розходяться з потребами суспільства цілі діяльності та використовують для їх досягнення різні методи. Політичний вплив ЗМІ здійснюють через вплив на розум і почуття людини.

У демократичних державах явно переважає раціональна модель масових комунікацій, розрахована на переконання людей за допомогою інформування та аргументації, побудованої відповідно до законів логіки. Ця модель відповідає сформованому там типом менталітету і політичної культури людей. Вона пропонує змагальність різних ЗМІ в боротьбі за увагу і довіру аудиторії. У цих державах заборонено законом використання ЗМІ для розпалювання расової, національної, класової та релігійної ненависті і ворожнечі, проте і в них різні політичні сили для пропаганди своїх ідей і цінностей широко застосовують методи переважно емоційного впливу, що особливо яскраво проявляється в періоди виборчих кампаній.

Живе слово і зоровий образ володіють великою силою емоційного впливу на особистість, яка нерідко може затьмарити раціональні доводи і аргументи. Цим широко користуються тоталітарні, авторитарні і особливо Етнократична режими, рясно насичуючи свою політичну пропаганду емоційним змістом, переважною розум людини. Тут ЗМІ широко використовують методи психологічного навіювання, засновані на страху і вірі, для розпалювання фанатизму, недовіри або ненависті до політичних опонентів, особам інших національностей і всім неугодним.

Незважаючи на важливість емоційного впливу, все ж головний вплив на політику ЗМІ здійснюють через інформаційний процес. Основними етапами цього процесу є одержання, відбір, препарування, коментування і розповсюдження відомостей. Від того, яку інформацію, в якій формі і з якими коментарями отримують суб'єкти політики, дуже багато в чому залежать їх подальші дії. "Мати важливу інформацію означає мати владу; вміти відрізняти важливу інформацію від. Неважливою означає володіти ще більшою владою; можливість поширювати важливу інформацію у власній режисурі чи замовчувати її означає мати подвійну владу", - пишуть автори найбільшого сучасного навчального посібника з політології ФРН.

Безпосереднє володіння такою владою - прерогатива ЗМІ. Вони не тільки відбирають відомості, що поставляються інформаційними агентствами, але й самі-добувають і оформлюють їх, а також виступають їх коментаторами і розповсюджувачами. Потік інформації в сучасному світі настільки різноманітний і суперечливий, що самостійно розібратися в ньому не в змозі ні окрема людина, ні навіть група фахівців. Тому відбір найбільш важливої ​​інформації та її подання в доступній масової аудиторії формі і коментування - важливе завдання всієї системи ЗМІ. Інформованість громадян, в тому числі політиків, прямо залежить від того, як, з якими цілями і за якими критеріями відбирається інформація, наскільки глибоко вона відображає реальні факти після її препарування та редукції, здійснених газетами, радіо і телебаченням, а також від способу і форм подачі інформації.

Величезні можливості активного впливу ЗМК на політичну свідомість і поведінку громадян свідчать про найважливішу роль "четвертої влади" в суспільстві. Деякі дослідники масових комунікацій говорять навіть про прийдешню епоху "медіократіі" - влади ЗМІ, які не стільки відображають та інтерпретують дійсність, скільки конструюють її за своїми; правилам і розсуд. Оцінки зростаючого впливу ЗМІ на політику та суспільство прямо протилежні. Деякі автори, наприклад О. Тоффлер, бачать у ньому паростки нової, більш високої і гуманної цивілізації, інформаційного суспільства, вбачають реальний рух до "гетерогенному, особистісному, антибюрократичної, що шукає, мислячій, творчому державі", здатному вирішити найбільш гострі сьогоднішні конфлікти4.

Інші ж мислителі, констатуючи спустошуючий і руйнівний вплив на особистість і культуру мас-медіа, і особливо телебачення, оцінюють зростаючу роль інформаційної влади вельми песимістично. Так, знаменитий італійський кінорежисер Федеріко Фелліні вважав, що "за допомогою гіпнотичної внушающей сили видовища, яке і вдень і вночі без усякої перерви приходить до людей в будинок, телебачення зруйнувало не тільки кіно, але також ставлення індивіда до дійсності. Усе життя - природа, наші друзі, література, жінки - все поступово згасає під впливом цього маленького екрана, який стає все більшим і проникає всюди. Він поглинув все: реальність, нас самих і наше ставлення до дійсності ".

Досвід історії показує, що ЗМІ здатні служити різним політичним цілям: як просвіщати людей, розвивати в них почуття власної гідності, прагнення до свободи та соціальної справедливості, сприяти і допомагати компетентному участі в політиці, збагачувати особистість, так і духовно поневолювати, дезінформувати і залякувати, розпалювати масову ненависть, сіяти недовіру і страх.