- •9. Розвиток української політичної думки
- •31. Дати характеристику різновидам партійних систем.
- •32. Розкрити особливості сучасної партійної системи України.
- •33. Визначити місце людини у політиці.
- •35.Охаркеризувати типи політичного статусу особи
- •36. Розкрити форми політичної участі
- •37. Розкрити поняття політичного:відчуження: поняття, прояви
- •38. Охарактеризувати теорії еліти (в.Парето, г.Моска, р.Міхельс, в.Липинський).
- •39. Дати якісні характеристики еліти та їх типології.
- •40. Визначити системи формування і зміни політичних еліт.
- •42. Розкрити природу та сутність політичного лідерства.
- •43. Типологізувати політичне лідерство. Класифікація м.Вебера.
- •46. Співвідношення культури та політики
- •49.Формування та розвиток політичної культури
- •53. Формування та розвиток політичної культури сучасної України.
- •55. Охарактеризувати консерватизм та лібералізм як основні політичні доктрини сучасності.
- •56. Розкрити концепції сучасної соціал-демократії.
- •57.Розкрити поняття “фашизм та неофашизм”.
- •58. Розкрити політичну доктрину анархізму.
- •59. Визначити суть і зміст національної політики держави та її основні напрямки.
- •60. Дати визначення націоналізму та національному патріотизму як явища суспільно-політичного життя.
- •61. Розкрити особливості українського націоналізму
- •62. Охарактеризувати національні меншини як суб’єкти політики.
- •63. Розкрити проблему співвідношення політики та моралі.
- •65. Визначити особливості взаємодії політики та релігії.
- •66. Дати характеристику соціально-політичних доктрин основних світових релігій.
- •67. Дати визначення ролі та функцій засобів масової інформації в політичному процесі.
- •68.Охарактеризувати політичні особливості телебачення.
- •69. Політична етика мас-медіа.
- •70. Розкрити особливості та розвитку політичних комунікативних систем в сучасному українському суспільстві.
- •71. Основні підходи в теорії політичного конфлікту
- •72. Розкрити сутність політичного конфлікту.
- •73. Типологізувати політичні конфлікти.
- •74. Охарактеризувати стилі поведінки у конфліктній ситуації.
- •75. Дати характеристику шляхам і способам розв’язання політичних конфліктів.
- •76.Визначити основні шляхи, засоби досягнення національної та соціальної згоди в сучасному українському суспільстві.
- •77. Здійснити порівняльний аналіз основних виборчих систем.
- •78. Охарактеризувати виборчу систему України.
- •79. Розкрити поняття міжнародних відносин.
- •80. Міжнародна політика: суть, цілі, функції.
- •81. Визначити місце та роль України на міжнародній арені.
- •82. Розкрити поняття “тероризм”.
- •83.Розкрити поняття “геополітика”.
- •84.Дати характеристику воєнній політиці. Воєнна політика України.
- •85.Охарактеризувати основні способи ведення зовнішньої політики країни.
- •86.Політична глобалістика: предмет, структура, категорії.
- •87.Дати повну характеристику глобальних проблем сучасності (політичні аспекти).
- •88.Розкрити проблему підтримки миру.
- •89.Розкрити демографічну проблему.
- •90.Розкрити проблему подолання відсталості.
56. Розкрити концепції сучасної соціал-демократії.
Соціал-демократія — ідеологічна й політична течія, яка виступає за здійснення ідей соціалізму в усіх сферах суспільного життя; важлива складова політики лівих сил сучасності, передусім Західної Європи. Орієнтири соціал-демократії з плином часу доповнювалися новими концепціями: якості життя, самоврядного соціалізму, економічної демократії. Концепція якості життя. Вона є складовою не лише демократичного соціалізму, а й лібералізму. Суть її полягає в спробі встановити тісний зв'язок між традиційними матеріальними інтересами і новими потребами трудящих (економічний захист, поліпшення умов праці, розвиток системи соціальногозабезпечення, громадського транспорту, охорони здоров'я, професійної підготовки, комунальної служби).
Якість життя трудящих, на думку соціал-демократів, найвища в соціальній державі.Концепція самоврядного соціалізму, її у 70—80-х роках XX ст. сформулювали соціал-демократичні партії Франції, Італії, Бельгії у своїх програмних документах. Вона передбачає залучення всіх громадян суспільства до процесу опрацювання й ухвалення рішень, керівництва різними сферами життєдіяльності суспільства. Це активізує громадян, професійні спілки, громадські організації, місцеве самоврядування. Самоврядний соціалізм передбачає політичну демократію:багатопартійність, свободу діяльності опозиції, можливість перебування при владі кількох партій. Соціал-демократи не визнають ніяких форм диктатури, яка несумісна з політичною демократією, складовими якої є права людини, свобода друку, свобода й самостійність профспілкового руху, існування правової держави.Концепція економічної (промислової) демократії. Розроблена у повоєнний період соціал-демократичними партіями Скандинавії та Німеччини. На мікрорівні вона реалізується через участь трудящих в управлінні підприємствами, на макрорівні — в управлінні суспільною економікою. А це передбачає наявність органівсоціального партнерства (ФРН, Австрія) чи економічного самоврядування (Франція).Основним методом соціал-демократичної політики вважають реформу як певне коригування соціально-економічної сфери з метою забезпечення чіткого та ефективного функціонування суспільства. Такі реформи неминуче приведуть до демократичного соціалізму. Реформування має спиратися на ідеологію та політику соціального партнерства. Прагматична частина сучасної соціал-демократії визнає ефективними значні «ін'єкції» в економіку з боку приватного сектора, необхідність посилення механізмів ринкової економіки, знизивши прямі податки, що засвідчує її налаштованність на конструктивну, творчу діяльність. Світова соціал-демократія — організована політична сила. Координатором діяльності соціал-демократів виступає Соціалістичний Інтернаціонал — об'єднання політичних організацій і партій, мета діяльності яких — демократичний соціалізм, новий світовий економічний порядок на основі рівноправності й партнерства між усіма країнами, що охоплює охорону навколишнього середовища, уникнення ядерної війни тощо